selen

Селен – історія одного елемента

Нині всі знають, що селен – цінний мікроелемент. Він входить до складу вітамінних комплексів провідних виробників, цей елемент має антиоксидантні властивості, йому приписують омолоджуючий вплив на організм. З дефіцитом селену пов’язують чимало захворювань – порушення обміну речовин, серцево-судинні та онкологічні хвороби.

Однак так було не завжди. Історія вивчення фізіологічного значення селену для людини тривала та суперечлива. Протягом довгого періоду селен вважали виключно шкідливим елементом. Перші свідчення щодо його токсичності сягають глибокої давнини. Так, ще в 1295 р. мандрівник Марко Поло, подорожуючи Тибетом, описав випадки отруєння коней, що проявлялись у випадінні гриви та хвостів після поїдання місцевих рослин. Звичайно, тоді ще ніхто не знав слова «селен». Його більш ніж через 500 років – у 1817 році відкриє шведський хімік і мінералог Й.Я.Берцеліус. Тому з’ясувати причину токсичності тибетської флори вдалося значно пізніше.

З часу відкриття і до середини XX століття цілі покоління вчених у своїх дослідженнях орієнтувалися лише на наявність токсичних властивостей селену. Вперше таке уявлення було поставлено під сумнів у роботі американських учених у 1957 році.

Згодом було встановлено, що люди і тварини мають потребу в селені. Ця потреба залежить від віку, статі, регіону проживання, стану здоров’я та фізіологічних особливостей організму. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в селендефіцитних регіонах специфічна патологія розвивається при добовому надходженні селену до організму нижче 21 мкг для дорослих чоловіків і 16 мкг –для жінок. Недостатнє надходження селену до організму людини та тварини викликає один із різновидів гіпомікроелементозів–гіпоселеноз. Його специфічним його проявом у домашніх тварин є м’язова дистрофія.

В 30-ті роки минулого сторіччя в китайській провінції Кешань була описана патологія, що характеризувалася значними пошкодженнями міокарду (адже серце – це також м’яз), яка отримала назву “кешанська хвороба”, або селендефіцитна кардіоміопатія.

Нині відомо, що селен – речовина з вузьким діапазоном корисної та токсичної дії. Він незамінний для організму людини мікроелемент, але значне збільшення рівня його вживання може зашкодити – призвести до гіперселенозу, втрати волосяного покриву, деформації суглобів, загальне виснаження організму тощо. Все це обумовило інтерес до селену геологів, медиків та аграріїв.

Селен — розсіяний елемент, промислові запаси якого пов’язані з родовищами сульфідів. Наразі відомо, що середній його вміст в земній корі складає 5х10−6 % (мас). Природні сполуки селену, знаходяться в суміші з сульфідами мідно-цинкових колчеданних, мідно-кобальтових і поліметалічних руд.
За запасами селену найзначніші магматичні мідно-нікелеві, гідротермальні мідно-молібденові, мідно-колчеданні та інфільтраційні селен-уран-ванадієві родовища, з яких і добувається майже весь селен при вмісті в рудах 0,04-0,004 %.

Вивчаючи вплив селену на людину і довкілля фахівці складають карти селенового статусу територій, намагаючись пов’язати залежність захворюваності з показниками вмісту цього мікроелемента в компонентах довкілля. Розвинуте сільське господарство України визначає залежність рівня забезпеченості селеном від геохімічних властивостей ґрунтів. В Україні до найбільш збіднених на селен належать ґрунти Поліської ландшафтно-біокліматичної зони. Але у наш час дефіцит селену успішно долається. Цікаво, що українські вчені навіть пропонують виділяти окремий підвид поліметальних мінеральних вод – селенистий. . Зокрема таке родовище виявлене на території Кіровоградської області, є відомості про наявність таких об’єктів у Карпатському регіоні.

Так елемент І класу небезпеки став чи не панацеєю від низки хвороб.
Історія вивчення селену промовисто свідчить, що нові знання змінюють наше уявлення про світ.

Інститут Геології – це висока кваліфікація як в геології, геохімії, геофізиці так і в інших природничих науках. Також ми комплексно вирішуємобудь-які запити надрокористувачів. У разі зацікавленості нашою діяльністю з переліком послуг можна ознайомитись