Вуглекислі мінеральні води

Серед  мінеральних вод група вуглекислих вод є однією із найцінніших. Вуглекислі води активно діють на орга­нізм людини як при внутрішньому, так і при зовнішньому вживанні.  Для внутрішнього використання  концентрація вуглекислоти повинна бути не меншою 0,5 г/дм3, для зовнішнього – не меншою 1,0 г/дм3.

Вуглекислота, що насичує підземні мінеральні води до кондиційної концентрації, має здебільшого вулканічне і метаморфічне походження. Насичення води вуглекислотою відбувається у процесі перебігу інтрузивного термометаморфізму порід – температурного перетворення карбонатних порід при вторгненні магми. Ці процеси характерні для районів недавнього і сучасного вулканізму.

В Україні районом сучасної генерації вуглекислоти є Закарпаття.  Вуглекислота виводиться на поверхню розущільненими  зонами. Під Закарпатським прогином і внутрішньою частиною складчастих Карпат область магматичного розплаву знаходиться порівняно близько до поверхні – на глибині 20-30 км.

Вуглекислі води характеризуються різноманітним аніонним складом, причому  гідрокарбонати є майже у всіх вуглекислих водах. Катіони представлені в основному кальцієм або натрієм. Мінералізація змінюється у широких межах –  від прісних до розсолів.

З шести типів вуглекислих мінеральних вод, що були розвідані в колишньому СРСР, в Україні відомі води п’яти типів:  типу Нарзан (Свалявське, Шаянське родовища та ін.), типу Боржомі (Поляна Купель та ін.), типу Єсентуки (Сойминське родовище та ін.), Джульфінський тип (Гірсько-Тисенське родовище), типу Арзні (Сільське родовище).

За класифікацією академіка В.М.Шестопалова, в Україні  виділено 25 типів вуглекислих мінеральних вод, серед них 6 – однокомпонентні (власне вуглекислі), 12 – двокомпонентні і 7 – багатокомпонентні. Так, до  двокомпонентних зокрема належать вуглекислі борні води (Голубинське  родовище), вуглекислі крем’янисті (Шаянське родовище), вуглекислі  залізисті (Келечинське родовище); до багатокомпонентних – вуглекислі борні крем’янисті (родовище Шаян-2), вуглекислі борні стронцієві залізисті (Сойминське родовище).

Слід зауважити, що при внутрішньому застосуванні вуглекислих мінеральних вод їхній іонний склад відіграє найважливішу роль, а вуглекислота підсилює його дію.

Показання до застосування вуглекислих мінеральних вод – це хвороби органів травлення – шлунка, кишечнику, печінки, підшлункової залози та  жовчних шляхів (поза стадією загострення). Ванни з вуглекислотою позитивно впливають на серцево-судинну систему.

На базі вуглекислих мінеральних вод побудовано чимало курортів, таких як «Поляна», «Карпати», «Верховина», «Ша­ян» і багато інших.  В той же час наша країна має великі можливості нарощування і використання гідромінеральних ресурів для розвитку курортів і оздоровлення народу України.