Лікувальні грязі озера Соляного

Україна  володіє потужною гідромінеральною базою, яка, на жаль, досі використовується дуже мало. Одними з найбільш недооцінених мінеральних ресурсів України є лікувальні грязі.

Грязелікування є одним з найдавніших методів лікування з використанням природних факторів. Грязі для лікування багатьох захворювань застосовували в  ще Давньому Єгипті, Стародавньому Римі, Індії. У стародавні часи люди помітили швидке загоєння ран на ногах коней і верблюдів, що проходили по бруду вздовж мінеральних струмків, і почали використовувати цей досвід для лікування.

Одним з найдавніших можна вважати лікування грязями саме на теренах України – в Криму, про що свідчать записи римського історика Плінія Старшого. Лікувальними грязями озера Чокрак, розташованого на півночі Керченського півострова, лікувалися поранені воїни Олександра Македонського.

Лікувальні   грязі  (пелоїди) – це торфові,  сапропелеві, мулові сульфідні відклади,  сопкові утворення,  які складаються  з мінеральних   і   органічних  речовин  та  води,  пройшли  складні перетворення  внаслідок  фізико-хімічних,  хімічних,   біохімічних процесів  і являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу, яка є придатною для застосування з лікувальною метою.

В Україні Державним балансом враховуються 13 родовищ (15 ділянок) лікувальних грязей. По 10 ділянках розвідані мулові грязі, які приурочені до поверхневих водойм (АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська і Херсонська області). Торф’яні лікувальні грязі розвідані у Львівській, Полтавській та Івано-Франківській областях. Нині з 15 розвіданих ділянок експлуатуються 7.

Сульфідні мулові грязі – донні відклади солоних водойм, цей тип грязей називають «основним», або «власне грязями». За своїм тепловими властивостями вони поступаються торф’яним і сапропелевим грязям, але за змістом сульфідів заліза і водорозчинних солей значно їх перевершують. Крім того, важливою особливістю мулових грязей є вміст у них різних газів (сірководню, метану та ін.) і органічних речовин, що в комплексі забезпечує  виражену терапевтичну дію.

Одним з українських родовищ сульфідних мулових лікувальних грязей є родовище Гопри, розташоване в м. Гола Пристань Херсонської області. Поклади цілющої грязі формуються в озері Соляному.

Озеро Соляне – це безстічна водойма площею приблизно 0,5 км2, воно є залишком давнього русла Дніпра. Максимальна глибина водойми незначна і коливається від 0,5 до 1,2 м. Озеро наповнюється за рахунок атмосферних і ґрунтових вод.  Воно пройшло у своїй еволюції стадію мохового болота, що підтверджується розрізом донних відкладів: зверху вниз – пелоїди, мул, торф, алювіальні піски.

За фізико-хімічними показниками озерний мул відноситься до хлоридно-натрієвого, слабко- і високомінералізованого, слабко сульфідного. Мінералізація  прямо залежить від рівневого режиму води озера і коливається впродовж року від 10 г/дм3 у квітні до 45 г/дм3 у жовтні. Склад грязьового розчину в основному залишається постійним – хлоридно-натрієвим. Донні відклади озера Соляного – це  сірий мул тонкодисперсної структури з незначними домішками дрібнозернистого піску, із запахом сірководню.

Лікувальна грязь озера Соляного містить широкий спектр мікроорганізмів, які беруть участь в утворенні мулу, і виявляють бактерицидну активність. Крім того, мул насичений комплексом хімічних елементів, які суттєво посилюють його цілющі властивості: йод, бром, мідь, цинк, залізо, кремній, марганець, фтор.

Цілющі грязі озера Соляного відомі здавна. За переказами, тут відпочивали і лікували рани запорізькі козаки.  З озером пов’язані легенди, які засвідчують, що  люди з давніх часів знали і використовували цей унікальний природний ресурс.  Перша водолікарня була відкрита тут 1889 року, після того як Херсонське повітове земство провело ретельні дослідження води і грязі Соляного озера.

Нині в санаторій «Гопри»  приїздять відпочивати і лікуватися з України, ближнього та дальнього зарубіжжя. Тут лікують захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, судин, урологічні та гінекологічні захворювання.  Водночас запаси  родовища дозволяють використовувати значно більше лікувальних грязей, тим паче, що лікувальна грязь і ропа є відновлюваним ресурсом – після  лікувальних процедур  вони повертаються в озеро, пройшовши регенерацію.

З розвитком бальнеогрязьових курортів України пов’язані великі перспективи. Можна не лише збільшити видобуток на відомих родовищах, а й розвідати чимало нових. Це тим більше актуально з урахуванням все більш популярного нині внутрішнього туризму і особливо – у  зв’язку з необхідністю використання грязелікування в процесі реабілітації поранених.