Ліку­валь­ні гря­зі озе­ра Соля­но­го

Укра­ї­на  воло­діє поту­жною гідро­мі­не­раль­ною базою, яка, на жаль, досі вико­ри­сто­ву­є­ться дуже мало. Одни­ми з най­більш недо­оці­не­них міне­раль­них ресур­сів Укра­ї­ни є ліку­валь­ні гря­зі.

Гря­зе­лі­ку­ва­н­ня є одним з най­дав­ні­ших мето­дів ліку­ва­н­ня з вико­ри­ста­н­ням при­ро­дних факто­рів. Гря­зі для ліку­ва­н­ня бага­тьох захво­рю­вань засто­со­ву­ва­ли в  ще Дав­ньо­му Єги­пті, Ста­ро­дав­ньо­му Римі, Індії. У ста­ро­дав­ні часи люди помі­ти­ли швид­ке заго­є­н­ня ран на ногах коней і вер­блю­дів, що про­хо­ди­ли по бру­ду вздовж міне­раль­них струм­ків, і поча­ли вико­ри­сто­ву­ва­ти цей досвід для ліку­ва­н­ня.

Одним з най­дав­ні­ших можна вва­жа­ти ліку­ва­н­ня гря­зя­ми саме на тере­нах Укра­ї­ни — в Кри­му, про що свід­чать запи­си рим­сько­го істо­ри­ка Плі­нія Стар­шо­го. Ліку­валь­ни­ми гря­зя­ми озе­ра Чокрак, роз­та­шо­ва­но­го на пів­но­чі Кер­чен­сько­го пів­остро­ва, ліку­ва­ли­ся пора­не­ні вої­ни Оле­ксан­дра Маке­дон­сько­го.

Ліку­валь­ні   гря­зі  (пело­ї­ди) — це тор­фо­ві,  сапро­пе­ле­ві, муло­ві суль­фі­дні від­кла­ди,  сопко­ві утво­ре­н­ня,  які скла­да­ю­ться  з міне­раль­них   і   орга­ні­чних  речо­вин  та  води,  про­йшли  скла­дні пере­тво­ре­н­ня  вна­слі­док  фізи­ко-хімі­чних,  хімі­чних,   біо­хі­мі­чних про­це­сів  і явля­ють собою одно­рі­дну тон­ко­дис­пер­сну пла­сти­чну масу, яка є при­да­тною для засто­су­ва­н­ня з ліку­валь­ною метою.

В Укра­ї­ні Дер­жав­ним балан­сом вра­хо­ву­ю­ться 13 родо­вищ (15 діля­нок) ліку­валь­них гря­зей. По 10 ділян­ках роз­ві­да­ні муло­ві гря­зі, які при­уро­че­ні до поверх­не­вих водойм (АР Крим, Дні­про­пе­тров­ська, Доне­цька, Запо­різь­ка, Мико­ла­їв­ська, Оде­ська і Хер­сон­ська обла­сті). Торф’яні ліку­валь­ні гря­зі роз­ві­да­ні у Львів­ській, Пол­тав­ській та Іва­но-Фран­ків­ській обла­стях. Нині з 15 роз­ві­да­них діля­нок екс­плу­а­ту­ю­ться 7.

Суль­фі­дні муло­ві гря­зі — дон­ні від­кла­ди соло­них водойм, цей тип гря­зей нази­ва­ють «основ­ним», або «вла­сне гря­зя­ми». За сво­їм тепло­ви­ми вла­сти­во­стя­ми вони посту­па­ю­ться тор­ф’я­ним і сапро­пе­ле­вим гря­зям, але за змі­стом суль­фі­дів залі­за і водо­роз­чин­них солей зна­чно їх пере­вер­шу­ють. Крім того, важли­вою осо­бли­ві­стю муло­вих гря­зей є вміст у них різних газів (сір­ко­во­дню, мета­ну та ін.) і орга­ні­чних речо­вин, що в ком­пле­ксі забез­пе­чує  вира­же­ну тера­пев­ти­чну дію.

Одним з укра­їн­ських родо­вищ суль­фі­дних муло­вих ліку­валь­них гря­зей є родо­ви­ще Гопри, роз­та­шо­ва­не в м. Гола При­стань Хер­сон­ської обла­сті. Покла­ди цілю­щої гря­зі фор­му­ю­ться в озе­рі Соля­но­му.

Озе­ро Соля­не — це без­сті­чна водо­йма пло­щею при­бли­зно 0,5 км², воно є зали­шком дав­ньо­го русла Дні­пра. Макси­маль­на гли­би­на водо­йми незна­чна і коли­ва­є­ться від 0,5 до 1,2 м. Озе­ро напов­ню­є­ться за раху­нок атмо­сфер­них і ґрун­то­вих вод.  Воно про­йшло у сво­їй ево­лю­ції ста­дію мохо­во­го боло­та, що під­твер­джу­є­ться роз­рі­зом дон­них від­кла­дів: звер­ху вниз — пело­ї­ди, мул, торф, алю­ві­аль­ні піски.

За фізи­ко-хімі­чни­ми пока­зни­ка­ми озер­ний мул від­но­си­ться до хло­ри­дно-натрі­є­во­го, слаб­ко- і висо­ко­мі­не­ра­лі­зо­ва­но­го, слаб­ко суль­фі­дно­го. Міне­ра­лі­за­ція  пря­мо зале­жить від рів­не­во­го режи­му води озе­ра і коли­ва­є­ться впро­довж року від 10 г/дм³ у кві­тні до 45 г/дм³ у жов­тні. Склад гря­зьо­во­го роз­чи­ну в основ­но­му зали­ша­є­ться постій­ним — хло­ри­дно-натрі­є­вим. Дон­ні від­кла­ди озе­ра Соля­но­го – це  сірий мул тон­ко­дис­пер­сної стру­кту­ри з незна­чни­ми домі­шка­ми дрі­бно­зер­ни­сто­го піску, із запа­хом сір­ко­во­дню.

Ліку­валь­на грязь озе­ра Соля­но­го містить широ­кий спектр мікро­ор­га­ні­змів, які беруть участь в утво­рен­ні мулу, і вияв­ля­ють бакте­ри­ци­дну актив­ність. Крім того, мул наси­че­ний ком­пле­ксом хімі­чних еле­мен­тів, які сут­тє­во поси­лю­ють його цілю­щі вла­сти­во­сті: йод, бром, мідь, цинк, залі­зо, крем­ній, мар­га­нець, фтор.

Цілю­щі гря­зі озе­ра Соля­но­го відо­мі здав­на. За пере­ка­за­ми, тут від­по­чи­ва­ли і ліку­ва­ли рани запо­різь­кі коза­ки.  З озе­ром пов’язані леген­ди, які засвід­чу­ють, що  люди з дав­ніх часів зна­ли і вико­ри­сто­ву­ва­ли цей уні­каль­ний при­ро­дний ресурс.  Пер­ша водо­лі­кар­ня була від­кри­та тут 1889 року, після того як Хер­сон­ське пові­то­ве зем­ство про­ве­ло ретель­ні дослі­дже­н­ня води і гря­зі Соля­но­го озе­ра.

Нині в сана­то­рій «Гопри»  при­їздять від­по­чи­ва­ти і ліку­ва­ти­ся з Укра­ї­ни, бли­жньо­го та даль­ньо­го зару­біж­жя. Тут ліку­ють захво­рю­ва­н­ня опор­но-рухо­во­го апа­ра­ту, нер­во­вої систе­ми, судин, уро­ло­гі­чні та гін­еко­ло­гі­чні захво­рю­ва­н­ня.  Водно­час запа­си  родо­ви­ща дозво­ля­ють вико­ри­сто­ву­ва­ти зна­чно біль­ше ліку­валь­них гря­зей, тим паче, що ліку­валь­на грязь і ропа є від­нов­лю­ва­ним ресур­сом — після  ліку­валь­них про­це­дур  вони повер­та­ю­ться в озе­ро, про­йшов­ши реге­не­ра­цію.

З роз­ви­тком баль­нео­гря­зьо­вих курор­тів Укра­ї­ни пов’язані вели­кі пер­спе­кти­ви. Можна не лише збіль­ши­ти видо­бу­ток на відо­мих родо­ви­щах, а й роз­ві­да­ти чима­ло нових. Це тим біль­ше акту­аль­но з ура­ху­ва­н­ням все більш попу­ляр­но­го нині вну­трі­шньо­го тури­зму і осо­бли­во — у  зв’язку з необ­хі­дні­стю вико­ри­ста­н­ня гря­зе­лі­ку­ва­н­ня в про­це­сі реа­бі­лі­та­ції пора­не­них.