Мікро­еле­мен­ти в під­зем­них водах

Основ­ним доку­мен­том, який регла­мен­тує якість питних під­зем­них вод і визна­чає їхню при­да­тність для вико­ри­ста­н­ня, є Дер­жав­ні сані­тар­ні пра­ви­ла і нор­ми ДСан­ПіН 2.2.4–171-10 «Гігі­є­ні­чні вимо­ги до води питної, при­зна­че­ної для спо­жи­ва­н­ня люди­ною».

Ці нор­ми регла­мен­ту­ють вміст вели­кої кіль­ко­сті мікро­ком­по­нен­тів у під­зем­них водах госпо­дар­сько-питно­го при­зна­че­н­ня.  За  спе­ци­фі­кою нако­пи­че­н­ня цих мікро­ком­по­нен­тів у під­зем­них водах  їх можна роз­ді­ли­ти на дві гру­пи.

Пер­ша гру­па  вклю­чає еле­мен­ти, гра­ни­чно допу­сти­мі кон­цен­тра­ції (ГДК) яких зазви­чай наба­га­то біль­ші, ніж їхні зви­чай­ні при­ро­дні (фоно­ві) кон­цен­тра­ції в  під­зем­них водах. До таких еле­мен­тів нале­жать зокре­ма мідь, молі­бден, сви­нець і  хром,  зна­че­н­ня ГДК яких ста­нов­лять від­по­від­но: 1,0; 0,07, 0,01, 1,0; 0,05  мг/дм³. Ці еле­мен­ти, як пра­ви­ло,  не ство­рю­ють про­блем у про­це­сі водо­по­ста­ча­н­ня, оскіль­ки  їхні  кон­цен­тра­ції  понад ГДК  у під­зем­них водах тра­пля­ю­ться  рід­ко —  лише  в райо­нах зна­чно­го техно­ген­но­го забру­дне­н­ня або локаль­но — у водах рудних родо­вищ.

Дру­гу гру­пу утво­рю­ють еле­мен­ти, ГДК яких близь­кі до їхніх фоно­вих кон­цен­тра­цій в під­зем­них водах. До них нале­жать залі­зо ( ГДК 0,2 мг/дм³), фтор (1,5 мг/дм³), бери­лій 0,0002 мг/дм³), миш’як (0,01 мг/дм³), строн­цій (7,0 мг/дм³), мар­га­нець (0,05 мг/дм³). Від­но­сно низь­кі рів­ні ГДК цих еле­мен­тів поясню­ю­ться їхні­ми орга­но­ле­пти­чни­ми вла­сти­во­стя­ми – зда­тні­стю нега­тив­но впли­ва­ти на смак води (залі­зо та мар­га­нець) і токси­ко­ло­гі­чни­ми вла­сти­во­стя­ми (миш’як, бери­лій, строн­цій та ін.).

Висо­кий (понад ГДК) вміст еле­мен­тів дру­гої гру­пи най­ча­сті­ше ство­рює про­бле­ми під час вико­ри­ста­н­ня під­зем­них вод для госпо­дар­ських і питних цілей. Пере­ва­жно їхній висо­кий вміст має при­ро­дне похо­дже­н­ня і зна­чне поши­ре­н­ня.

Так, в Укра­ї­ні близь­ко 50% свер­дло­вин, що вико­ри­сто­ву­ю­ться для госпо­дар­сько-питно­го водо­по­ста­ча­н­ня, містять залі­зо в кіль­ко­сті біль­ше ГДК. При цьо­му під­ви­ще­ний вміст залі­за часто спо­сте­рі­га­є­ться  як у воді гли­бо­ких (напір­них) водо­но­сних гори­зон­тів, так і  ґрун­то­вих (без­на­пір­них) водо­но­сних гори­зон­тів.  Висо­кий при­ро­дний вміст залі­за у під­зем­них водах вима­гає про­ве­де­н­ня від­по­від­них захо­дів з водо­пі­дго­тов­ки перед пода­ва­н­ням такої води спо­жи­ва­чам.