Бери­лій нале­жить до числа рід­кі­сних еле­мен­тів, які, попри низь­кий вміст у зем­ній корі, віді­гра­ють зна­чну роль у суча­сній про­ми­сло­во­сті. Це над­зви­чай­но лег­кий метал із висо­кою міцні­стю та коро­зій­ною стій­кі­стю, що поєд­нує у собі вла­сти­во­сті, важли­ві як для нау­ко­міс­тких техно­ло­гій, так і для тра­ди­цій­них виро­бництв. Уні­каль­не поєд­на­н­ня фізи­чних і хімі­чних хара­кте­ри­стик — висо­ка тепло­про­від­ність, модуль пру­жно­сті, ста­біль­ність у широ­ко­му діа­па­зо­ні тем­пе­ра­тур — зумов­лює його широ­ке вико­ри­ста­н­ня у авіа­ко­смі­чній техні­ці, еле­ктро­ні­ці, атом­ній енер­ге­ти­ці, при­ла­до­бу­ду­ван­ні та юве­лір­ній спра­ві.

Бери­лі­є­ві руди вхо­дять до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня, затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як руди рід­кі­сних мета­лів.

Бери­лій — лег­кий метал сві­тло-сіро­го кольо­ру з тем­пе­ра­ту­рою плав­ле­н­ня 1285 °C і кипі­н­ня 1507 °C, щіль­ні­стю близь­ко 1,85 г/см³. Він має висо­ку коро­зій­ну стій­кість і вели­кий модуль пру­жно­сті, а вміст у зем­ній корі ста­но­вить лише кіль­ка деся­тих тися­чних від­со­тка. Пере­ва­жна біль­шість цьо­го еле­мен­та роз­сі­я­на у вигля­ді домі­шок у міне­ра­лах гір­ських порід, і лише незна­чна кіль­кість утво­рює вла­сні міне­ра­ли. В ендо­ген­них умо­вах бери­лій тяжіє до фторв­мі­сних спо­лук, у поверх­не­вих — часто супро­во­джує алю­мі­ній.

Сві­то­ві запа­си зосе­ре­дже­ні пере­ва­жно у фена­кіт-бер­гран­ди­то­вих, гент­гель­ві­но­вих та поді­бних рудах. Його засто­су­ва­н­ня охо­плює еле­ктро­ні­ку, авіа­ко­смі­чну і обо­рон­ну галу­зі, атом­ну енер­ге­ти­ку, виро­бни­цтво лег­ких, але міцних спла­вів, а також юве­лір­ну спра­ву, де ціну­ю­ться сма­рагд, аква­ма­рин та інші різно­ви­ди бери­лу.

Сві­то­ві ресур­си бери­лію оці­ню­ю­ться у деся­тки тисяч тонн, при­чо­му ліде­ром видо­бу­тку зали­ша­ю­ться США (родо­ви­ще Spor Mountain), а також Китай, Росія і Казах­стан. Спо­жи­ва­н­ня зро­стає щорі­чно, голов­ни­ми імпор­те­ра­ми є США, Япо­нія, Фран­ція.

У при­ро­ді бери­лі­є­ві руди тра­пля­ю­ться пере­ва­жно у вигля­ді ізо­мор­фних домі­шок у поро­до­утво­рю­ю­чих і акце­сор­них міне­ра­лах, а вла­сні бери­лі­є­ві міне­ра­ли скла­да­ють лише незна­чну час­тку загаль­но­го вмі­сту еле­мен­та в зем­ній корі. Відо­мо понад п’ятдесят міне­ра­лів, серед яких лише кіль­ка мають про­ми­сло­ве зна­че­н­ня.

Най­по­ши­ре­ні­шим є берил — силі­кат бери­лію та алю­мі­нію, що у при­ро­ді має різно­ма­ні­тні юве­лір­ні різно­ви­ди ( сма­рагд, аква­ма­рин, геліо­дор, вороб’євіт ) і містить близь­ко 10–12 % окси­ду бери­лію. Інший важли­вий міне­рал — хри­зо­бе­рил , у тому числі його доро­го­цін­ні різно­ви­ди оле­ксан­дрит і цимо­фан , з вмі­стом BeO до 20 %.

Серед міне­ра­лів з най­ба­га­тшим умі­стом бери­лію виді­ля­ю­ться фена­кіт і бер­тран­дит (40–44 % та 40–42 % BeO від­по­від­но). Осо­бли­ву про­ми­сло­ву цін­ність має гент­гель­він — рід­кі­сний суль­фо­си­лі­кат цин­ку або мар­ган­цю з бери­лі­єм, який від­зна­ча­є­ться висо­кою які­стю руд. Також відо­мі гель­він, бари­літ та гідра­то­ва­ний гель­бер­тран­дит. Роз­по­діл цих міне­ра­лів у родо­ви­щах зале­жить від гео­ло­гі­чних умов: берил най­ча­сті­ше зустрі­ча­є­ться у пегма­ти­тах, фена­кіт і бер­тран­дит — у мета­со­ма­ти­тах, гент­гель­він — у рід­кі­сно­ме­таль­них утво­ре­н­нях лужно­го скла­ду.

Бери­лій і його спо­лу­ки вико­ри­сто­ву­ю­ться там, де потрі­бне поєд­на­н­ня малої ваги, висо­кої міцно­сті, ста­біль­но­сті роз­мі­рів та стій­ко­сті до коро­зії і тем­пе­ра­тур­них коли­вань. У чисто­му вигля­ді він слу­жить упо­віль­ню­ва­чем і від­би­ва­чем ней­тро­нів у ядер­них реакто­рах. У спла­вах з мід­дю, ніке­лем, алю­мі­ні­єм та інши­ми мета­ла­ми ство­рює міцні, лег­кі та вогне­стій­кі мате­рі­а­ли для авіа­ції, космі­чної техні­ки, раке­то­бу­ду­ва­н­ня і під­во­дних апа­ра­тів.

У при­ла­до­бу­ду­ван­ні бери­лій ціну­є­ться за жорс­ткість і ста­біль­ність, що забез­пе­чу­ють точну робо­ту опти­чних систем, гіро­ско­пів і вимі­рю­валь­ної апа­ра­ту­ри. У радіо­еле­ктро­ні­ці він вхо­дить до скла­ду тепло­від­во­дів і кон­та­ктних еле­мен­тів. Оксид бери­лію зав­дя­ки висо­кій тепло­про­від­но­сті та еле­ктро­ізо­ля­цій­ним вла­сти­во­стям засто­со­ву­ють у виро­бни­цтві спе­ці­аль­ної кера­мі­ки та мета­ло­ке­ра­мі­ки.

Най­біль­шим і стра­те­гі­чно важли­вим для кра­ї­ни є Пер­жан­ське родо­ви­ще в Жито­мир­ській обла­сті. Це єди­не у сві­ті родо­ви­ще, де про­ми­сло­ві кон­цен­тра­ції бери­лію пов’язані з гент­гель­ві­ном. Воно роз­та­шо­ва­не на пів­ні­чно-захі­дній око­ли­ці Укра­їн­сько­го щита, у зоні гли­бин­но­го роз­ло­му зав­шир­шки до 10 км, який про­сте­жу­є­ться на сотні кіло­ме­трів. Гео­ло­гі­чна будо­ва скла­дна: серед змі­не­них гра­ні­то­ї­дів осни­цько­го і коро­стен­сько­го ком­пле­ксів тра­пля­ю­ться бло­ки гней­сів і мігма­ти­тів, а також інтру­зив­ні утво­ре­н­ня — габро, діо­ри­ти, сіє­ні­ти, пор­фі­ро­по­ді­бні гра­ні­ти.

Міне­ра­лі­за­ція зосе­ре­дже­на у мета­со­ма­ти­чно змі­не­них гра­ні­тах, у скла­ді яких домі­ну­ють аль­біт-калі­шпа­то­ві та слю­ди­сто-польо­во­шпа­то­ві поро­ди. Саме у цих зонах роз­ви­не­не бага­те гент­гель­ві­но­ве зру­де­ні­н­ня, іно­ді в асо­ці­а­ції з фена­кі­том. Руди супро­во­джу­ю­ться каси­те­ри­том, колум­бі­том, воль­фра­мі­том, флю­о­ри­том, цир­то­лі­том. Рудні тіла мають скла­дну фор­му, часто лін­зо­по­ді­бну чи жило­по­ді­бну, з вира­зною зональ­ні­стю: від пери­фе­рій­них апо­гра­ні­тів з бла­ки­тним квар­цом до цен­траль­них бага­тих мета­со­ма­ти­тів. Части­на тіл вихо­дить на поверх­ню, інші заля­га­ють на гли­би­ні понад 300 м.

Рен­та­бель­ність роз­роб­ки Пер­жан­сько­го родо­ви­ща оці­ню­є­ться у понад 30 %, а тер­мін оку­пно­сті — близь­ко трьох років. Його під­го­тов­ле­но до про­ми­сло­во­го осво­є­н­ня, однак пита­н­ня запу­ску зале­жить від вну­трі­шньо­го попи­ту на бери­лі­є­ву про­ду­кцію та можли­во­сті екс­пор­ту на сві­то­вий ринок.

Окрім Пер­жан­сько­го, пер­спе­кти­ви мають зони зчле­ну­ва­н­ня Укра­їн­сько­го щита і Дон­ба­су, де міне­ра­лі­за­ція пов’язана з лужни­ми поро­да­ми і має ана­ло­гії зі сві­то­вим гіган­том Томас-Рейндж. У Приазов’ї, осо­бли­во в захі­дній части­ні, відо­мі поту­жні гра­ні­тні пегма­ти­ти з бери­лом та зеле­ним муско­ві­том, а також аль­біт-спо­ду­ме­но­ві пегма­ти­ти. В Придніпров’ї вияв­ле­ні ділян­ки мета­со­ма­ти­тів і кори виві­трю­ва­н­ня з про­ми­сло­ви­ми кон­цен­тра­ці­я­ми бери­лію. Волин­ські пегма­ти­ти відо­мі кри­ста­ла­ми бери­лу вагою до 80 кг, які мають музей­не зна­че­н­ня, а некон­ди­цій­на сиро­ви­на вико­ри­сто­ву­є­ться у про­ми­сло­во­сті.

Отже, бери­лій є стра­те­гі­чним мета­лом, зна­че­н­ня яко­го зро­стає разом із роз­ви­тком висо­ко­те­хно­ло­гі­чних галу­зей. Його уні­каль­ні фізи­ко-хімі­чні вла­сти­во­сті роблять цей еле­мент неза­мін­ним у виро­бни­цтві авіа­ко­смі­чної техні­ки, еле­ктро­ні­ки, спе­ці­аль­них спла­вів та ядер­ної енер­ге­ти­ки. Сві­то­ві запа­си бери­лію зосе­ре­дже­ні у від­но­сно неве­ли­кій кіль­ко­сті родо­вищ, при­чо­му про­від­ну роль у видо­бу­тку віді­гра­ють США, Китай, Росія та Казах­стан.

Укра­ї­на воло­діє вла­сною міне­раль­но-сиро­вин­ною базою, голов­ним об’єктом якої є Пер­жан­ське родо­ви­ще. Воно вирі­зня­є­ться висо­кою які­стю руд і спри­я­тли­ви­ми гір­ни­чо-гео­ло­гі­чни­ми умо­ва­ми роз­роб­ки. Раціо­наль­не осво­є­н­ня цьо­го родо­ви­ща могло б забез­пе­чи­ти вну­трі­шні потре­би кра­ї­ни у бери­лії, змен­ши­ти зале­жність від імпор­ту та ство­ри­ти перед­умо­ви для вихо­ду на сві­то­вий ринок з кон­ку­рен­то­спро­мо­жною про­ду­кці­єю.