Бузь­ко-Росин­ський мега­блок — це стру­ктур­на оди­ни­ця Укра­їн­сько­го щита, яка від­зна­ча­є­ться скла­дною будо­вою та зна­чною гео­ло­гі­чною різно­ма­ні­тні­стю. Бузь­ко-Росин­ський мега­блок межує з Волин­ським, Поділь­ським і Інгуль­ським мега­бло­ка­ми, що від­окрем­ле­ні систе­мою гли­бин­них роз­ло­мів. А саме: на захо­ді — Бру­си­лів­ським і Шпи­ків­ським, на пів­дні — Обо­днів­ським, на схо­ді — Ядло­во-Тра­хте­ми­рів­ським гли­бин­ни­ми роз­ло­ма­ми, а з пів­но­чі — кра­йо­вим ски­дом.

Зем­на кора мега­бло­ку має різний тип будо­ви: пів­ні­чна части­на — пере­хі­дно­го типу (40–45 км), пів­ден­на — фемі­чно­го типу (50–60 км). Від­по­від­но до цьо­го роз­рі­зня­ють Київ­сько-Фастів­ську та Гай­син­ську части­ни, які мають різний гео­ло­гі­чний склад.

Пів­ні­чна части­на скла­де­на утво­ре­н­ня­ми росин­сько-тіки­цької серії (нео­ар­хей), теті­їв­сько­го уль­тра­ме­та­мор­фі­чно­го ком­пле­ксу та юрів­сько­го базит-уль­тра­ба­зи­то­во­го ком­пле­ксу. Пів­ден­на части­на містить дні­стров­сько-бузь­ку серію (ео- та палео­ар­хей) і гай­син­ський уль­тра­ме­та­мор­фі­чний ком­плекс.

Дні­стров­сько-Бузь­ка серія скла­да­є­ться з гней­сів і кри­ста­ло­слан­ців (піро­ксе­но­вих, дво­пі­ро­ксе­но­вих, амфі­бол-піро­ксе­но­вих), що часто містять гра­нат, силі­ма­ніт, кор­ді­є­рит, гра­фіт, а також амфі­бо­лі­тів і каль­ци­фі­рів. Ці поро­ди зосе­ре­дже­ні в межах Теті­їв­сько­го текто­ні­чно­го бло­ку та мають вік 2,7–2,58 млрд років (за дани­ми цир­ко­ну).

Росин­сько-тіки­цька серія заля­гає серед гра­ні­то­ї­дів Зве­ни­го­род­сько­го і Уман­сько­го ком­пле­ксів. Серія пред­став­ле­на гней­са­ми, кри­ста­ло­слан­ця­ми, амфі­бо­лі­та­ми з роз­кри­тою поту­жні­стю до 470 м. Її вік — 2580–2620 млн років (за калій-арго­но­вим дату­ва­н­ням амфі­бо­лу).

У райо­нах Воло­дар­ської і Біло­цер­ків­ської магні­тних ано­ма­лій виді­ле­но воло­дар­сько-біло­цер­ків­ську тов­щу, що вклю­чає квар­ци­ти (залі­зи­сті й без­ру­дні), каль­ци­фі­ри, мар­му­ри, кри­ста­ло­слан­ці, амфі­бо­лі­ти. Її кон­та­кти з інши­ми сері­я­ми не вста­нов­ле­ні, а стра­ти­гра­фі­чне поло­же­н­ня зали­ша­є­ться дис­ку­сій­ним. У пото­чній схе­мі вона роз­та­шо­ва­на під росин­сько-тіки­цькою сері­єю. Залі­зи­сті квар­ци­ти цієї тов­щі фор­му­ють локаль­ні родо­ви­ща залі­зних руд.

Серед уль­тра­ме­та­мор­фі­чних ком­пле­ксів вирі­зня­ють: теті­їв­ський (нео­ар­хей), зве­ни­го­род­ський, ста­ви­щан­ський, гай­син­ський і уман­ський (палео­про­те­ро­зой). Теті­їв­ський містить аплі­то-пегма­то­ї­дні гра­ні­ти, пла­гі­о­гра­ні­ти, гра­но­діо­ри­ти, діо­ри­ти віком 2487–2615 млн років.

Зве­ни­го­род­ський ком­плекс (2140–2065 млн років) пред­став­ле­ний гра­ні­то­ї­да­ми та мігма­ти­та­ми, що про­стя­га­ю­ться від Бру­си­ло­ва до річки Гір­ський Тікич. Це син­кі­не­ма­ти­чні утво­ре­н­ня, що фор­му­ва­лись із палео­про­те­ро­зой­сько­го суб­стра­ту. Гай­син­ський ком­плекс вклю­чає піро­ксен-амфі­бо­ло­ві мігма­ти­ти, діо­ри­ти, гра­но­діо­ри­ти, ймо­вір­но сфор­мо­ва­ні з дні­стров­сько-бузь­кої серії.

Уман­ський ком­плекс (2,05–1,99 млрд років) вклю­чає біо­ти­то­ві мігма­ти­ти, ана­те­кти­чні гра­ні­ти, а ста­ви­щан­ський — дво­слю­дя­ні лей­ко­кра­то­ві гра­ні­ти. Суб­стра­том для них слу­гу­ва­ли поро­ди, що про­йшли амфі­бо­лі­то­вий мета­мор­фізм. Ізо­то­пний вік гра­ні­тів і квар­цо­вих діо­ри­тів уман­сько­го типу — близь­ко 2055 млн років.