Родо­ви­ща цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни
на Київ­щи­ні

Одною з най­більш зна­чу­щих кори­сних копа­лин Київ­ської обла­сті є цегель­но-чере­пи­чна сиро­ви­на, зокре­ма суглин­ки і гли­ни, які є осно­вою для виро­бни­цтва цегли та кера­мі­чних виро­бів. Родо­ви­ща цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни є важли­вим ресур­сом для буді­вель­ної інду­стрії регіо­ну і забез­пе­чу­ють необ­хі­дну сиро­ви­ну для виро­бни­цтва буді­вель­них мате­рі­а­лів. Якість цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни регла­мен­ту­є­ться ДСТУ Б В.2.7–245. Гео­ло­гі­чні запа­си їх пра­кти­чно нео­бме­же­ні, але як цегель­на сиро­ви­на вико­ри­сто­ву­ю­ться лише гли­ни­сті поро­ди з пев­ни­ми вла­сти­во­стя­ми, які заля­га­ють на неве­ли­ких гли­би­нах.

Най­кра­щою сиро­ви­ною для цегель­но­го виро­бни­цтва є мер­гель­на гли­на київ­ської сві­ти і заля­га­ю­чий на ній алев­рит обу­хів­ської сві­ти палео­ге­ну загаль­ною поту­жні­стю близь­ко 30 м. Пере­кри­ті вони пізні­ши­ми від­кла­да­ми різної поту­жно­сті. Але роз­ро­бля­ю­ться лише ті родо­ви­ща цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни, що мають мен­шу поту­жність пере­кри­ва­ю­чих від­кла­дів, склад яких дає можли­вість вклю­ча­ти їх у шихту із збе­ре­же­н­ням яко­сті кін­це­вої про­ду­кції.

Мер­ге­лі київ­ської сві­ти і алев­рит обу­хів­ської сві­ти нале­жать до палео­ге­но­вої мор­ської піща­но-гли­ни­стої фор­ма­ції кар­бо­на­тно-гли­ни­стої суб­фор­ма­ції. Мер­ге­лі мають сере­дню поту­жність 13,2–22,3 м на родо­ви­щах, що роз­ро­блю­ю­ться. Хара­кте­ри­зу­ю­ться висо­кою пла­сти­чні­стю, в’язкістю, дис­пер­сні­стю та одно­ма­ні­тні­стю скла­ду. їх тем­пе­ра­ту­ра плав­ле­н­ня близь­ка до тем­пе­ра­ту­ри спі­ка­н­ня і ста­но­вить 1120–1180°С. Алев­ри­ти мають поту­жність до 9 м, від­рі­зня­ю­ться від мер­те­лів низь­кою кар­бо­на­тні­стю (2–5%) і мен­шою пла­сти­чні­стю. Вони є добрим шихто­вим опі­сню­ю­чим мате­рі­а­лом.

Для ство­ре­н­ня які­сної цегли марок 75, 100, 125 і 150 до мер­ге­лів дода­є­ться опі­сню­ю­чий дода­ток алев­ри­тів, лесів або лесо­ви­дних суглин­ків обся­гом 30–50%. Випа­лю­ва­н­ня здій­сню­ють при тем­пе­ра­ту­рі близь­ко 1000°С. Усі ділян­ки, рен­та­бель­ні для веде­н­ня від­кри­тих екс­плу­а­та­цій­них робіт для роз­роб­ки мер­гель­них глин та алев­ри­ту, роз­та­шо­ва­ні вздовж пра­во­го бере­га Дні­пра та на схи­лах най­біль­ших його при­то­ків: Ірпі­ня, Бучан­ки та Сту­гни.

Усьо­го на тери­то­рії Київ­ської обла­сті налі­чу­є­ться біль­ше 74 родо­вищ цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни доче­твер­тин­но­го віку, 12 із яких роз­ро­блю­ю­ться. Це Мостищенське‑І,ІІ, Забу­чське, Кре­ни­чське, Обухівське‑І,ІІ, Зарі­чан­ське, Рома­нів­ське, Віль­хо­ве­цьке, Бере­зів­ське та Халеп’янське. Інші родо­ви­ща роз­ві­да­ні і облі­ко­ву­ю­ся дер­жав­ним балан­сом запа­сів, як резерв­ні, це: Озер­нів­ське, Ястрем­щин­ське, Пиро­гів­ське, Росла­ви­цьке, Без­ра­ди­чське, Обу­хів­ське, Погре­би­щен­ське, Кри­ве­цьке тощо.

Кре­ни­чське родо­ви­ще цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни роз­та­шо­ва­не на від­ста­ні 0,3 км на пів­день від с. Кре­ни­чі, на пра­во­му бере­зі р. Дні­про. Кори­сна копа­ли­на — мер­гель­на гли­на сере­дньою поту­жні­стю 17,0 м, Сугли­нок пале­вий — 5,3 м та лесо­ви­дний сугли­нок — 7,5 м. Сере­дня сумар­на поту­жність роз­крив­них порід 20,8 м. Родо­ви­ще роз­ро­бля­є­ться і є основ­ним поста­чаль­ни­ком сиро­ви­ни для Кор­чу­ват­ських та Київ­ських заво­дів буд-мате­рі­а­лів.

Обухівське‑І та Обу­хів­ське-ІІ родо­ви­ща цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни роз­та­шо­ва­ні на від­ста­ні 11,5 км на пів­ні­чний схід від м. Обу­хів на пра­во­му бере­зі р. Кобрин. На родо­ви­щі Обухівське‑І роз­ро­бля­є­ться сугли­нок лесо­ви­дний та гли­на мер­гель­на сере­дньою поту­жні­стю від­по­від­но 10,6 м і 21,6 м. Сере­дня по-тужність роз­крив­них порід 0,5 м. На Обу­хів­сько­му-ІІ кори­сною копа­ли­ною є сугли­нок лесо­ви­дний, гли­на стро­ка­та, гли­на мер­гель­на загаль­ною се-редньою поту­жні­стю 29,5 м. Загаль­на поту­жність роз­крив­них порід 9,5 м. Сере­дня поту­жність суглин­ка лесо­ви­дно­го 5,6 м, гли­ни стро­ка­тої — 4,2 м, алев­ри­ту і мер­гель­ної гли­ни — 19,7 м. Родо­ви­ще не роз­ро­бля­є­ться.

Забу­чське родо­ви­ще цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни роз­та­шо­ва­не на пів­ден­ній окра­ї­ні с. Забуч­чя на пра­во­му бере­зі р. Буча. Кори­сна копа­ли­на — гли­на мер­гель­на і алев­рит загаль­ною поту­жні­стю 8,7 — 21,5 м. Сере­дня поту­жність роз­крив­них порід 18,4 м. Супу­тньо можуть роз­ро­бля­ти­ся гли­ни ново­пе­трів­ської сві­ти сере­дньою поту­жні­стю 3,5 м, стро­ка­ті гли­ни сере­дньою поту­жні­стю 3,5 м та четвер­тин­ні піски та суглин­ки поту­жні­стю 1,3–3,0 м. Родо­ви­ще роз­ро­бля­є­ться. Можли­вий при­ріст запа­сів за раху­нок діля­нок на схо­ді та пів¬нічному захо­ді родо­ви­ща.

Мостищенське‑І родо­ви­ще цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни роз­та­шо­ва­не на пів­ні­чній око­ли­ці с. Мости­ще на пра­во­му бере­зі р. Ірпінь. Кори­сна копа­ли­на — алев­рит і гли­на мер­гель­на сумар­ною сере­дньою поту­жні­стю від­по­від­но 3,0–17,9 м. Пере­кри­ва­ю­чий пісок сере­дньою поту­жні­стю 8,9 м роз­ві­да­ний як опі­сню­ю­чий дода­ток.

Мости­щен­ське-ІІ родо­ви­ще цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни роз­та­шо­ва­не між смт. Госто­мель та с. Горен­ка на ліво­му схи­лі доли­ни р. Ірпінь. Кори­сна копа­ли­на — гли­на мер­гель­на та алев­рит сере­дньою поту­жні­стю 13,2 м. Сере­дня поту­жність роз­крив­них порід 1,9 м. Пісок четвер­тин­но­го віку роз­ві­да­ний як опі­сню­ю­чий дода­ток. Родо­ви­ще роз­ро­бля­є­ться. При­ріст запа­сів можли­вий за раху­нок пів­ден­но-схі­дних флан­гів родо­ви­ща.

Озер­нів­ське родо­ви­ще цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни роз­та­шо­ва­не на від­ста­ні 1,5 км на схід від с. Озе­ра Боро­дян­сько­го райо­ну. Кори­сна копа­ли­на — гли­ни­стий мер­гель і алев­рит київ­ської сві­ти сере­дньою поту­жні­стю 24,2 м. Роз­ві­да­не як база для Ірпін­сько­го ком­бі­на­ту буді­вель­них мате­рі­а­лів. Супу­тній пісок порід роз­кри­ву може вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся для виро­бни­цтва силі­ка­тних виро­бів. Сере­дня поту­жність роз­крив­них порід — 21,6 м.

Стро­ка­ті та бурі гли­ни, що від­но­ся­ться до тери­ген­но-кар­бо­на­тної фор­ма­ції кон­ти­нен­таль­ної суб­фор­ма­ції також при­да­тні для виро­бни­цтва цегли. Ці гли­ни від­зна­ча­ю­ться висо­кою в’язкістю, але вони менш пла­сти­чні і менш одно­ма­ні­тні за скла­дом, ніж мер­ге­лі. Най­біль­шу щіль­ність мають гли­ни нижньої части­ни тов­щі. В цегель­но-чере­пи­чно­му виро­бни­цтві ці гли­ни можуть засто­со­ву­ва­тись тіль­ки з опі­сню­ю­чи­ми домі­шка­ми. Бурі гли­ни мають у сво­є­му скла­ді кар­бо­на­тні вклю­че­н­ня та залі­зо­мар­ган­це­ві кон­кре­ції, які роблять неста­біль­ною їх якість. Менш забру­дне­ні цими домі­шка­ми різно­ви­ди бурих глин тон­ко­дис­пер­сні, дуже пла­сти­чні, які з опі­сню­ю­чи­ми домі­шка­ми є які­сною сиро­ви­ною для цегель­но-чере­пи­чно­го виро­бни­цтва.

Такі родо­ви­ща цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни про­у­ро­че­ні до поту­жних товщ стро­ка­тих глин на водо­діль­них ділян­ках пра­во­го бере­га Дні­пра, осо­бли­во у пів­ден­ній части­ні Пра­в­обе­реж­жя, в райо­ні лесо­во­го пла­то. Сумар­на поту­жність їх дося­гає 30 м. У пів­ні­чно-захі­дній части­ні обла­сті по лінії с. Ста­рі Петрів­ці — смт. Пуща-Води­ця — м. Бояр­ка — с. Пле­се­цьке — с. Боро­ва вони роз­ми­ті у четвер­тин­ний час. Як кори­сна копа­ли­на вони роз­ві­да­ні на Шахрів­сько­му родо­ви­щі цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни, роз­та­шо­ва­но­му на пів­ні­чній око­ли­ці с. Юрів­ка на пра­во­му схи­лі доли­ни р. Віта. Сере­дня поту­жність бурих глин скла­дає 4,4 м, стро­ка­тих глин — 5,7 м, роз­крив­них порід — 4,8 м.

Дру­гою за сту­пер­нем поши­ре­н­ня сиро­ви­ною для виро­бни­цтва цегли є лесо­ви­дні суглин­ки четвер­тин­но­го віку, що різною мірою роз­ви­не­ні беспо­се­ре­дньо на поверх­ні, май­же по всій пло­щі обла­сті. При­да­тність їх до цегель­но­го виро­бни­цтва зале­жить від пла­сти­чно­сті й наяв­но­сті кар­бо­на­тних стя­жінь. Цегла з лесо­ви­дних суглин­ків неви­со­ко­го гатун­ку (марок 50 і 75), із пла­сти­чні­ших різно­ви­дів — 75 і 100. Родо­ви­ща глин та суглин­ків четвер­тин­но­го віку скла­да­ю­ться з ком­пле­ксів гли­ни­зо­ва­них і негли­ни­зо­ва­них елю­ві­аль­них та еоло­во-делю­ві­аль­них (лесо­ви­дні суглин­ки) кон­ти­нен­таль­них оса­до­вих утво­рень, що роз­ро­бля­ю­ться без роз­по­ді­лу. Якість сиро­ви­ни досить одно­рі­дна для від­кла­дів усьо­го літо­ло­го-стра­ти­гра­фі­чно­го ком­пле­ксу, межа­ми поши­ре­н­ня яко­го і кон­тро­лю­є­ться про­ду­ктив­на тов­ща.

На тери­то­рії Київ­ської обла­сті роз­ві­да­но біль­ше 10 родо­вищ цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни у четвер­тин­них від­кла­дах, най­ві­до­мі­щі з них: Музи­чан­ське, Кодацьке‑І, Яцьків­ське та Чер­ня­хів­ське. Най­біль­ше з них і єди­не, що роз­ро­бля­є­ться — Чер­ня­хів­ське родо­ви­ще цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни роз­та­шо­ва­не на пів­ні­чній око­ли­ці с. Чер­ня­хів у межах двох діля­нок. Кори­сна копа­ли­на — лесо­ви­дні суглин­ки сумар­ною поту­жні­стю 4,8 м, сере­дня поту­жність розкрив¬них порід 0,4 м. Інші потре­бу­ють деталь­но­го дови­вче­н­ня для оста­то­чно­го визна­че­н­ня еко­но­мі­чної доціль­но­сті їх роз­роб­ки.

Зага­лом родо­ви­ща цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни на тери­то­рії Київ­ської обла­сті відо­мі висо­кою які­стю суглин­ків і глин, що дозво­ляє виро­бни­кам отри­му­ва­ти висо­ко­які­сну цеглу та кера­мі­чні виро­би. Вони також мають важли­ве зна­че­н­ня для роз­ви­тку місце­вої еко­но­мі­ки, ство­рю­ю­чи робо­чі місця і спри­я­ю­чи роз­ви­тку буді­вель­ної галу­зі в обла­сті. Про­те, важли­во забез­пе­чи­ти від­по­від­не управ­лі­н­ня родо­ви­ща­ми суглин­ків і глин, щоб забез­пе­чи­ти їх ста­ле вико­ри­ста­н­ня і уни­кну­ти нега­тив­но­го впли­ву на дов­кі­л­ля. Виня­тко­ве зна­че­н­ня має вра­ху­ва­н­ня прин­ци­пів ста­ло­го роз­ви­тку і еко­ло­гі­чних стан­дар­тів у про­це­сі видо­бу­тку та пере­роб­ки цих сиро­вин­них мате­рі­а­лів.

Виро­бни­цтво цегли та кера­мі­чних виро­бів з суглин­ків і глин повин­но від­бу­ва­ти­ся з дотри­ма­н­ням еко­ло­гі­чних норм і забез­пе­че­н­ням ефе­ктив­но­го вико­ри­ста­н­ня ресур­сів. Важли­во про­во­ди­ти раціо­наль­не управ­лі­н­ня родо­ви­ща­ми, кон­тро­лю­ва­ти рівень видо­бу­тку та вико­ну­ва­ти захо­ди щодо від­нов­ле­н­ня при­ро­дних ресур­сів. Крім того, важли­во впро­ва­джу­ва­ти суча­сні техно­ло­гії оброб­ки та виро­бни­цтва, які дозво­ля­ють змен­ши­ти вплив на нав­ко­ли­шнє сере­до­ви­ще. Це можуть бути енер­го­ефе­ктив­ні печі для обпа­лу, систе­ми філь­тра­ції і очи­ще­н­ня води, а також ути­лі­за­ція від­хо­дів та повтор­не вико­ри­ста­н­ня мате­рі­а­лів.

Ста­т­тя з циклу “Кори­сні копа­ли­ни Київ­щи­ни”

СПИ­СОК ВИКО­РИ­СТА­НОЇ ЛІТЕ­РА­ТУ­РИ:
1. Антро­по­ге­но­вые отло­же­ния Украи­ны. — К.: Нау­ко­ва дум­ка, 1986
2. Веклич М. Ф., Сирен­ко Я. А., Матви­ши­на Ж. Я. и др. Палео­гео­гра­фия Киев­ско­го При­дне­про­вья. — К.: Нау­ко­ва дум­ка, 1984.
3. Мине­раль­но-сырье­вая база строи­тель­ных мате­ри­а­лов Украин­ской ССР. Киев­ская обл., 1989.