Мідь — один із най­ва­жли­ві­ших кольо­ро­вих мета­лів, який широ­ко засто­со­ву­є­ться у про­ми­сло­во­сті, будів­ни­цтві, еле­ктро­те­хні­ці та енер­ге­ти­ці. Основ­ним дже­ре­лом її добу­ва­н­ня є мідні руди — при­ро­дні міне­раль­ні утво­ре­н­ня, що містять еко­но­мі­чно доціль­ні кон­цен­тра­ції міді. Роз­роб­ка мідних родо­вищ має клю­чо­ве зна­че­н­ня для націо­наль­них еко­но­мік, осо­бли­во з ура­ху­ва­н­ням зро­ста­ю­чо­го попи­ту на еле­ктри­фі­ка­цію, від­нов­лю­ва­ну енер­ге­ти­ку та висо­ко­те­хно­ло­гі­чне виро­бни­цтво.

Мідні руди вхо­дять до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня, затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як руди кольо­ро­вих мета­лів.

Фізико-хімічні властивості

Мідь — це м’я­кий ков­кий метал жов­то-чер­во­но­го кольо­ру, що був відо­мий люд­ству ще з IV тися­чо­лі­т­тя до Різдва Хри­сто­во­го. Вона нале­жить до хімі­чно мало­актив­них мета­лів. За зви­чай­них умов мідь не змі­нює сво­їх вла­сти­во­стей при кон­та­кті з пові­трям, але при тем­пе­ра­ту­рі понад 200°C у при­су­тно­сті кисню почи­нає оки­слю­ва­тись з утво­ре­н­ням окси­дів: зазви­чай це купрум(I) оксид (Cu₂O) і купрум(II) оксид (CuO).

Хімі­чно мідь не реа­гує з водою, стій­ка до дії бага­тьох кислот, однак лег­ко роз­чи­ня­є­ться в азо­тній кисло­ті та гаря­чій кон­цен­тро­ва­ній сір­ча­ній. Вона утво­рює числен­ні ком­пле­ксні спо­лу­ки з амі­а­ком, ціа­ні­да­ми, гало­ге­на­ми. У при­су­тно­сті сір­ко­во­дню на поверх­ні мета­лу фор­му­є­ться чор­ний наліт суль­фі­ду міді.

Фізи­чні вла­сти­во­сті: густи­на — 8,96 г/см³, тем­пе­ра­ту­ра плав­ле­н­ня — 1083°C, тем­пе­ра­ту­ра кипі­н­ня — 2567°C. Зав­дя­ки сво­їй кри­ста­лі­чній будо­ві (гра­не­цен­тро­ва­на кубі­чна реші­тка) мідь має чудо­ву еле­ктро- і тепло­про­від­ність, посту­па­ю­чись у цьо­му лише срі­блу. Також вона пла­сти­чна, добре під­да­є­ться про­ка­тці, воло­чін­ню, штам­пу­ван­ню.

Мінерали міді

У при­ро­ді мідь зустрі­ча­є­ться у вигля­ді само­ро­дної та у фор­мі понад 200 міне­ра­лів. Най­більш важли­ви­ми для про­ми­сло­во­го вико­ри­ста­н­ня є суль­фі­дні та оки­сне­ні міне­ра­ли. Серед суль­фі­дів най­роз­по­всю­дже­ні­шим є халь­ко­пі­рит (CuFeS₂), який скла­дає основ­ну масу мідних руд. До інших важли­вих міне­ра­лів нале­жать халь­ко­зин (Cu₂S), кове­лін (CuS), бор­ніт (Cu₅FeS₄), тено­рит (CuO) — оксид міді, куприт (Cu₂O) — ще один окси­дний міне­рал.

Оки­сне­ні міне­ра­ли, такі як мала­хіт (Cu₂(CO₃)OH₂), азу­рит (Cu₃(CO₃)₂(OH)₂) і хри­зо­ко­ла (Cu₂H₂Si₂O₅(OH)₄·nH₂O) фор­му­ю­ться в зоні оки­сне­н­ня мідних руд і зазви­чай мають яскра­ве забарв­ле­н­ня — зеле­но-бла­ки­тне, що дозво­ляє лег­ко іден­ти­фі­ку­ва­ти їх у польо­вих умо­вах.

Також часто зустрі­ча­ю­ться суль­фо­со­лі — скла­дні міне­ра­ли, які містять мідь разом з інши­ми мета­ла­ми, зокре­ма срі­блом або миш’я­ком. До таких нале­жать тетра­е­дрит, енар­гит, булан­же­рит. Їхня при­су­тність вка­зує на скла­дні­ші гео­хі­мі­чні умо­ви фор­му­ва­н­ня родо­ви­ща.

Родовища міді в Україні

На тери­то­рії Укра­ї­ни відо­мо понад 150 рудо­про­я­вів міді, хоча жодне з них ще не роз­ро­бля­є­ться про­ми­сло­во. Серед пер­спе­ктив­них регіо­нів виді­ля­ють Укра­їн­ський щит (УЩ), Воли­но-Поділь­ську пли­ту, Дні­пров­сько-Доне­цьку запа­ди­ну та Кар­па­ти.

В Жито­мир­ській обла­сті, в межах Укра­їн­сько­го щита важли­ви­ми є мідно-кол­че­дан­ні родо­ви­ща, зокре­ма Пру­тів­ський про­яв, пов’язаний із габро­ї­дни­ми інтру­зі­я­ми. У межах Сере­дньо­при­дні­пров­сько­го мега­бло­ку і зони Кри­во­різь­ко-Кре­мен­чу­цько­го роз­ло­му тра­пля­ю­ться числен­ні лока­лі­за­ції мідно­го зру­де­ні­н­ня.

У межах Воли­но-Поділь­ської пли­ти мідна міне­ра­лі­за­ція пов’язана з волин­ською сері­єю вен­ду, де виді­ле­но до 11 міне­ра­лі­зо­ва­них гори­зон­тів. Про­гно­зні ресур­си Ізин­сько­го, Кухот­сько­го, Рафа­лів­сько­го та Шепе­тів­сько­го родо­вищ оці­ню­ю­ться у 25 млн тонн міді.

У Дні­пров­сько-Доне­цькій запа­ди­ні зна­чний інте­рес ста­нов­лять Зінь­ків­ське й Бере­стян­ське родо­ви­ща в межах нижньо­перм­ських від­кла­дів. Також мідь лока­лі­зу­є­ться в межах Доне­цької обла­сті, зокре­ма в Мар’їн­сько­му родо­ви­щі. Про­гно­зні ресур­си регіо­ну пере­ви­щу­ють 1 млн тонн.

У Кар­пат­сько­му регіо­ні міди­сті слан­ці та піско­ви­ки відо­мі серед крей­до­вих, палео­ген-нео­ге­но­вих та чер­во­но­барв­них товщ, що заля­га­ють у Дуклян­сько-Чор­но­гір­ській, Ски­бо­вій зонах і Пере­д­кар­пат­сько­му про­ги­ні. Мар­ма­ро­ський масив також містить мідно-кол­че­дан­ні зони.

Окре­мий інте­рес ста­нов­лять техно­ген­ні родо­ви­ща. Зокре­ма, від­ва­ли Кон­стян­ти­нів­сько­го заво­ду «Укр­цинк» у Доне­цькій обла­сті містять близь­ко 8 тис. т міді, 24 тис. т цин­ку і 10 тис. т свин­цю. Пере­роб­ка цих від­хо­дів купча­стим вилу­го­ву­ва­н­ням може забез­пе­чи­ти вто­рин­не отри­ма­н­ня мета­лів і покра­щи­ти еко­ло­гі­чний стан регіо­ну.