Діо­рит – магма­ти­чна інтру­зив­на гір­ська поро­да, сере­дньо­го скла­ду, нор­маль­но­го ряду лужно­сті. Скла­да­є­ться з пла­гі­о­кла­за (анде­зин, рід­ше олі­го­клаз-анде­зин) і одно­го або декіль­кох кольо­ро­вих міне­ра­лів, зазви­чай зви­чай­ної рого­вої обман­ки. Зустрі­ча­ю­ться також калі­є­вий польо­вий шпат, біо­тит або піро­ксен. За вмі­стом крем­не­зе­му (SiO2 52–65 %) нале­жить до порід сере­дньо­го скла­ду. Кіль­кість кольо­ро­вих міне­ра­лів коли­ва­є­ться в сере­дньо­му від 25% до 30%. Іно­ді при­су­тній кварц, і тоді поро­да нази­ва­є­ться квар­ци­то­вий діо­рит. Акце­сор­ні міне­ра­ли пред­став­ле­ні тита­ном, апа­ти­том, магне­ти­том, іль­ме­ні­том, цир­ко­ні­єм.

Діо­рит має масив­ну текс­ту­ру. Може мати рів­но­мір­ну або пов­но­кри­ста­лі­чну стру­кту­ру, від дрі­бно­зер­ни­стої до кру­пно­зер­ни­стої. Колір варі­ю­є­ться від кори­чне­во-зеле­но­го та буро-зеле­но­го до тем­но-сма­ра­гдо­во­го, дим­ча­сто­го від­тін­ку. Колір­ний тон діо­ри­ту тро­хи сві­тлі­ший за габро.

Діо­рит також має над­зви­чай­но висо­ку в’яз­кість, тому хара­кте­ри­зу­є­ться незна­чною кри­хкі­стю, висо­кою уда­ро­стій­кі­стю, стій­кість до виві­трю­ва­н­ня та інших неспри­я­тли­вих впли­вів нав­ко­ли­шньо­го сере­до­ви­ща.

Діо­рит вхо­дить до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня, затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як сиро­ви­на для обли­цю­валь­них мате­рі­а­лів (деко­ра­тив­не камі­н­ня) та сиро­ви­на для каме­ню буто­во­го та щебе­ню.

Діо­рит хара­кте­ри­зу­є­ться кру­пно­зер­ни­стою текс­ту­рою, що вка­зує на те, що поро­да утво­ри­ла­ся з повіль­но охо­ло­джу­ва­ної магми під поверх­нею Зем­лі. Повіль­не охо­ло­дже­н­ня дозво­ляє з часом рости біль­шим міне­раль­ним кри­ста­лам. Ці міне­раль­ні кри­ста­ли видно неозбро­є­ним оком і нада­ють вира­зний пля­ми­стий або шипу­ва­тий вигляд.

Міне­раль­ні кри­ста­ли в діо­ри­ті можуть від­рі­зня­ти­ся за роз­мі­ром, але зазви­чай вони біль­ші, ніж у дрі­бно­зер­ни­стих магма­ти­чних поро­дах, таких як базальт. Текс­ту­ра вза­є­мо­по­в’я­за­на, а це озна­чає, що міне­раль­ні зер­на щіль­но з’єд­на­ні між собою в матри­ці. Ця текс­ту­ра спри­яє дов­го­ві­чно­сті та міцно­сті діо­ри­ту, що робить його при­да­тним для різних засто­су­вань, вклю­ча­ю­чи будів­ни­цтво та скуль­пту­ру.

Колір варі­ю­є­ться від сві­тло-сіро­го до тем­но-сіро­го, і він може мати навіть від­тін­ки зеле­ну­ва­то-сіро­го або синю­ва­то-сіро­го. На колір в пер­шу чер­гу впли­ває наяв­ність міне­ра­лів, таких як польо­вий шпат, пла­гі­о­клаз і рого­ва обман­ка.

Фено­кри­сти — це біль­ші кри­ста­ли, які ростуть все­ре­ди­ні магми до того, як вона затвер­діє, і часто ото­че­ні більш дрі­бно­зер­ни­стою матри­цею, яка нази­ва­є­ться основ­ною масою. У діо­ри­ті іно­ді можуть бути вкра­пле­н­ня. Ці вкра­пле­н­ня зазви­чай явля­ють собою біль­ші кри­ста­ли пла­гі­о­кла­зо­во­го польо­во­го шпа­ту або рого­вої обман­ки, утво­ре­них рані­ше в про­це­сі охо­ло­дже­н­ня. Вони виді­ля­ю­ться на тлі більш дрі­бно­зер­ни­стої маси, дода­ю­чи візу­аль­но­го інте­ре­су факту­рі каме­ню.

Основ­на маса, з іншо­го боку, скла­да­є­ться з мен­ших міне­раль­них кри­ста­лів, які утво­ри­ли­ся, коли магма охо­ло­джу­ва­ла­ся швид­ше. Він ото­чує вкра­пле­н­ня і спри­яє загаль­ній текс­ту­рі поро­ди.

Існу­ють різні різно­ви­ди: квар­цо­вий, без­квар­цо­вий, рого­во­об­ман­коий, авгі­то­вий і біо­ти­то­вий діо­рит.

Діо­рит вини­кає вна­слі­док повіль­но­го охо­ло­дже­н­ня і кри­ста­лі­за­ції роз­плав­ле­ної магми під поверх­нею Зем­лі. Цей про­цес від­бу­ва­є­ться в зонах субду­кції, де одна текто­ні­чна пли­та при­ти­ска­є­ться до іншої. Коли зану­рю­валь­на пли­та опу­ска­є­ться в більш теплу ман­тію, вона почи­нає пла­ви­ти­ся через під­ви­ще­н­ня тиску і тем­пе­ра­ту­ри. Ця роз­плав­ле­на поро­да, відо­ма як магма, менш щіль­на, ніж нав­ко­ли­шня поро­да, і має тен­ден­цію під­ні­ма­ти­ся на поверх­ню.

Якщо магма охо­ло­джу­є­ться і твер­дне, не дося­га­ю­чи поверх­ні, вона утво­рює інтру­зив­ні магма­ти­чні поро­ди, такі як діо­рит. Про­цес охо­ло­дже­н­ня досить повіль­ний, щоб кри­ста­ли міне­ра­лів виро­сли до роз­мі­ру, види­мо­го неозбро­є­ним оком. Діо­рит утво­рю­є­ться, коли міне­ра­ли все­ре­ди­ні магми кри­ста­лі­зу­ю­ться і зв’я­зу­ю­ться один з одним, ство­рю­ю­чи хара­ктер­ну точко­ву текс­ту­ру і види­мі міне­раль­ні зер­на.

Діо­ри­ти скла­да­ють цілі інтру­зив­ні маси­ви, лако­лі­ти, што­ки, сил­ли, дай­ки, а також зустрі­ча­ю­ться разом із габро­ї­да­ми та гра­ні­то­ї­да­ми у бага­то­фа­зних скла­дно­по­бу­до­ва­них інтру­зі­ях і бато­лі­тах. Вони пере­ва­жно роз­ви­не­ні у склад­ча­стих поясах кон­ти­нен­тів (Урал, Цен­траль­но­ка­зах­стан­ська склад­ча­ста область, Кор­ди­льє­ри Пів­ні­чної Аме­ри­ки), на острів­них дугах (Кури­ло-Кам­чат­ська), а також на актив­них кон­ти­нен­таль­них окра­ї­нах (Анди). Вико­ри­сто­ву­ю­ться як буді­вель­ний та обли­цю­валь­ний мате­рі­ал.

Слу­жить буді­вель­ним мате­рі­а­лом у вигля­ді щебе­ню і піску, вико­ри­сто­ву­є­ться для обли­цю­ва­н­ня буді­вель, виго­тов­ле­н­ня ваз, стіль­ниць, тра­фа­ре­тів і так далі. Окре­мі сор­ти каме­ню вико­ри­сто­ву­ю­ться для обли­цю­ва­н­ня буді­вель, а також для деко­ру­ва­н­ня камі­нів та інших дета­лей інте­р’є­ру. Таким чином, виби­ра­ють діо­ри­ти, які мають наси­че­ні від­тін­ки і лег­ко полі­ру­ю­ться. Його часто вико­ри­сто­ву­ють для виго­тов­ле­н­ня доро­гих деко­ра­тив­них пре­дме­тів побу­ту: ваз, під­ста­вок для тор­тів, посу­ду тощо.

У най­дав­ні­ших циві­лі­за­ці­ях Єги­пту та Месо­по­та­мії діо­рит вико­ри­сто­ву­вав­ся для виго­тов­ле­н­ня зна­рядь пра­ці та скуль­птур. У Месо­по­та­мії ста­туї та сте­ли з напи­са­ми виго­тов­ля­ли з діо­ри­ту, а камінь імпор­ту­ва­ли та транс­пор­ту­ва­ли, як під­твер­дже­но остан­ні­ми дослі­дже­н­ня­ми, ста­ро­дав­ні­ми тор­го­ви­ми шля­ха­ми з пів­ден­но­го схо­ду Іра­ну, де на той час жили носії джи­ро­фт­ської куль­ту­ри. На чор­ній діо­ри­то­вій сте­лі був висі­че­ний Кодекс зако­нів Хам­му­ра­пі (XVIII с до н.е.) — най­дав­ні­ша зако­но­дав­ча коле­кція, що збе­ре­гла­ся. Не менш відо­ма виго­тов­ле­на з діо­рі­ту ста­туя Гудеа — шумер­сько­го пра­ви­те­ля дер­жа­ви Лагаш (XXII сто­лі­т­тя до н.е.).