Інгуль­ський мега­блок — це один із най­біль­ших стру­ктур­них еле­мен­тів Укра­їн­сько­го щита, що охо­плює зна­чну части­ну цен­траль­ної Укра­ї­ни. Його гео­ло­гі­чна будо­ва від­обра­жає скла­дну істо­рію фор­му­ва­н­ня зем­ної кори про­тя­гом понад трьох мільяр­дів років.

У межах цьо­го мега­бло­ку зосе­ре­дже­ні числен­ні склад­ча­сто-мета­мор­фі­чні ком­пле­кси, інтру­зив­ні маси­ви, гли­бо­кі роз­ло­ми та рудо­но­сні стру­кту­ри. Його вивче­н­ня має клю­чо­ве зна­че­н­ня для розу­мі­н­ня текто­ні­чної ево­лю­ції Укра­їн­сько­го щита, а також для оцін­ки міне­раль­но-сиро­вин­но­го потен­ці­а­лу тери­то­рії.

Інгуль­ський мега­блок роз­та­шо­ву­є­ться в цен­траль­ній части­ні Укра­їн­сько­го щита. На захо­ді він межує з Голо­ва­нів­ською шов­ною зоною, на схо­ді — з Сере­дньо­при­дні­пров­ським мега­бло­ком. Межі визна­ча­ю­ться Ядло­во-Тра­хте­ми­рів­ським, Пер­во­май­ським, Захі­дно­ін­гу­ле­цьким роз­ло­ма­ми та кра­йо­ви­ми ски­да­ми. Зем­на кора тут має тов­щи­ну 35–40 км і нале­жить до сіа­лі­чно­го типу. Осо­бли­во­сті будо­ви поясню­ю­ться моде­л­лю Кіро­во­град­сько­го ман­тій­но­го діа­пі­ру.

Цен­траль­ну части­ну займає Кор­сунь-Ново­мир­го­род­ський плу­тон. Схі­дну — Інгу­ло-Інгу­ле­цький син­клі­но­рій, пів­ден­но-захі­дну — Брат­ський син­клі­но­рій. Архей пред­став­ле­ний купо­ло­по­ді­бни­ми стру­кту­ра­ми, палео­про­те­ро­зой — гней­со­ви­ми ліній­ни­ми склад­ка­ми.

Пів­ден­на части­на мега­бло­ку вклю­чає дні­стров­сько-бузь­ку серію — піро­ксе­но­ві, амфі­бол-піро­ксе­но­ві слан­ці та гней­си серед пла­гі­о­гра­ні­тів. До мезо­ар­хею нале­жать поро­ди конк­ської серії, пов’язані з родо­ви­ща­ми залі­зи­стих квар­ци­тів.

Інгу­ло-Інгу­ле­цька серія охо­плює супра­кру­сталь­ні тов­щі нео­ар­хею та палео­про­те­ро­зою. Най­кра­ще вивче­на на захо­ді й вклю­чає:

• Зеле­но­рі­чин­ську сві­ту — амфі­бо­лі­ти, біо­ти­то­ві гней­си, квар­ци­ти (до 200 м);
• Арте­мів­ську сві­ту — силі­ка­тно-магне­ти­то­ві квар­ци­ти, гней­си з грана­том і силі­ма­ні­том (50–200 м);
• Родіо­нів­ську сві­ту — квар­ци­ти, мар­му­ри, гра­фіт-слю­ди­сті слан­ці (550‑1300 м);
• Спа­сів­ську сві­ту — гней­си з гіпер­сте­ном, біо­ти­том, амфі­бо­лом (до 3000 м);
• Чече­ле­їв­ську сві­ту — поту­жна тов­ща біо­ти­то­вих і гра­нат-біо­ти­то­вих гней­сів (понад 2 км).

У Брат­сько­му син­клі­но­рії виді­ля­ю­ться:

• Кам’яно-Костовацька сві­та — гней­си й кри­ста­ло­слан­ці з піро­ксе­ном, кор­ді­є­ри­том, магне­ти­том (до 2 км);
• Роща­хів­ська сві­та — біо­ти­то­ві, гра­нат-біо­ти­то­ві та лепти­то­ві гней­си.

Ці утво­ре­н­ня зім’яті в ізо­клі­наль­ні склад­ки пів­ні­чно-захі­дно­го про­стя­га­н­ня. Гео­хро­но­ло­гія скла­дна: чече­ле­їв­ська сві­та має верх­ню межу ~2100 млн років, але цир­ко­ни вка­зу­ють на ста­рі­ші дже­ре­ла. Дані для інших світ — супе­ре­чли­ві.

Дні­про­пе­тров­ський ком­плекс пере­ва­жає в стру­кту­рі мега­бло­ку. Він скла­да­є­ться з пла­гі­о­гра­ні­тів, мігма­ти­тів, діо­ри­тів, віком ~3075 млн років. До ньо­го дода­ю­ться обме­же­ні за поши­ре­н­ням поро­ди ташли­цько­го ком­пле­ксу — гра­ні­ти, ендер­бі­ти палео­ар­хею.

Інгу­ле­цький ком­плекс пред­став­ле­ний пла­гі­о­гра­ні­та­ми, трон­дьє­мі­та­ми, тона­лі­та­ми (3140–2850 млн років). Палео­про­те­ро­зой­ські поро­ди фор­му­ють Кіро­во­град­ський ком­плекс, який вклю­чає маси­ви Кіро­во­град­ський, Долин­ський, Чиги­рин­ський. Тут виді­ля­ю­ться два ета­пи гра­ні­ти­за­ції (2100–2020 та 2020–1980 млн років). З ними пов’язана міне­ра­лі­за­ція — золо­то, рід­кі­сні еле­мен­ти, уран.

Ново­укра­їн­ський ком­плекс охо­плює маси­ви Ново­укра­їн­ський і Бобри­не­цький. Поро­ди: біо­ти­то­ві гра­ні­ти, гра­но­діо­ри­ти, мон­цо­ні­ти, габро (віком ~2020 млн років).

Пізні­ші ета­пи вклю­ча­ють фор­му­ва­н­ня натро­вих мета­со­ма­ти­тів, Кор­сунь-Ново­мир­го­род­сько­го плу­то­ну та дай­ко­вих поясів. Мета­со­ма­ти­ти утво­ри­ли­ся у при­ро­злом­них зонах і містять ура­но­ві та золо­ті родо­ви­ща (1800–1720 млн років).

Кор­сунь-Ново­мир­го­род­ський плу­тон — бага­то­фа­зний інтру­зив з гра­ні­та­ми типу рапа­кі­ві, анор­то­зи­та­ми, габро, сіє­ні­та­ми (1750–1720 млн років). Асо­ці­ю­є­ться з апа­тит-тита­но­ви­ми рудо­про­я­ва­ми.

Дай­ко­ві ком­пле­кси пред­став­ле­ні трьо­ма гене­ра­ці­я­ми (1700, 1260–1445, 1125–1215 млн років) — діа­ба­зи, орто­фі­ри, лам­про­фі­ри, що фор­му­ють регіо­наль­ні пояси.