Корунд — це міне­рал кла­су окси­дів, що скла­да­є­ться з окси­ду алю­мі­нію (Al₂O₃). Від­зна­ча­є­ться над­зви­чай­но висо­кою твер­ді­стю (9 за шка­лою Моо­са), посту­па­ю­чись лише алма­зу. Може бути без­барв­ним або набу­ва­ти яскра­во­го забарв­ле­н­ня зав­дя­ки домі­шкам — такі різно­ви­ди, як рубін (чер­во­ний) і сапфір (синій та інші від­тін­ки), є доро­го­цін­ним камі­н­ням.

Назва корунд похо­дить від сан­скрит­сько­го сло­ва kuruvinda, що озна­чає «рубін». У євро­пей­ську нау­ко­ву тра­ди­цію цей тер­мін уві­йшов через араб­ське та пер­ське посе­ре­дни­цтво. Як міне­рал, корунд був відо­мий ще з дав­ніх часів зав­дя­ки сво­їм про­зо­рим різно­ви­дам — рубі­ну та сапфі­ру, що ціну­ва­ли­ся в Індії, Бір­мі та Шрі-Лан­ці як коштов­не камі­н­ня. В Євро­пі як оксид алю­мі­нію корунд опи­са­но в XVIII сто­літ­ті, а з XIX сто­лі­т­тя роз­по­ча­ло­ся актив­не його вивче­н­ня як техні­чно­го мате­рі­а­лу — спер­шу при­ро­дно­го, а зго­дом і син­те­ти­чно­го.

Корунд вхо­дить до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня, затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як абра­зив­на сиро­ви­на.

Корунд — поши­ре­ний міне­рал кла­су окси­дів та гідро­кси­дів, оксид алю­мі­нію (Al₂O₃) шару­ва­тої будо­ви, що має най­біль­шу твер­дість після алма­зу (9 за шка­лою Моо­са). Про­зо­рі різно­ви­ди — доро­го­цін­ний камінь, непро­зо­рі — абра­зив­ний мате­рі­ал.

Корунд хара­кте­ри­зу­є­ться зна­чною хімі­чною стій­кі­стю та висо­кою тем­пе­ра­ту­рою плав­ле­н­ня (2050°С). Колір зазви­чай бла­ки­тно-сірий чи жов­тий, зустрі­ча­ю­ться чер­во­ні різно­ви­ди (рубін) й сині (сапфір). Корунд кри­ста­лі­зу­є­ться в три­го­наль­ній син­го­нії у вигля­ді бочко­по­ді­бних, стов­пча­стих і табли­тча­стих зерен.

Виді­ля­ють бага­ті та бідні корун­до­ві руди. До бідних руд техні­чних вимог немає. Бага­ті роз­по­ді­ля­ю­ться на три кла­си, які мають від­по­від­а­ти таким кон­ди­ці­ям: 1) за вмі­стом корун­ду: І клас понад 75%, ІІ-60–75%, III понад 55%; 2) за вмі­стом Al₂O₃: 1 понад 80%, ІІ-65–80%, ІІІ понад 55%; 3) за вмі­стом Fе₂O₃: 1 до 2%, II‑2–3%, III до 15%.

Корунд має кіль­ка різно­ви­дів:

• Рубін – чер­во­ний корунд, забарв­ле­ний домі­шка­ми хро­му (Cr³⁺). Доро­го­цін­ний камінь І кате­го­рії, ціна про­зо­рих добре забарв­ле­них екзем­пля­рів буває біль­шою, ніж у алма­зів. Рубі­ни кольо­ру «голу­би­на кров» з М’ян­ми (з доли­ни Могок та про­він­ції Монг-Шу) — най­до­рож­чі.
• Сапфір, «синій яхонт» — синьо­го кольо­ру різної інтен­сив­но­сті, зав­дя­ки домі­шкам залі­за й тита­ну. При помір­но-інтен­сив­но­му воло­шко­во-синьо­му забарв­лен­ні — доро­го­цін­ний камінь І кате­го­рії, але ціну­є­ться зна­чно ниж­че за рубін. Також є пад­па­ра­джа – рід­кі­сний роже­во-пома­ран­че­вий сапфір.
• Зоря­ний рубін та зоря­ний сапфір – опти­чні ефе­кти “зір­ки” (3- або 6‑променевої), спри­чи­не­ні вклю­че­н­ня­ми рути­лу.
• Еме­рі – щіль­на, тем­на маса корун­ду, змі­ша­на з магне­ти­том, шпі­не­л­лю та інши­ми міне­ра­ла­ми.
• Наждак — суціль­на зер­ни­ста корун­до­ва поро­да сіро-чор­но­го кольо­ру з домі­шка­ми гема­ти­ту, магне­ти­ту та ін.
• Техні­чний корунд – шту­чно виро­ще­ний або при­ро­дний, вико­ри­сто­ву­є­ться для: шлі­фу­валь­них кру­гів, вогне­трив­ких мате­рі­а­лів, кера­мі­ки.
• Син­те­ти­чний корунд — про­во­ди­ться тер­мі­чною оброб­кою різної висо­ко­гли­но­зем­ної сиро­ви­ни.

Виді­ля­ють шість голов­них гене­ти­чних типів родо­вищ корун­ду:

• Пегма­ти­то­вий, пов’я­за­ний з жила­ми і лін­за­ми корун­до­вих сіє­ніт-пегма­ти­тів серед маси­вів лужних та нефе­лі­но­вих сіє­ні­тів (Іль­мен­ські гори на Ура­лі, Хібі­ни, Бір­ма, Кана­да).
• Гідро­тер­маль­ний, пред­став­ле­ний поту­жни­ми корун­до­ви­ми, муско­віт-корун­до­ви­ми лін­за­ми і гні­здо­по­ді­бни­ми покла­да­ми серед вто­рин­них квар­ци­тів (Семіз-Бугу в Казах­ста­ні, Акта­шське в Сере­дній Азії);
• Пнев­ма­то­лі­то-гідро­тер­маль­ний, що пов’я­за­ний зі скар­на­ми по мар­му­рах, корун­до­ви­ми пла­гі­о­кла­зи­та­ми та слю­ди­та­ми, які зустрі­ча­ю­ться в уль­тра­ба­зи­тах і каль­ци­фі­рах (Могоу в Бір­мі, Рай-Із і Бор­зов­ське на Ура­лі, Кашмір­ське в Індії та ін.);
• Мета­мор­фо­ген­ний, що при­уро­че­ний до висо­ко­гли­но­зе­ми­стих докем­брій­ських слан­ців, гней­сів та амфі­бо­лі­тів, які пред­став­ле­ні окре­ми­ми гори­зон­та­ми, що зба­га­че­ні корун­дом, кіа­ні­том чи силі­ма­ні­том; (родо­ви­ще Кей­ви на Коль­сько­му пів­остро­ві, Дра­гун­ське в Укра­ї­ні); під час мета­мор­фі­зму бокси­тів може вини­ка­ти наждак (остро­ва Самос і Наксос у Гре­ції, Нама­ква­ленд у ПАР);
• Кон­та­кто­во-мета­мор­фі­чний, пред­став­ле­ний непра­виль­ни­ми лін­за­ми і гні­зда­ми нажда­ку в маси­вах габро, нори­тів, гра­ні­тів та на їх кон­та­ктах з вмі­щу­ю­чи­ми поро­да­ми, а також у пере­кри­ста­лі­зо­ва­них ксе­но­лі­тах висо­ко-гли­но­зе­ми­стих порід (Синан­гой­ське родо­ви­ще в Хака­сії);
• Екзо­ген­ний, пред­став­ле­ний елю­ві­аль­ни­ми, делю­ві­аль­ни­ми та алю­ві­аль­ни­ми роз­си­па­ми корун­ду (Семіз-Бугу в Казах­ста­ні); з роз­си­пів видо­бу­ва­ють також юве­лір­не камі­н­ня.

Про­від­ні кра­ї­ни по видо­бу­тку при­ро­дно­го кон­цен­тра­ту корун­ду: Туреч­чи­на, Гре­ція, США, Індія, Зім­ба­бве, ПАР, Уру­гвай та ін. Доро­го­цін­ний корунд видо­бу­ва­ють в основ­но­му з роз­си­пів, рід­ше з корін­них порід: рубін в Бір­мі, Таї­лан­ді, Тан­за­нії, Шрі-Лан­ці; сапфір в Австра­лії, Бір­мі, Індії, Кам­бо­джі, США, Таї­лан­ді, Шрі-Лан­ці. В Казах­ста­ні роз­ро­бля­є­ться анда­лу­зит-корун­до­ве родо­ви­ще Семиз-Бугу, в Узбе­ки­ста­ні — Акта­ське і Чера­ксай­ське. У 1976 р. в сві­ті видо­бу­то техні­чно­го корун­ду 8551 т, у тому числі в Індії 528 т. Уру­гваї 381 т, ПАР – 252 т; його видо­бу­ток з року в рік зро­стає на 1–2%.

При­ро­дний корунд в Укра­ї­ні поки не видо­бу­ва­є­ться, хоча його про­я­ви відо­мі у висо­ко­ме­та­мор­фі­зо­ва­них гли­но­зе­ми­стих поро­дах При­а­зов­сько­го і Інгуль­сько­го (Кіро­во­град­сько­го) мега­бло­ків Укра­їн­сько­го щита.

В При­а­зов­сько­му мега­бло­ці корунд при­су­тній в корунд-силі­ма­ні­тв­мі­щу­ю­чих поро­дах. Його про­гно­зні ресур­си оці­ню­ю­ться в 2,4 млн т. В Схі­дно­му При­а­зо­вї про­я­ви корун­ду вста­нов­ле­ні біля сіл Петрів­ка, Ман­гуш, Дем’я­нів­ка, вміст корун­ду до 1–5%. В Цен­траль­но­му При­а­зо­в’ї відо­мі Тем­рю­цька (ресур­си Р₃ при вмі­сті корун­ду 1–5% 1462 тис. т); Садо­во-Бог­да­нів­ська (ресур­си Р₃ при вмі­сті корун­ду 8% 213 тис. т), Бер­дян­ська ділян­ки.

В Захі­дно­му При­а­зо­в’ї відо­ме Дра­гун­ське силі­ма­ніт-корун­до­ве родо­вищ, яке вклю­чає пла­сти силі­ма­ніт і корун­дов­мі­щу­ю­чих (до 20% корун­ду і до 45% силі­ма­ні­ту) порід поту­жні­стю 0,5–1,5 м. Запа­си корун­ду до гли­би­ни 100 м оці­ню­ю­ться за кате­го­рі­я­ми А+В+С₁, в 10 тис. т, про­те вони можуть бути помі­тно збіль­ше­ні при дода­тко­вій роз­від­ці родо­ви­ща і його флан­гів. Ресур­си корун­ду по Р₂-728 тис. т до гли­би­ни 200 м при сере­дньо­му вмі­сті 1%. В ціло­му ж про­гно­зні ресур­си оці­ню­ю­ться в 9,5 млн т. При роз­роб­ці родо­ви­ща будуть вилу­ча­ти­ся корун­до­вий, силі­ма­ні­то­вий, гра­на­то­вий, слю­дя­ний і кварц-польо­во­шпа­то­вий кон­цен­тра­ти.

У Інгуль­сько­му (Кіро­во­град­сько­му) мега­бло­ці корун­дов­мі­щу­ю­чі поро­ди пов’я­за­ні з тов­ща­ми коша­ро-оле­ксан­дрів­ської сві­ти (Коко­лов­ський про­яв, Капі­тан­ська, Соло­мі­їв­ська, Коша­ро-Оле­ксан­дрів­ська ділян­ки). Відо­мі про­я­ви в Чудно­во-Бер­ди­чів­сько­му райо­ні (біля сіл Мусі­їв­ка і Пли­сне), пов’я­за­ні з бер­ди­чів­ськи­ми гра­ні­та­ми, але вміст корун­ду в них дуже неве­ли­кий і пер­спе­кти­ви цих про­я­вів неясні.

Корунд вико­ри­сто­ву­є­ться в абра­зив­ній про­ми­сло­во­сті, інко­ли як вогне­трив­кий мате­рі­ал, а бла­го­ро­дні корун­ди (рубін та сапфір) є доро­го­цін­ним камі­н­ням пер­шо­го кла­су.

Від­рі­зня­ють абра­зив­ні мате­рі­а­ли — роз­дро­бле­ні міне­раль­ні речо­ви­ни (зер­на, поро­шки), що мають якість різа­ти, шлі­фу­ва­ти, сти­ра­ти, полі­ру­ва­ти, та абра­зив­ні виро­би зна­ря­д­дя та інстру­мен­ти. Вико­ри­ста­н­ня корун­ду як сиро­ви­ни для виро­бни­цтва абра­зи­вів обумов­ле­но його зна­чною твер­ді­стю та меха­ні­чною міцні­стю. Роз­мір зерен змі­ню­є­ться від декіль­кох мілі­ме­трів до мікро­ме­трів.

Син­те­ти­чний про­зо­рий корунд (сапфі­ро­ве скло) вико­ри­сто­ву­є­ться в: опти­чних вікон­цях для лазе­рів, ПЗЗ-матриць; анти­ван­даль­них екра­нах; захи­сно­му склі для доро­гих годин­ни­ків і смар­тфо­нів.

Корунд — над­зви­чай­но твер­дий і хімі­чно стій­кий міне­рал, який має широ­ке про­ми­сло­ве й юве­лір­не зна­че­н­ня. Його при­ро­дні різно­ви­ди, такі як рубін і сапфір, ціну­ю­ться як доро­го­цін­не камі­н­ня пер­шо­го кла­су, тоді як техні­чний та син­те­ти­чний корунд вико­ри­сто­ву­ю­ться в абра­зив­ній, вогне­трив­кій і опти­чній галу­зях. В Укра­ї­ні відо­мі пер­спе­ктив­ні про­я­ви на Укра­їн­сько­му щиті (У При­а­зо­в’ї та Сере­дній Над­дні­прян­щи­ні) з про­гно­зни­ми ресур­са­ми до 9,5 млн тонн, що свід­чить про потен­ці­ал для май­бу­тньо­го видо­бу­тку та пере­роб­ки.