Видо­бу­ток кори­сних копа­лин у Доне­цькій обла­сті охо­плює широ­кий спектр різно­ма­ні­тних при­ро­дних ресур­сів. Тут зафі­ксо­ва­но близь­ко 850 родо­вищ, в яких роз­ро­бля­ю­ться і вико­ри­сто­ву­ю­ться близь­ко 50 видів кори­сних копа­лин. В обла­сті роз­та­шо­ва­ні зна­чні запа­си кам’я­но­го вугі­л­ля, сур­м’я­но-рту­тних руд, доло­мі­ту, вапня­ків, мер­ге­лів, кухон­ної солі, нефе­лі­но­вих сіє­ні­тів, вогне­трив­ких глин та інші. Осо­бли­ві­стю кори­сних копа­лин Доне­цької обла­сті є їх зру­чне тери­то­рі­аль­не поєд­на­н­ня і висо­кий рівень осво­є­н­ня.

Кам’яне вугілля

Родо­ви­ща кам’я­но­го вугі­л­ля в Укра­ї­ні зосе­ре­дже­ні на пів­ден­но­му схо­ді кра­ї­ни. В Доне­цько­му басей­ні вугле­но­сні пло­щі займа­ють понад 60 тис. км2 (Вели­кий Дон­бас). Тут зосе­ре­дже­но близь­ко 92% запа­сів кам’яного вугі­л­ля Укра­ї­ни. Основ­ні цен­три вугле­ви­до­бу­ва­н­ня – міста Донецьк, Макі­їв­ка, Єна­кі­є­ве, Торез, Кра­сно­ар­мійськ та ін. В обла­сті роз­та­шо­ва­но 163 шахти, виро­бни­чі поту­жно­сті яких пере­ви­щу­ють 43,9 млн. т/рік, а балан­со­ві запа­си – 5118,4 млн. т. Гли­би­на екс­плу­а­та­ції вугіль­них пла­стів в обла­сті коли­ва­є­ться від 12 до 1300 м (у сере­дньо­му – 595 м)

Супу­тні­ми кори­сни­ми копа­ли­на­ми у кам’яному вугі­л­ля є газ метан та гер­ма­ній. За різни­ми екс­пер­тни­ми оцін­ка­ми загаль­ні ресур­си мета­ну тіль­ки в Доне­цькій обла­сті ста­нов­лять понад 100 трлн. м3. Кам’яне вугі­л­ля є єди­ним стра­те­гі­чним енер­го­но­сі­єм, запа­са­ми й ресур­са­ми яко­го кра­ї­на забез­пе­че­на на три­ва­лу пер­спе­кти­ву.

Сурм’яно-ртутні руди

Доне­цька рту­тна мета­ло­ге­ні­чна про­він­ція вклю­чає Доне­цьку склад­ча­сту область (ДСО) і при­ля­га­ю­чий пів­ден­но-схі­дний край Дні­пров­сько-Доне­цької запа­ди­ни (ДДЗ). Тут роз­та­шо­ва­ні най­біль­ші родо­ви­ща рту­ті, іно­ді із зна­чною кіль­ко­сті сур­ми, зокре­ма, Мики­тів­ське рту­тно­ру­дне поле.

Мики­тів­ське рту­тно­ру­дне поле, яке від­кри­те в 1879 р., — одне з най­біль­ших у сві­ті за запа­са­ми рту­ті. В даний час запа­си рту­ті про­ми­сло­вих кате­го­рій на рудно­му полі дося­га­ють 25 тис. т; близь­ко 5 тис. т рту­ті місти­ться в бідних рудах і близь­ко 2 тис. т ста­нов­лять про­гно­зні ресур­си кате­го­рій Р1+Р2. Воно поєд­нує родо­ви­ща Залі­знян­ське, Мічу­рін­ське, Кату­шкін­ське, Софі­їв­ське, Чор­но­кур­ган­ське, Чагар­ни­цьке та ін.

Ртуть і сур­ма слу­жать типо­мор­фни­ми еле­мен­та­ми руд золо­то-суль­фі­дної фор­ма­ції, у якій виді­ля­є­ться два міне­раль­ні типи: золо­то-кіно­вар­ний і золо­то-суль­фо­соль­но-суль­фі­дний. Родо­ви­ща золо­то-суль­фі­дної рудної фор­ма­ції можуть, за умо­ви видо­бу­тку основ­но­го ком­по­нен­ту, слу­жи­ти дже­ре­лом сур­ми і рту­ті. Пред­став­ни­ком золо­то-піри­то­во­го міне­раль­но­го типу є Михай­лів­ський рудо­про­яв, при­уро­че­ний до скле­пін­ної части­ни Оль­хо­ват­ської анти­клі­на­лі побли­зу її пів­ні­чно-захі­дно­го пери­клі­наль­но­го зами­ка­н­ня.

Золо­то-суль­фо­соль­но-суль­фі­дний тип хара­кте­ри­зу­є­ться висо­ким вмі­стом сур­ми і лише під­ви­ще­ним вмі­стом рту­тні. Соля­но­ку­поль­ні рту­тно-бітум­ні родо­ви­ща роз­та­шо­ва­ні в Пів­ні­чно-Захі­дно­му Дон­ба­сі, в межах Сама­ро-Торе­цько­го мета­ло­ге­ні­чно­го райо­ну. До цьо­го райо­ну нале­жить Слов’янське рту­тне родо­ви­ще

Зна­чне поши­ре­н­ня в Дон­ба­сі має також рту­то­но­сне вугі­л­ля. Загаль­на пло­ща діля­нок з роз­сі­я­ною міне­ра­лі­за­ці­єю рту­ті у вугіл­лі ста­но­вить понад 100 км2, при­чо­му лише 20% цієї пло­щі ста­нов­лять ендо­ген­ні оре­о­ли рту­ті нав­ко­ло родо­вищ і рудо­про­я­вів.

Доломіт

В Доне­цькій обла­сті роз­ро­бля­ло­ся 3 родо­ви­ща і 2 об’єкти облі­ку. Основ­ні запа­си і весь видо­бу­ток доло­мі­ту для мета­лур­гії зосе­ре­дже­ні саме в Пів­ден­но­му Дон­ба­сі. Доло­мі­ти є скла­до­вою части­ною нижньокам’новугільної кар­бо­на­тної тов­щі 300–450 м, яка про­тя­гу­є­ться в суб­ши­ро­тно­му напрям­ку близь­ко 50 км пара­лель­но зоні зчле­ну­ва­н­ня Дон­ба­су з При­а­зов­ською части­ною Укра­їн­сько­го щита (УЩ).

В межах Вол­но­ва­ської зони роз­та­шо­ва­ні Ново­тро­ї­цьке, Оле­нів­ське, Стиль­ське, Кара­куб­ське, Пів­ні­чно­шев­чен­ків­ське родо­ви­ща, а також пер­спе­ктив­ні об’єкти (Пер­шо­трав­не­вий, Родни­ків­ський). Тут пере­ша­ро­ву­ю­ться кар­бо­на­тні і піща­но-гли­ни­сті поро­ди, а тур­ней­ська тов­ща май­же пов­ні­стю кар­бо­на­тна. Кар­бо­на­тні поро­ди – флю­со­ві вапня­ки, доло­мі­ти­зо­ва­ні вапня­ки і доло­мі­ти. У зв’язку з роз­ви­тком кар­сто­вих про­це­сів на більш гли­бо­ких гори­зон­тах за паді­н­ням шарів якість сиро­ви­ни погір­шу­є­ться.

Мергель

Амв­ро­сі­їв­ське (основ­не) родо­ви­ще мер­ге­лю зна­хо­ди­ться в Амв­ро­сі­їв­сько­му райо­ні Доне­цької обла­сті. Тов­ща кори­сної копа­ли­ни у межах Основ­но­го родо­ви­ща пред­став­ле­на мер­ге­ля­ми кам­пан­сько­го яру­су верх­ньої крей­ди, які заля­га­ють у вигля­ді пла­сто­во­го покла­ду. Мер­ге­лі кори­сної тов­щі сіро­го кольо­ру, щіль­ні, масив­ні. У зоні виві­трю­ва­н­ня поту­жні­стю 30–40 м, вони сіру­ва­то-білі, місця­ми пухкі, трі­щи­ну­ва­ті.

Тов­ща мер­ге­лів обво­дне­на. Через нерів­но­мір­ну трі­щи­ну­ва­тість мер­ге­лів водо­зба­га­че­ність товщ різ­ко мін­ли­ва як по пло­щі, так і на гли­би­ну. Рівень під­зем­них вод зни­жу­є­ться у напрям­ку бал­ки, де тов­ща кори­сної копа­ли­ни най­більш обво­дне­на. Свер­дло­ви­ни, про­бу­ре­ні у таль­ве­гу бал­ки, мають макси­маль­ний дебіт, рів­ний 6–8 л/сек., тоді як свер­дло­ви­ни, прой­де­ні на водо­ді­лах, пра­кти­чно без­во­дні.

Кар­пів­ське родо­ви­ще мер­ге­лів та крей­ди зна­хо­ди­ться в Амв­ро­сі­їв­сько­му райо­ні Доне­цької обла­сті. Поро­ди роз­кри­ву скла­де­ні пухки­ми піща­но-гли­ни­сти­ми від­кла­да­ми та напів­скель­ни­ми мер­ге­ля­ми. Поту­жність роз­крив­них порід змі­ню­є­ться від 0,4 до 36,6 м.

Рідкісні метали

У всьо­му сві­ті ком­пле­кси про­те­ро­зой­ської і палео­зой­ської лужної серій є основ­ним дже­ре­лом фор­му­ва­н­ня мета­со­ма­ти­чних родо­вищ рід­кі­сних мета­лів. Най­більш зна­чу­щим щодо алю­мі­ній-гли­но­зем­но­го та рід­ко­ме­та­лі­чно­го потен­ці­а­лів є лужні ком­пле­кси Октя­бр­сько­го маси­ву в Приазов’ї. В межах цьо­го маси­ву вста­нов­ле­но кон­кре­тні ділян­ки роз­ви­тку нефе­лі­но­вих і рід­кі­сно­ме­та­лі­чних порід, що і є родо­ви­ща­ми ком­пле­ксних руд. На маси­ві виді­ля­ю­ться три родо­ви­ща – Мазу­рів­ське, Калі­ні­но-Шев­чен­ків­ське і Валі-Тара­ма.

Мазу­рів­ське родо­ви­ще скла­де­не поло­го заля­га­ю­чи­ми шістьма жиль­ни­ми тіла­ми нефе­лі­но­вих порід, роз­ді­ле­ни­ми без­ру­дни­ми бло­ка­ми базит-уль­тра­ба­зи­то­во­го скла­ду. Мор­фо­ло­гія рудних тіл скла­дна, вони роз­ша­ро­ву­ю­ться, утво­рю­ю­чі нові покла­ди, а потім з’єднуються. Сере­дня поту­жність кон­кре­тних покла­дів 17–30 м. Це родо­ви­ще най­більш під­го­тов­ле­не до екс­плу­а­та­ції. Воно має від­по­від­ні запа­си, роз­кри­то кар’єром, поруч роз­та­шо­ва­ний Доне­цький хімі­ко-мета­лур­гій­ний завод. Побли­зу роз­та­шо­ва­ні родо­ви­ща вапня­ків і као­лі­нів, необ­хі­дних для пере­роб­ки сіє­ні­тів.

У будо­ві Калі­ні­но-Шев­чен­ків­сько­го родо­ви­ща беруть участь основ­ні поро­ди, лужні сіє­ні­ти і ком­плекс нефе­лі­но­вих порід, пред­став­ле­них нефе­лі­ні­зо­ва­ни­ми сіє­ні­та­ми, марі­у­по­лі­та­ми та ін. На родо­ви­щі виді­ля­ю­ться рудні і постру­дні систе­ми трі­щин. По систе­мі рудних пору­шень роз­ви­ва­ли­ся жили нефе­лі­но­вих руд. Руди родо­ви­ща за сво­їм міне­раль­ним і хімі­чним скла­да­ми мало від­рі­зня­ю­ться віл руд Мазу­рів­сько­го родо­ви­ща.

На захід від Калі­ні­но-Шев­чен­ків­сько­го родо­ви­ща прз­та­шо­ву­є­ться ділян­ка Валі-Тара­ма, скла­де­на фойя­лі­та­ми, лужни­ми сіє­ні­та­ми і марі­у­по­лі­та­ми. Окре­мі кру­то­па­да­ю­чі жили нефе­лі­но­вих руд без­по­се­ре­дньо вихо­дять на поверх­ню. Ділян­ка слаб­ко роз­ві­да­на до гли­би­ни 200 м, запа­си поки не під­ра­хо­ва­ні, але про­гно­зо­ва­ний зна­чний при­ріст запа­сів нефе­лі­но­вих руд.

Вогнетривкі глини

Вогне­трив­кі гли­ни Доне­цької обла­сті хара­кте­ри­зу­ю­ться висо­кою які­стю сиро­ви­ни. Часо­во-Ярське родо­ви­ще є уні­каль­ним за сво­ї­ми мас­шта­ба­ми і які­стю сиро­ви­ни, зна­хо­ди­ться біля м. Часів Яр на пло­щі до 25 км2. Гли­ни від­но­ся­ться в основ­но­му до 6 сор­тів і воло­ді­ють висо­ки­ми пла­сти­чні­стю і в’яжучою зда­тні­стю, мають неве­ли­ку кіль­кість забарв­лю­ю­чих окси­дів і тем­пе­ра­ту­ру спі­ка­н­ня 1580–1730° С. Запа­си родо­ви­ща на неза­бу­до­ва­ній тери­то­рії біля 40 млн т. Пер­спе­кти­ви при­ро­сту запа­сів від­су­тні. Родо­ви­ща роз­ро­бля­ють 5 рудни­ків.

Підземні води

У межах Доне­цької обла­сті роз­та­шо­ва­ні 54 родо­ви­ща, які вклю­ча­ють 116 діля­нок, що нале­жать до родо­вищ прі­сних питних, техні­чних та дре­на­жних під­зем­них вод. Зна­чни­ми запа­са­ми хара­кте­ри­зу­ю­ться Тор­ська та Ямпіль­ська ділян­ки Ками­ше­ват­сько­го родо­ви­ща під­зем­них міне­раль­них при­ро­дних сто­ло­вих вод роз­та­шо­ва­ні в межах Лиман­сько­го райо­ну Доне­цької обла­сті.

Зага­лом, під­зем­ні води при­уро­че­ні до четвер­тин­них, крей­дя­них, юрських і трі­а­со­вих від­кла­дів. За хімі­чним скла­дом вода суль­фа­тно-гідро­кар­бо­на­тна натрі­є­ва. Міне­раль­на вода є при­ро­дною сто­ло­вою без спе­ци­фі­чних ком­по­нен­тів і вла­сти­во­стей та може вико­ри­сто­ву­ва­тись як сто­ло­вий напій для про­ми­сло­во­го роз­ли­ву.

У під­сум­ку, ста­т­тя під­кре­сли­ла важли­вість кори­сних копа­лин як клю­чо­во­го ресур­су для еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку Доне­цької обла­сті. Однак, поряд з цим, неми­ну­че вини­кає пита­н­ня втрат тери­то­рій та кон­флі­кту, що вима­гає негай­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня для ста­біль­но­сті регіо­ну. Від­нов­ле­н­ня тери­то­рі­аль­ної цілі­сно­сті від­криє нові пер­спе­кти­ви для еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня та покра­ще­н­ня яко­сті жит­тя місце­во­го насе­ле­н­ня.