Кори­сні копа­ли­ни Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим

Кори­сні копа­ли­ни в Авто­ном­ній Респу­блі­ці Крим є клю­чо­вим факто­ром для роз­ви­тку регіо­наль­ної еко­но­мі­ки та про­ми­сло­во­сті через наяв­ність зна­чних ресур­сів, які можуть бути вико­ри­ста­ні у різних сфе­рах.
Крим­ський пів­острів, хоча неве­ли­кий за пло­щею, при­вер­тає ува­гу сво­їм уні­каль­ним гео­гра­фі­чним поло­же­н­ням. Він межує з Хер­сон­ською обла­стю на пів­но­чі та оми­ва­є­ться Чор­ним морем на захо­ді та пів­дні, а також Азов­ським морем на пів­ні­чно­му схо­ді.

Тери­то­рію Крим­сько­го пів­остро­ва можна поді­ли­ти на дві вели­кі части­ни – Рів­нин­ний і Гір­ський Крим. Рів­нин­ний Крим, що займає зна­чну части­ну пів­ні­чної та цен­траль­ної тери­то­рії, роз­та­шо­ва­ний на Скіф­ській пла­тфор­мі. Ця область скла­де­на палео­зой­ськи­ми гір­ськи­ми поро­да­ми, які пере­кри­ті шара­ми оса­до­вих від­кла­дів різних пері­о­дів. Гір­ський Крим, роз­та­шо­ва­ний на пів­дні пів­остро­ва. Ця гір­ська систе­ма утво­рює пів­ні­чну части­ну мега­ан­ти­клі­но­рію, де пів­ден­не кри­ло текто­ні­чно опу­ще­не під рівень Чор­но­го моря.

Нажаль зараз Крим, колись відо­мий пер­спе­ктив­ни­ми кори­сни­ми копа­ли­на­ми, став об’є­ктом непра­во­мір­ної оку­па­ції. Про­те, неза­ле­жно від нині­шньо­го ста­но­ви­ща, ситу­а­ція нав­ко­ло крим­ських при­ро­дних ресур­сів нео­дмін­но вирі­ши­ться на користь Укра­ї­ни. Це лише пита­н­ня часу, адже справ­жні багат­ства нале­жать тим, хто їх дій­сно роз­ви­ває. У цій стат­ті ми роз­гля­не­мо поту­жний потен­ці­ал Кри­му та пока­же­мо, як після його повер­не­н­ня під кон­троль Укра­ї­ни кори­сні копа­ли­ни пів­остро­ву ста­нуть клю­чо­вим аспе­ктом у від­нов­лен­ні та роз­кві­ті цьо­го регіо­ну.

Нафта

При­чор­но­мор­сько-Крим­ська нафто­га­зо­но­сна область роз­та­шо­ва­на на тери­то­рії При­чор­но­мор­ської низо­ви­ни, в межах якої зна­хо­дя­ться родо­ви­ща нафти та газу. Вона вхо­дить до скла­ду Пів­ден­но­го нафто­га­зо­но­сно­го регіо­ну Укра­ї­ни. Родо­ви­ще При­о­зер­не роз­та­шо­ва­не на пів­ні­чно­му схо­ді Кер­чен­сько­го пів­остро­ва. Воно зна­хо­ди­ться в межах пів­ден­но­го бор­ту Індо­ло-Кубан­сько­го про­ги­ну. Родо­ви­ще має кри­пто­ді­а­пі­ро­ву будо­ву, коле­кто­ри трі­щин­но-поро­во­го типу, скла­де­ні орга­но­ген­но-улам­ко­ви­ми та оолі­то­ви­ми вапня­ка­ми. Поча­тко­ві видо­був­ні запа­си кате­го­рій А+В+С₁ ста­нов­лять 132 тис. тонн нафти. Густи­на дега­зо­ва­ної нафти коли­ва­є­ться від 890 до 894 кг/м³. Родо­ви­ще Мошка­рів­ське роз­та­шо­ва­не в пів­ден­но-захі­дній части­ні Кер­чен­сько­го пів­остро­ва. Про­ду­ктив­ни­ми є алев­ри­ти та піски в гли­ни­стій тов­щі. Коле­кто­ри поро­во­го типу, а поклад нафти — пла­сто­вий. Поча­тко­ві видо­був­ні запа­си кате­го­рій А+В+С₁ ста­нов­лять 385 тис. тонн нафти, а густи­на дега­зо­ва­ної нафти скла­дає 837 кг/м³.

Газ

В гео­ло­гі­чній будо­ві При­чор­но­мор­сько-Крим­ської обла­сті важли­ву роль віді­гра­ють палео­зой­ські, мезо­зой­ські й кай­но­зой­ські оса­до­ві від­кла­ди. У цих від­кла­дах сфор­му­ва­ли­ся гео­ло­гі­чні стру­кту­ри, з яки­ми пов’я­за­ні основ­ні обла­сті нафто- та газо­на­ко­пи­че­н­ня. Архан­гель­ське, Джан­кой­ське, Кіров­ське і Задор­нен­ське газо­ві родо­ви­ща роз­та­шо­ва­ні на тери­то­рії цієї нафто­га­зо­но­сної обла­сті. Архан­гель­ське родо­ви­ще зна­хо­ди­ться на чор­но­мор­сько­му шель­фі, Джан­кой­ське — у Джан­кой­сько­му райо­ні Кри­му, Кіров­ське — біля села Кіров­ське Чор­но­мор­сько­го райо­ну Кри­му, а Задор­нен­ське — на Тар­хан­кут­сько­му пів­остро­ві Кри­му. Запа­си газу в цих родо­ви­щах ста­нов­лять 140 млн м³, 1020 млн м³, 5413 млн м³ та 5790 млн м³ від­по­від­но.

Газоконденсат

Про­ми­сло­ві покла­ди кон­ден­са­ту відо­мі в таких родо­ви­щах — Голі­цин­ське, Штор­мо­ве, Оле­нів­ське, Чор­но­мор­ське, Кра­сно­по­лян­ське, Захі­дно-Октя­бр­ське, Глі­бів­ське, Кар­лав­ське, Тетя­нів­ське, Південно-Сива́шське, Фон­та­нів­ське, та Північно–Казантипське газо­кон­ден­са­тні родо­ви­ща, які нале­жать до При­чор­но­мор­сько-Крим­ської та Індо­ло-Кубан­ської нафто­га­зо­но­сних обла­стей Пів­ден­но­го нафто­га­зо­но­сно­го регіо­ну Укра­ї­ни. Родо­ви­ща, які зга­ду­ю­ться, при­уро­че­ні до анти­клі­наль­них скла­док, стру­кту­ра цих анти­клі­наль­них скла­док опи­су­є­ться як суб­ши­ро­тна бра­хі­ан­ти­клі­наль, що вка­зує на широ­кий діа­па­зон і напря­мок цих скла­док у від­кла­дах палео­ге­ну.

Горючі сланці

У Крим­ських горах, зокре­ма в Гір­сько­му Кри­му, утво­ри­ли­ся мені­лі­то­ві слан­ці та мало­по­ту­жні про­я­ви тав­рій­ських горю­чих слан­ців. Мені­лі­то­ві слан­ці хара­кте­ри­зу­ю­ться вели­кою кіль­кі­стю орга­ні­чних спо­лук, які можуть бути потен­цій­ним дже­ре­лом енер­гії. Про­я­ви тав­рій­ських горю­чих слан­ців, хоча мало­по­ту­жні, також мають зна­чний вміст орга­ні­чних речо­вин і можуть бути вико­ри­ста­ні як дже­ре­ло енер­гії.

Кам’яне вугілля

Бешуй­ське родо­ви­ще кам’я­но­го вугі­л­ля, що роз­та­шо­ва­не на пів­ні­чно­му схи­лі голов­но­го пасма Крим­ських гір, в вер­хі­в’ях річки Чуон-Тра, вмі­щу­ю­чи­ми поро­да­ми є аргі­лі­ти, алев­ро­лі­ти, піско­ви­ки бешуй­ської фор­ма­ції. Родо­ви­ще має чоти­ри неве­ли­кі пла­сто­ві покла­ди на захо­ді, з яких три були дослі­дже­ні. Вугі­л­ля має низь­кий вміст сір­ки та висо­кий вміст летких скла­до­вих, золи та воло­ги. Якість вугі­л­ля оці­ню­є­ться на 4000–4500 ккал на кіло­грам. Родо­ви­ще нале­жить до оса­до­вих, непро­ми­сло­вих і має обме­же­ні ресур­си.

Марганцеві руди

У Кри­му вияв­ле­ні різні про­я­ви мар­ган­це­вих руд, зокре­ма у Зун­джин­сько­му, Бала­клав­сько­му та Орлін­сько­му райо­нах. Вони пов’я­за­ні з мар­му­ро­по­ді­бни­ми бре­кчі­я­ми бай­дар­ської фор­ма­ції, осо­бли­во у зоні кон­та­кту з нижньо­крей­до­ви­ми від­кла­да­ми. Рудні тіла мають фор­му лінз або гнізд, і пред­став­ле­ні голов­ним чином піро­лю­зи­том, пси­ло­ме­ла­ном, гети­том та гідро­ге­ти­том, з вмі­стом окси­ду мар­ган­цю від 11,98 до 47,10%. Деякі про­я­ви роз­мі­ще­ні вул­ка­но­те­кто­ні­чни­ми стру­кту­ра­ми на різних стра­ти­гра­фі­чних рів­нях. У регіо­ні при­су­тні висо­кі кон­цен­тра­ції молі­бде­ну, свин­цю, срі­бла, міді та золо­та.

Залізні руди

Руди з Кер­чен­сько­го залі­зо­ру­дно­го басей­ну утво­ри­ли­ся під час кіме­рій­ської доби нео­ге­но­во­го пері­о­ду. Родо­ви­ща залі­зних руд в Кер­чен­сько­му залі­зо­ру­дно­му басей­ні роз­та­шо­ва­ні в муль­дах та про­ги­нах широ­тно­го про­стя­га­н­ня. Пло­ща басей­ну ста­но­вить понад 250 км². Рудний гори­зонт має поло­го­за­ля­га­ю­чі пла­сти піща­но-гли­ни­стих порід з бури­ми залі­зня­ка­ми. Голов­ні родо­ви­ща вклю­ча­ють Оче­рет-Бурун­ське, Ель­ти­ген-Ортель­ське, Киз-Ауль­ське, Ново­се­лів­ське та інші. Тов­щи­на рудних покла­дів варі­ю­є­ться від 0,5 до 40 метрів. Типи руд вклю­ча­ють кори­чне­ві та тютю­но­ві, з пере­ва­жа­н­ням оолі­то­вої стру­кту­ри. Загаль­ні запа­си залі­зних руд ста­нов­лять 1,8 млрд тонн, з кори­чне­ви­ми руда­ми, що мають вміст залі­за 37,5%, у кіль­ко­сті 560 млн тонн.

Мідь, свинець, цинк

У від­кла­дах, почи­на­ю­чи від трі­а­су до крей­ди спо­сте­рі­га­є­ться міне­ра­лі­за­ція мета­ла­ми, таки­ми як сви­нець, цинк, мідь, срі­бло, а також міне­ра­ла­ми, таки­ми як гале­ніт, сфа­ле­рит, каси­те­рит, само­ро­дна мідь, вкра­пле­ни­ми в корін­ні поро­ди. Най­більш дослі­дже­ним є рудо­про­яв Южнен­ський, який роз­та­шо­ва­ний близь­ко 5 км на схід від м. Бала­кла­ва на мисі Южний. Відо­мо­сті про ньо­го вияви­ли­ся важли­ви­ми для вивче­н­ня вул­ка­ні­чно-текто­ні­чних стру­ктур і роз­ло­му пів­ден­ної части­ни Кри­му. Про­гно­зні ресур­си визна­че­ні за сумою мета­лів на Мона­стир­сько­му і Гера­клей­сько­му рудо­про­я­вах, а їхні пер­спе­кти­ви на гли­би­ну пов’я­за­ні з ано­ма­лі­я­ми та інтен­сив­ні­стю до 4,9% на гли­би­нах 250–400 м

Гіпс

Про­яв гіпсу Купри­чів­ський, зна­хо­ди­ться за 4 км на пів­ден­ний захід від села Зеле­но­гі­р’я, на пів­ден­но­му схи­лі річки Куприч. Поро­ди вклю­ча­ють від­кла­ди демер­чин­ської сві­ти верх­ньої юри. Тов­щи­на покла­ду дося­гає 25 см, і він про­стя­га­є­ться на 150 м по поверх­ні одно­рі­дних вапня­ків. Руда може вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся для зба­га­че­н­ня цин­ку і виро­бни­цтва кислих грун­тів, а також для змен­ше­н­ня вмі­сту роз­чи­не­них солей (NaCl і MgCl₂) та вве­де­н­ня калію. Вва­жа­є­ться пер­спе­ктив­ним.

Вапняк

В Кри­му від­зна­ча­ю­ться зна­чні запа­си буді­вель­них вапня­ків , що ста­нов­лять близь­ко 24% усіх запа­сів Укра­ї­ни. Вони вико­ри­сто­ву­ю­ться як буді­вель­ні мате­рі­а­ли, флю­си і хімі­чна сиро­ви­на. Всьо­го на пів­остро­ві фун­кціо­нує понад 100 кар’є­рів, об’­єд­на­них на пло­щі 13 тис. га.
Для виро­бни­цтва буді­вель­но­го вапна вико­ри­сто­ву­ю­ться вапня­ки різно­го віку, від юрсько­го до нео­ге­но­во­го. Палео­ге­но­ві та нео­ге­но­ві вапня­ки є най­більш під­хо­дя­щи­ми за умо­ва­ми заля­га­н­ня й які­стю сиро­ви­ни, осо­бли­во в Рів­нин­но­му та Перед­гір­сько­му Кри­му. Крім того, для виро­бни­цтва вапна також вико­ри­сто­ву­ють некон­ди­цій­ні вапня­ки з родо­вищ флю­со­вої сиро­ви­ни Бала­клав­ської гру­пи. Євпа­то­рій­ське та Інкер­ман­ське ком­пле­ксні родо­ви­ща є основ­ни­ми дже­ре­ла­ми буді­вель­но­го вапна.

Солі

Про­я­ви при­ро­дних міне­раль­них солей і роз­со­лів про­стя­га­ю­ться сму­гою вздовж схі­дно­го узбе­реж­жя Кри­му: від села Мико­ла­їв­ка на пів­дні до Дону­зла­ва на пів­но­чі. Роз­та­шу­ва­н­ня Сасик-Сива­сько­го родо­ви­ща від­но­си­ться до пів­ден­ної части­ни озе­ра Сасик, загаль­на пло­ща яко­го ста­но­вить 41,9 км². У резуль­та­ті гео­ло­го-роз­ві­ду­валь­них робіт вста­нов­ле­но ста­ти­чні і дина­мі­чні запа­си хло­ри­сто­го натрію, магнію, калію, бро­му.

Глини

У Кри­му актив­но вико­ри­сто­ву­ють нижньо­крей­до­ві та час­тко­во плі­о­це­но­ві гли­ни для виго­тов­ле­н­ня цегли й чере­пи­ці. Бала­клав­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не на пів­ні­чно-схі­дній око­ли­ці міста Бала­кла­ва, де роз­ро­бля­ють різні типи глин. Родо­ви­ще роз­ві­да­не впро­довж кіль­кох ета­пів, почи­на­ю­чи з 1932 року, і вико­ри­сто­ву­є­ться для виро­бни­цтва цегли та дре­на­жних труб. Вілін­ське родо­ви­ще, роз­ві­да­не в 1989–1992 роках, також вико­ри­сто­ву­є­ться для виро­бни­цтва цегли, від­по­від­но до вста­нов­ле­них стан­дар­тів яко­сті.

Мергель

Мер­ге­лі, осо­бли­во поши­ре­ні в перед­гі­р’ї, в Кри­му мають зна­чний обсяг. Мер­ге­лі є важли­вою сиро­ви­ною для виро­бни­цтва цемен­ту. Най­кра­щі різно­ви­ди еоце­но­вих мер­ге­лів зна­хо­дя­ться в райо­ні Бахчи­са­рая. Видо­бу­ток мер­ге­лів про­во­ди­ться ком­бі­на­том буді­вель­них мате­рі­а­лів, який утво­ре­но на базі коли­шньо­го між­кол­го­спно­го цемен­тно­го заво­ду. Родо­ви­ща мер­ге­лів в цьо­му райо­ні мають вели­ке зна­че­н­ня для буді­вель­ної про­ми­сло­во­сті Кри­му та забез­пе­чу­ють потре­би в цій важли­вій сиро­ви­ні.

Підземні води

Під­зем­ні води у Кри­му поді­ля­ю­ться на міне­раль­ні, прі­сні та тер­маль­ні. Гео­ло­гі­чна скла­дність обумо­ви­ла роз­по­діл на чоти­ри гідро­гео­ло­гі­чні райо­ни.
1. Ядро Гір­сько-Крим­ської склад­ча­стої спо­ру­ди, де зна­хо­дя­ться водо­трив­кі флі­шо­ві від­кла­ди, що містять під­зем­ні води з низь­ким рів­нем міне­ра­лі­за­ції.
2. Пів­ден­но-Захі­дний блок, де вода асо­ці­йо­ва­на з трі­щи­ну­ва­ти­ми закар­сто­ва­ни­ми вапня­ка­ми.
3. Пів­ні­чне кри­ло, де під­зем­ні води пов’я­за­ні з вапня­ка­ми, піска­ми і піско­ви­ка­ми різних яру­сів.
4. Рів­нин­но-Крим­ський арте­зі­ан­ський басейн, де водо­но­сні гори­зон­ти зна­хо­дя­ться у різних від­кла­дах, хара­кте­ри­зу­ю­ться висо­кою міне­ра­лі­за­ці­єю та тем­пе­ра­ту­рою.

Мінеральні води

В Кри­му відо­мі декіль­ка дже­рел міне­раль­них вод, вклю­ча­ю­чи родо­ви­ще Аджи-Су, про­яв Ново­у­ля­нів­ський і про­яв Мелас.
Міне­раль­ні води родо­ви­ща Аджи-Су були вико­ри­ста­ні для ліку­ва­н­ня різних захво­рю­вань з дав­ніх часів, зокре­ма рев­ма­ти­зму, полі­ар­три­ту і нев­ри­тів. Дже­ре­ло Аджи-Су зна­хо­ди­ться біля текто­ні­чно­го роз­ло­му, має дебіт 13,8 м³/добу і міне­ра­лі­за­цію 4,06–5,52 г/дм³. Вода містить роз­чи­не­ні гази – метан, азот та гелій, а також мікро­еле­мен­ти, які мають ліку­валь­ні вла­сти­во­сті.

Термальні води

Міне­раль­ні тер­маль­ні води вияв­ле­ні в регіо­ні Кри­му з 1956 по 1959 роки та подаль­ше дослі­дже­н­ня було про­ве­де­не для курор­тів Саки і Євпа­то­рії. Резуль­та­том було визна­че­но два родо­ви­ща: Сак­сько-Євпа­то­рій­ське, що охо­плює Сак­ське та Євпа­то­рій­ське родо­ви­ща. У Саках добу­ва­ють воду “Крим­ська міне­раль­на”, яка має хло­ри­дно-гідро­кар­бо­на­тно-натрі­є­вий склад та міне­ра­лі­за­цію 4,06–5,52 г/дм³. У Євпа­то­рії вико­ри­сто­ву­ю­ться води з трі­а­со­во­го і альб­сько­го гори­зон­тів. Відо­мі також тер­маль­ні води у Ново­се­лів­сько­му родо­ви­щі, що зна­хо­дя­ться у нижньо­крей­до­вих від­кла­дах. Вони мають напір, міне­ра­лі­за­цію та склад, що від­рі­зня­ю­ться від інших дже­рел.