Кори­сні копа­ли­ни Хмель­ни­цької обла­сті

Хмель­ни­цька область бага­та на рiзно­ма­нiтнi неру­днi кори­снi копа­ли­ни, насам­пе­ред, при­ро­днi будiвель­нi мате­рiа­ли. Цьо­му спри­я­ють як кри­ста­лiчнi поро­ди Укра­їн­сько­го щита (УЩ), так i оса­до­вi вiд­кла­ди його захiдно­го схи­лу. В той же час вона май­же позбав­ле­на мета­ле­вих ресур­сiв, а з числа горю­чих при­су­тні покла­ди тор­фу.

На сьо­го­дні попе­ре­дньо та деталь­но роз­ві­да­но 260 родо­вищ кори­сних копа­лин, з яких екс­плу­а­ту­є­ться біля 100, біль­шість з них місце­во­го зна­че­н­ня. Бага­то родо­вищ зна­хо­дя­ться у зане­дба­но­му ста­ні чи веде­ться неза­кон­ний видо­бу­ток. Крім родо­вищ, які вне­се­ні до загаль­но­го облі­ку існує біль­ше сотні неза­кон­них видо­бу­тків при­ро­дних копа­лин.

При­ро­дні кам’я­ні буді­вель­ні мате­рі­а­ли на тери­то­рії Хмель­ни­цької обла­сті пред­став­ле­ні пере­ва­жно докем­брій­ськи­ми кри­ста­лі­чни­ми поро­да­ми чудно­во-бер­ди­чів­сько­го ком­пле­ксу та оса­до­ви­ми утво­ре­н­ня­ми — нео­ге­но­ви­ми та силу­рій­ськи­ми вапня­ка­ми. Окрім того, в межах обла­сті мають обме­же­ний роз­ви­ток піско­ви­ки, пов’я­за­ні з від­кла­да­ми верх­ньо­го про­те­ро­зою, ордо­ві­ку, силу­ру, крей­ди та нео­ге­ну.

Торф

У Хмель­ни­цькій обла­сті вияв­ле­но 171 родо­ви­ще тор­фу із загаль­ни­ми гео­ло­гі­чни­ми запа­са­ми, що пере­ви­щу­ють 75 міль­йо­нів тонн. Дер­жав­ним балан­сом облі­ко­ву­ю­ться лише 44 родо­ви­ща, з яких 16 визна­че­но як резерв­ні із загаль­ни­ми запа­са­ми за кате­го­рі­я­ми А+В+С1 близь­ко 14 міль­йо­нів тонн. Крім того, ще 10 родо­вищ вва­жа­ю­ться пер­спе­ктив­ни­ми для про­ве­де­н­ня роз­ві­ду­валь­них робіт, із затвер­дже­ни­ми запа­са­ми у роз­мі­рі 5,2 міль­йо­на тонн.

Усі родо­ви­ща роз­та­шо­ва­ні на тери­то­рії Шепе­тів­сько­го та Хмель­ни­цько­го райо­нів, пере­ва­жно в доли­нах річок Збруч, Пів­ден­ний Буг, Бужок, Хомо­ра, Іква, Горинь, Случ, Рів, Рівець та інших водних арте­рій регіо­ну. Область не має вели­ких чи сере­дніх родо­вищ тор­фу. Запа­си най­біль­ших з них не пере­ви­щу­ють 4,3 міль­йо­на тонн.

Одним із най­біль­ших є Безим’янське родо­ви­ще, роз­та­шо­ва­не в Чор­но­о­стрів­ській тери­то­рі­аль­ній гро­ма­ді, з запа­са­ми 3,1 міль­йо­на тонн. Родо­ви­ще Кутян­ка-Вілія у Бере­здів­ській гро­ма­ді має 4,3 міль­йо­на тонн, хоча лише 872 тися­чі тонн з цьо­го обся­гу зна­хо­дя­ться в межах Хмель­ни­цької обла­сті, решта роз­та­шо­ва­на на тери­то­рії Рів­нен­ської обла­сті. Родо­ви­ща Вов­чок I‑II у Дера­жнян­ській гро­ма­ді мають 1,8 міль­йо­на тонн запа­сів, Пло­сків­ське у Гвар­дій­ській гро­ма­ді – 1,3 міль­йо­на тонн, Вов­ків­ське у Тео­фі­поль­ській гро­ма­ді – 1,0 міль­йо­на тонн, а Рудав­ське в Лети­чів­ській гро­ма­ді та Анто­нін­ське в Анто­нін­ській гро­ма­ді мають запа­си по 1,0 та 1,1 міль­йо­на тонн від­по­від­но.

Графіт

Бур­тин­ське родо­ви­ще гра­фі­ту, роз­та­шо­ва­не у Волин­сько­му мега­бло­ці на пів­ні­чний схід від міста Шепе­тів­ка Хмель­ни­цької обла­сті, прив’язане до сму­ги гра­фі­то­но­сних порід тете­рів­ської серії про­те­ро­зою. Його деталь­но роз­ві­да­ли до гли­би­ни 90 метрів, виявив­ши рудний поклад зав­тов­шки 49 метрів. Родо­ви­ще зна­хо­ди­ться на тери­то­рії Михай­лю­цької тери­то­рі­аль­ної гро­ма­ди, де вже завер­ше­но деталь­ні гео­ло­гі­чні дослі­дже­н­ня.

Загаль­ні запа­си руди на цьо­му родо­ви­щі, роз­ві­да­ні за про­ми­сло­ви­ми кате­го­рі­я­ми (А+В+С1), ста­нов­лять 113,39 міль­йо­на тонн, що ста­но­вить близь­ко 58% від усіх запа­сів руди в Укра­ї­ні. Запа­си кри­ста­лі­чно­го гра­фі­ту тут скла­да­ють 6,584 міль­йо­на тонн, або 3,36% від загаль­но­укра­їн­ських. На Горо­дняв­ській ділян­ці, яка є части­ною родо­ви­ща, усі запа­си руди (113,39 млн тонн) та гра­фі­ту (6,584 млн тонн) пов­ні­стю роз­ві­да­ні за про­ми­сло­ви­ми кате­го­рі­я­ми.

Сапоніт

Хмель­ни­цька область — це єди­ний регіон в Укра­ї­ні, де наяв­ні роз­ві­да­ні родо­ви­ща сапо­ні­то­вих глин — уні­каль­них при­ро­дних утво­рень, які скла­да­ють цілу про­він­цію бен­то­ні­то­вої сиро­ви­ни з осо­бли­ви­ми вла­сти­во­стя­ми. Сапо­ніт це — водний алю­мо­си­лі­кат магнію шару­ва­тої будо­ви. Зазви­чай він поши­ре­ний в зоні виві­трю­ва­н­ня магне­зі­аль­них порід та мета­со­ма­ти­чних доло­мі­ти­зо­ва­них вапня­ках. Запа­си Хмель­ни­цької гру­пи родо­вищ сапо­ні­тів ста­нов­лять понад 100 млн. т. і зосе­ре­дже­ні на захі­дно­му схи­лі Укра­їн­сько­го щита (алю­мі­ні­є­вий різно­вид сапо­ні­ту) в селах Ташки та Вар­ва­рів­ка Сла­вут­сько­го райо­ну Хмель­ни­цької обла­сті.

Глауконіт

Крім того, на пів­дні Хмель­ни­цької обла­сті, у Вінь­ко­ве­цько­му райо­ні є зна­чні покла­ди гла­у­ко­ні­ту, що також має від­мін­ні катіон­но-обмін­ні та сорб­цій­ні вла­сти­во­сті. Попе­ре­дньо роз­ві­да­не Кара­ча­їв­ське, а в Ярмо­ли­не­цько­му — Адамівське‑1 та Адамівське‑2 родо­ви­ща. На пер­шо­му з них запа­си пісків ста­нов­лять близь­ко 400 млн т, а вміст гла­у­ко­ні­ту 60–70 %. Запа­си Адамівського‑2 родо­ви­ща оці­ню­ю­ться у 30 млн т (вміст гла­у­ко­ні­ту до 50 %). На даний час роз­ро­бля­є­ться комер­цій­ни­ми стру­кту­ра­ми та ТОВ НВКП «Еко­ре­сурс» єди­не Адамівське‑2 родо­ви­ще.

Про­гно­зні ресур­си гла­у­ко­ні­ту Сере­дньо­го Подністров’я за оцін­ка­ми різних фахів­ців ста­нов­лять від 1 до 3 млрд т при сере­дньо­му вмі­сті гла­у­ко­ні­ту 50–70 %. Покла­ди гла­у­ко­ні­то­вих пісків вияв­ле­ні зокре­ма біля сіл Маці­орськ, Бра­ї­лів­ка, Стру­га, Куча, Анто­нів, Кру­ті Бро­ди та ін. Покла­ди заля­га­ють на гли­би­нах від 0,5 до 16 м. Поту­жність про­ду­ктив­но­го пла­ста — 3–16 м.

Гіпс

На тери­то­рії обла­сті покла­ди гіпсу роз­ви­ну­ті у пів­ден­но-захі­дній части­ні і при­уро­че­ні до нео­ге­но­вих від­кла­дів. Вони про­сте­жу­ю­ться в межах неши­ро­кої сму­ги, витя­гну­тої вздовж доли­ни р. Збруч. Тов­ща гіпсу роз­кри­та свер­дло­ви­на­ми біля сіл Іван­ків, Верх­нє Крив­че та ін., по доли­нам рік Збруч Ничла­ва і Циган­ська, гли­бо­ким яром вихо­дить на ден­ну поверх­ню. В межах обла­сті гіпсо­ва тов­ща заля­гає май­же гори­зон­таль­но з неве­ли­ким ухи­лом. Поту­жність від­кла­дів тира­ської сві­ти непо­стій­на і змі­ню­є­ться від 4 до 35 м.

Гіпсо­ва зона в межах обла­сті містить дуже вели­кі запа­си гіпсу, але гір­ни­чо-техні­чні умо­ви дозво­ля­ють про­во­ди­ти видо­бу­ток від­кри­тим спосо­бом лише на порів­ня­но неве­ли­ких най­більш зни­же­них ділян­ках схи­лу пла­то. Гіпс засто­со­ву­є­ться для виро­бни­цтва в’яз­ких речо­вин, для від­лив­ки гіпсо­вих плит, бло­ків, для отри­ма­н­ня шту­чно­го мар­му­ру, як обли­цю­валь­ний мате­рі­ал та ін.

Вапняк

Вапня­ки поши­ре­ні на всій тери­то­рії Хмель­ни­цької обла­сті. Зафі­ксо­ва­но біль­ше 20 родо­вищ, і біль­ше поло­ви­ни з них актив­но роз­ро­бля­ю­ться. Осо­бли­ву важли­вість мають вихо­ди силу­рій­ських вапня­ків у доли­нах річок Дні­стра, Збру­ча (Жван­чик), Смо­три­ча, Тер­на­ви і Сту­де­ни­ці. Роз­роб­ка цих покла­дів про­во­ди­ться від­кри­тим спосо­бом неда­ле­ко від Кам’ян­ця-Поділь­сько­го, сіл Вели­ка Слобід­ка, Устя та інших насе­ле­них пун­ктів.

Також видо­бу­ток нео­ге­но­вих вапня­ків Тов­тро­вої гря­ди від­бу­ва­є­ться в кар’є­рах побли­зу селищ Заку­пне і Смо­трич, а також сіл Іва­хнів­ці, Нігин, Верб­ка, При­во­ро­т­тя і Гумен­ці. Ці мате­рі­а­ли вико­ри­сто­ву­ю­ться для випа­лю­ва­н­ня вапна, виро­бни­цтва щебе­ню, обли­цю­валь­них пли­ток, сті­но­вих бло­ків, фігур­них виро­бів та виго­тов­ле­н­ня цемен­ту. Сиро­ви­ну з Гуме­не­цько­го родо­ви­ща актив­но вико­ри­сто­вує Кам’я­нець-Поділь­ський цемен­тний завод. Вапня­ки, що добу­ва­ю­ться в інших райо­нах, вико­ри­сто­ву­ю­ться для задо­во­ле­н­ня місце­вих буді­вель­них потреб. Також в обла­сті в яко­сті пиль­но­го каме­ню можуть слу­жи­ти та вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся нео­ге­но­ві вапня­ки рифо­вої гря­ди та гори­зон­таль­но-шару­ва­тих мор­ських від­кла­дів. Роз­роб­ка таких вапня­ків веде­ться у При­во­ро­тів­сько­му родо­ви­щі.

Граніт

Покла­ди гра­ні­тів (пере­ва­жно сірих) зосе­ре­дже­ні пере­ва­жно в Шепе­тів­сько­му, Полон­сько­му, Ста­ро­ко­стян­ти­нів­сько­му та Сла­вут­сько­му райо­нах, де існує ряд вели­ких від­кри­тих роз­ро­бок. Сумар­ні запа­си гра­ні­ту сяга­ють 230–250 млн. м2. Гра­ніт в основ­но­му пере­ро­бля­ють на щебінь для доро­жньо­го будів­ни­цтва.

У Попів­ців­сько­му родо­ви­щі Лети­чів­ської ТГ роз­кри­ті тем­но-сірі із зелен­ку­ва­тим від­тін­ком, дрі­бно- і сере­дньо­зер­ни­сті гра­ні­ти бер­ди­чів­сько­го ком­пле­ксу нижньо­го про­те­ро­зою, при­да­тні для отри­ма­н­ня деко­ра­тив­но-обли­цю­валь­них виро­бів, сті­но­во­го каме­ню та щебе­ню. Запа­си порід ста­нов­лять 6 517 тис. м3. Родо­ви­ще може бути реко­мен­до­ва­не для доро­звід­ки за наяв­но­сті замов­ни­ка.

Муха­рів­ське родо­ви­ще Бере­здів­ської ТГ пред­став­ле­не роже­во- чер­во­ни­ми, інко­ли роже­во-бури­ми, ліло­во-чер­во­ни­ми сере­дньо­зер­ни­сти­ми гра­ні­та­ми кіро­во­град­сько-жито­мир­сько­го ком­пле­ксу нижньо­го про­те­ро­зою. Деко­ра­тив­ні яко­сті порід досить висо­кі, вони добре полі­ру­ю­ться, виго­тов­ле­ні із них взір­ці не мають пустот, трі­щин, не кри­ша­ться по кра­ях. Поро­ди при­да­тні також для буді­вель­но­го щебе­ню і буто­во­го каме­ню. Запа­си ста­нов­лять понад 2,7 млн м3.

У Судил­ків­сько­му родо­ви­щі Судил­ків­ської ТГ, яке роз­ро­бля­є­ться ТОВ Шепе­тів­ський гранкар’єр «Про­некс» на бут і щебінь, вста­нов­ле­но при­да­тність нижньо­про­те­ро­зой­ських гра­но­діо­ри­тів осни­цько­го ком­пле­ксу в тім числі і для виго­тов­ле­н­ня теса­них обли­цю­валь­них виро­бів та шту­чно­го камі­н­ня. Вихід бло­ків 30 %. Поро­ди тем­но-сірі, роже­во-сірі, сере­дньо­зер­ни­сті, масив­ні з пор­фі­ро­по­ді­бною стру­кту­рою. Запа­си ста­нов­лять за кате­го­рі­єю С2 – 2 000 тис. м3, Р1 – 8 500 тис. м3.

Каолін

Као­лін — гли­ни­стий міне­рал сві­тло­го забарв­ле­н­ня, що пов’я­за­ні з про­ду­кта­ми виві­трю­ва­н­ня гра­ні­тів. Про­ми­сло­ві покла­ди као­лі­ну поши­ре­ні на пів­ні­чно­му схо­ді Хмель­ни­цької обла­сті. Відо­мі родо­ви­ща Суди­монт­ське і Купи­не­цьке Шепе­тів­сько­го райо­ну, Май­дан-Волян­ське та Бур­тин­ське Полон­сько­го райо­ну. З місце­во­го као­лі­ну виго­тов­ля­ють вогне­трив­ку цеглу, шамо­тний поро­шок тощо.

Міне­раль­ний склад као­лі­нів визна­чає обла­сті їх засто­су­ва­н­ня та рен­та­бель­ність вико­ри­ста­н­ня і зале­жить, у пер­шу чер­гу, від скла­ду вихі­дних порід. Домі­ну­ю­чим поро­до­утво­рю­ю­чим міне­ра­лом є као­лі­ніт, вміст яко­го в пер­вин­них као­лі­нах коли­ва­є­ться у зна­чних межах, най­ча­сті­ше скла­да­ю­чи 55–60 % маси поро­ди. Інко­ли као­лі­ніт утво­рює родо­ви­ща чистих као­лі­ні­то­вих глин (Палан­ків­ське біля ст. Вапняр­ка).

Цегельно-черепична сировина

В межах Хмель­ни­цької обла­сті сиро­ви­ною для виго­тов­ле­н­ня цегли, чере­пи­ці, кера­мі­ки та ін. виро­бів, є суглин­ки і гли­ни четвер­тин­но­го віку і нео­ге­но­ві гли­ни. Гли­ни­сті кори­сні копа­ли­ни сар­мат­сько­го яру­су широ­ко роз­ви­не­ні у цен­траль­ній, захі­дній та пів­ден­но-захі­дній части­нах обла­сті; на пів­но­чі обла­сті вони мають острів­ний роз­ви­ток. Вихо­ди їх на поверх­ню при­су­тні біля бере­го­вих урвищ річок, ярів та балок. Гли­ни зде­біль­шо­го щіль­ні, в’яз­кі, іно­ді тон­ко­ша­ру­ва­ті та слан­це­ві, містять слю­ду та гла­у­ко­ніт. Колір їх пере­ва­жно сірий з жов­ту­ва­тим, зеле­ним та бурим від­тін­ка­ми; іно­ді у тов­щі глин зустрі­ча­ю­ться про­шар­ки чор­но­го кольо­ру, зумов­ле­ні при­су­тні­стю орга­ні­чних домі­шок. Поту­жність нео­ге­но­вих глин дося­гає 33 м у Колу­ба­їв­сько­му родо­ви­щі.

Четвер­тин­ні від­кла­ди, пред­став­ле­ні лесо­ви­дни­ми суглин­ка­ми і бури­ми гли­на­ми, мають май­же повсю­дне поши­ре­н­ня і пла­ще­по­ді­бно покри­ва­ють більш дав­ні поро­ди. Поту­жність їх варі­ю­є­ться від 1 до 23 м. Ці поро­ди є поши­ре­ни­ми і досту­пни­ми для роз­роб­ки, і тому пере­ва­жна кіль­кість під­при­ємств з випу­ску гру­бої кера­мі­ки пра­цює на цій сиро­ви­ні. Техно­ло­гія виро­бни­цтва виро­бів гру­бої кера­мі­ки допу­скає вико­ри­ста­н­ня глин та суглин­ків різно­го скла­ду та вла­сти­во­стей зав­дя­ки можли­во­сті попе­ре­дньої меха­ні­чної їх оброб­ки та шихтов­ки з інши­ми сиро­вин­ни­ми мате­рі­а­ла­ми.

В обла­сті наяв­но біля 80 родо­вищ лесо­ви­дних суглин­ків і глин, на базі яких фун­кціо­нує ряд цегель­них і чере­пи­чних заво­дів.

Пісок

Піски поши­ре­ні в усіх райо­нах обла­сті і мають, зде­біль­шо­го буді­вель­не зна­че­н­ня, а саме як напов­ню­вач для буді­вель­них роз­чи­нів, інер­тна скла­до­ва для бето­ну та залі­зо­бе­то­ну, для виго­тов­ле­н­ня газо­си­лі­ка­тних виро­бів, силі­ка­тна цегла та ін. Най­по­ту­жні­ші покла­ди їх в Сла­вут­сько­му райо­ні — Кру­пе­цько­му, Цві­тох­сько­му та Сла­вут­сько­му родо­ви­щах. Квар­цо­ві піски Сла­вут­сько­го родо­ви­ща вико­ри­сто­ву­ють для виро­бни­цтва скла.

В Хмель­ни­цькій обла­сті також є родо­ви­ща інших неме­та­лі­чних кори­сних копа­лин. Напри­клад, доло­мі­ти, тре­пел, осо­бли­во у Кам’я­нець-Поділь­сько­му райо­ні, а також неве­ли­кі рудо­про­я­ви флю­о­ри­ту та фосфо­ри­тів. Най­біль­ше кон­цен­тра­ції фосфо­ри­тів вияв­ле­но у Дуна­є­ве­цько­му, Ново­у­ши­цько­му, Вінь­ко­ве­цько­му та Ярмо­ли­не­цько­му райо­нах, але про­ми­сло­ве зна­че­н­ня цих зру­де­нінь поки не дове­де­но.

Мармуровий онікс

У Вінь­ко­ве­цькій тери­то­рі­аль­ній гро­ма­ді Хмель­ни­цької обла­сті роз­ві­да­но уні­каль­не Калю­си­цьке родо­ви­ще мар­му­ро­во­го оні­ксу, єди­не в Укра­ї­ні. Його запа­си за кате­го­рі­єю С2 ста­нов­лять 213 тонн. Гео­ло­гі­чний роз­різ родо­ви­ща скла­да­є­ться з порід, що від­но­ся­ться до верх­ньо­го про­те­ро­зою, сено­ман­сько­го, баден­сько­го, сар­мат­сько­го та антро­по­ге­но­во­го пері­о­дів. Основ­ні покла­ди оні­ксу зосе­ре­дже­ні у тов­щі чере­па­шко­вих і оолі­то­вих вапня­ків нижньо­го сар­ма­ту, які пере­ти­на­ю­ться числен­ни­ми трі­щи­на­ми різно­го напрям­ку.

На родо­ви­щі виді­ля­ють два основ­них типи мар­му­ро­во­го оні­ксу – дрі­бно­кри­ста­лі­чний та кру­пно­кри­ста­лі­чний. Пер­ший варі­ант має від­тін­ки від сві­тло- до тем­но-кори­чне­во­го кольо­ру, з хара­ктер­ною раді­аль­но-про­ме­ни­стою текс­ту­рою та хви­ля­сто-сму­га­стим малюн­ком, який добре про­сві­чу­є­ться на гли­би­ну. Кон­ди­цій­ні щіль­ні ділян­ки таких жил сяга­ють дов­жи­ни 1–1,5 м, чер­гу­ю­чись із некон­ди­цій­ни­ми зона­ми, що мають трі­щи­ни та кавер­ни. Дру­гий тип мар­му­ро­во­го оні­ксу хара­кте­ри­зу­є­ться сві­тло-жов­тим кольо­ром з можли­вим чер­гу­ва­н­ням медо­во-жов­тих і сві­тло-кори­чне­вих смуг. Він має менш вира­зну текс­ту­ру та пога­но про­сві­чу­є­ться. Онікс цьо­го родо­ви­ща лег­ко під­да­є­ться оброб­ці, може бути полі­ру­ва­ний до дзер­каль­но­го бли­ску, має витон­че­ний деко­ра­тив­ний малю­нок і є іде­аль­ним мате­рі­а­лом для каме­не­рі­зної про­ми­сло­во­сті. Він вико­ри­сто­ву­є­ться у виго­тов­лен­ні обли­цю­валь­них мате­рі­а­лів для інтер’єрів, худо­жніх виро­бів та при­крас.

Крім цьо­го, на тери­то­рії Хмель­ни­цької обла­сті відо­мі також Дуна­ї­ве­цьке та Ново-Уши­цьке поля про­я­вів мар­му­ро­во­го оні­ксу, до яких нале­жать Дем­ків­ський, Миців­ський, Крав­чин­ський, Супрун­ків­ський та інші про­я­ви.

Мінеральні води

На тери­то­рії Хмель­ни­цької обла­сті існує зна­чна кіль­кість міне­раль­них та сто­ло­вих вод. З 1974 та 2004 рока­ми було вияв­ле­но 12 родо­вищ міне­раль­них вод, таких як Збру­чан­ське, Маків­ське, Зай­чи­ків­ське, Воло­чи­ське, Мукшин­ське, Кам’ян­ське, Тео­фі­поль­ське, Кам’я­нець-Поділь­ське, Полон­ське, Шепе­тів­ське, Кра­си­лів­ське та Воли­цьке.

За хімі­чним скла­дом міне­раль­ні води обла­сті від­но­ся­ться до гідро­кар­бо­на­тних та хло­ри­дно-кар­бо­на­тно натрі­є­вих, хло­ри­дних натрі­є­вих бром­них вод висо­кої міне­ра­лі­за­ції, хло­ри­дних каль­ці­є­во-натрі­є­вих бром­них слаб­ких роз­со­лів, сла­бо­мі­не­ра­лі­зо­ва­них радо­но­вих, сла­бо­мі­не­ра­лі­зо­ва­них вугле­ки­сло-радо­но­вих. Сто­ло­ві води гідро­кар­бо­на­тні з різним катіон­ним скла­дом. Засто­со­ву­ю­ться вони для ліку­ва­н­ня та про­ми­сло­во­го роз­ли­ву.

Най­більш дослі­дже­ни­ми міне­раль­ни­ми вода­ми Хмель­нич­чи­ни є води типу “Нафту­ся”. Їх сумар­ні роз­ві­да­ні запа­си ста­нов­лять 1155 м3/добу, а затвер­дже­ні ДКЗ (Дер­жав­на комі­сія Укра­ї­ни по запа­сах кори­сних копа­лин) — 732 м3/добу. Загаль­ний обсяг видо­бу­тку міне­раль­них вод типу “Нафту­ся” в регіо­ні пере­ви­щує запа­си курор­ту міста Тру­ска­вець в 45 разів при постій­но­му режи­мі екс­плу­а­та­ції.

Основ­ною про­бле­мою у про­ми­сло­во­му роз­ли­ві міне­раль­них вод є те, що вони не роз­ли­ва­ю­ться на місці видо­бу­тку, а транс­пор­ту­ю­ться на від­стань біль­ше ніж 100 кіло­ме­трів до заво­дів. Під час транс­пор­ту­ва­н­ня вода втра­чає свої баль­нео­ло­гі­чні вла­сти­во­сті.

Отже, склад та обся­ги кори­сних копа­лин Хмель­ни­цької обла­сті спри­я­ють роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті буді­вель­них мате­рі­а­лів, де окре­мі під­при­єм­ства пра­цю­ють не лише на локаль­но­му рин­ку, але й поста­ча­ють про­ду­кцію на зов­ні­шньо­обла­сний ринок. Наяв­ність при­ро­дних ресур­сів від­кри­ває можли­во­сті для подаль­шо­го роз­ши­ре­н­ня цієї галу­зі, але збіль­ше­н­ня видо­бу­тку вима­гає зба­лан­со­ва­но­го під­хо­ду через потре­бу в при­ро­до­охо­рон­них захо­дах, осо­бли­во в При­дні­стро­в’ї і Тов­трах.