Кори­сні копа­ли­ни Луган­ської обла­сті

Зав­дя­ки сво­є­му вда­ло­му поло­жен­ню, Луган­ська область визна­ча­є­ться не лише сво­єю бага­то­ша­ро­вою куль­тур­ною спад­щи­ною, але й неймо­вір­ним багат­ством кори­сних копа­лин. Цей регіон істо­ри­чно сла­ви­ться як один із най­по­ту­жні­ших про­ми­сло­во роз­ви­не­них у кра­ї­ні, а його виро­бни­чий та техні­чний потен­ці­ал вже дав­но визна­но як клю­чо­вий фактор еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку. Однак, істо­рія обла­сті також пере­пле­те­на з випро­бу­ва­н­ня­ми, зокре­ма тим­ча­со­вою ане­ксі­єю пев­них тери­то­рій. На оку­по­ва­них тери­то­рі­ях роз­та­шо­ва­ні різні за рів­нем осво­є­н­ня та похо­дже­н­ня родо­ви­ща золо­та, вугі­л­ля, газу та ін., що при­зве­ло до зна­чно­го змен­ше­н­ня як видо­бу­тку, так і екс­пор­ту. Втім, навіть попри ці випро­бу­ва­н­ня, Луган­ська область збе­ре­гла свій потен­ці­ал та ресур­си.

На тери­то­рії обла­сті налі­чу­є­ться 517 родо­вищ різних кори­сних копа­лин.

Кам’яне вугілля

Родо­ви­ща кам’яного вугі­л­ля зосе­ре­дже­ні на пів­ден­но­му схо­ді Луган­ської обла­сті. Зага­лом в обла­сті діє 57 дер­жав­них шахт виро­бни­чою поту­жні­стю 32,8 млн. т/рік з про­ми­сло­ви­ми запа­са­ми 2453,6 млн. т та 97 менш поту­жних при­ва­ти­зо­ва­них видо­був­них під­при­ємств загаль­ною поту­жні­стю 2,3 млн. т/рік. Видо­бу­ток вугі­л­ля в обла­сті у 2007 р. склав лише 17,9 млн. т, або тро­хи біль­ше 30% від загаль­но­го видо­бу­тку в кра­ї­ні. Супу­тні­ми кори­сни­ми копа­ли­на­ми у кам’яного вугі­л­ля є газ метан та гер­ма­ній. Видо­бу­ток мета­ну у Луган­ській обла­сті в 2006 р. склав 2,85 млн. м3.

Серед інших енер­го­но­сі­їв у надрах обла­сті роз­ві­да­но одне родо­ви­ще нафти, що не роз­ро­бля­є­ться; 11 родо­вищ газо­во­го кон­ден­са­ту, з яких роз­ро­бля­є­ться вісім; 15 родо­вищ при­ро­дно­го газу, з них роз­ро­бля­є­ться дев’ять; а також 43 родо­ви­ща при­ро­дно­го газу вугіль­них родо­вищ, з яких роз­ро­бля­є­ться 16.

Золото

Родо­ви­ща золо­та про­жил­ко­во-вкра­пле­но­го типу відо­мі у склад­ча­стих вугле­но­сних тери­ген­них тов­щах вияв­ле­ні в Доне­цькій склад­ча­стій обла­сті, де вони утво­рю­ють два гене­ти­чно пов’язаних між собою міне­раль­них типи: золо­то-полі­ме­та­лі­чний (Бобри­ків­ське і Гостро­бу­гор­ське) і золо­то-піри­то­вий (Михай­лів­ський рудо­про­яв).

Типо­вим пред­став­ни­ком золо­то-полі­ме­та­лі­чно­го типу є Бобри­ків­ське родо­ви­ще, що зна­хо­ди­ться в пів­ні­чно-захі­дній части­ні Бобри­ків­сько­го рудно­го поля, що збі­га­є­ться з пло­щею одно­ймен­ної анти­клі­на­лі дов­жи­ною 11 км і зав­шир­шки 2,5 км.

Широ­ко роз­ви­ну­та в райо­ні родо­ви­ща трі­щи­ну­ва­тість, яка зумов­ле­на трьо­ма при­чи­на­ми:

• 1) Роз­ви­тком трі­щин пов’язаних зі склад­ко­утво­ре­н­ням;
• 2) Утво­ре­н­ням трі­щин, що опе­ря­ють осьо­вий Бобри­ків­ський роз­лом;
• 3) Про­я­вом трі­щи­ну­ва­то­сті в зоні субдов­го­тно­го Єлан­чик-Ровень­ків­сько­го роз­ло­му.

На родо­ви­щі про­во­ди­ться дослі­дно-про­ми­сло­ва екс­плу­а­та­ція, воно є пер­шо­чер­го­вим щодо про­ми­сло­вої роз­роб­ки, має ліцен­зію щодо осво­є­н­ня. В обла­сті здій­сню­є­ться деталь­на роз­від­ка пер­спе­ктив­них на золо­то рудо­про­я­вів

Мор­фо­ло­гія рудних покла­дів Бобри­ків­сько­го родо­ви­ща над­зви­чай­но мін­ли­ва. Фор­ма рудних покла­дів силь­но ускла­дню­є­ться вна­слі­док пере­сі­че­н­ня рудни­ми стов­па­ми піско­ви­ків, що вмі­щу­ють сла­бо­зо­ло­то­но­сну вкра­пле­ність піри­ту й арсе­но­пі­ри­ту. Скла­дна гео­ме­трія покла­дів дозво­ляє при­пу­ска­ти наяв­ність на гли­би­ні слі­пих што­квер­ків (рудних стов­пів), що робить про­бле­ма­ти­чною оцін­ку родо­ви­ща бурі­н­ням.

Таким чином, рудні покла­ди (што­квер­ки, стов­пи) скла­жа­ю­ться з про­жил­ків неве­ли­кої поту­жно­сті і вкра­пле­ної рудної міне­ра­лі­за­ції. Більш вели­кі жили (0,2–0,5 м) зустрі­ча­ю­ться рід­ко.

Вміст золо­та в рудних тілах нерів­но­мір­ний. Вкра­пле­ні руди містять мало золо­та. Більш висо­кі кон­цен­тра­ції його хара­ктер­ні для кварц-кар­бо­нат-гале­ніт-сфа­ле­ри­то­вих жил і про­жил­ків, а най­біль­ші – для кварц-кар­бо­нат-гале­ніт-суль­фо­соль­них про­жил­ків, роз­ви­не­них пере­ва­жно в што­квер­ку (рудне тіло №1) в межах верх­ньо­го рудно­го яру­су, а також беспо­се­ре­дньо побли­зу швів Бобри­ків­сько­го роз­ло­му.

Будівельна сировина

Буді­вель­на інду­стрія обла­сті пред­став­ле­на 124 родо­ви­ща­ми, з яких 25 екс­плу­а­ту­є­ться: це пере­ва­жно родо­ви­ща цегель­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни (40), буді­вель­но­го каме­ню (37), крей­ди і вапня­ку (19), піску(12).

Пісковик

Для виро­бни­цтва буто­ще­бе­не­вої про­ду­кції в обла­сті вико­ри­сто­ву­ю­ться піско­ви­ки, роз­ві­да­ні запа­си яких не обме­жу­ють видо­бу­ток, але якість їх не пов­ні­стю задо­воль­няє потре­би. Най­по­ту­жні­ший в обла­сті кар’єр роз­ро­бляє Валя­нів­ське родо­ви­ще піско­ви­ку. Менш поту­жні кар’є­ри роз­ро­бля­ю­ться на Вол­ну­хин­сько­му та Ярмон­кин­сько­му родо­ви­щах. Роз­ро­бля­є­ться Коно­пля­нів­ське родо­ви­ще пиля­но­го каме­ню, де видо­бу­ва­ють вапня­ки, які вико­ри­сто­ву­ю­ться як камінь сті­но­вий.

Область має вели­кі ресур­си кера­мі­чної сиро­ви­ни і буді­вель­но­го піску.

Крейда

Лиси­чан­ським заво­дом залі­зо­бе­тон­них виро­бів роз­ро­бля­є­ться Шипи­лів­ське родо­ви­ще крей­ди. Запа­си буді­вель­ної крей­ди ста­нов­лять 17,7% від загаль­но­дер­жав­них. До роз­роб­ки залу­че­но Мащин­ське, Бере­зів­ське та Шипи­лів­ське родо­ви­ща. Усі родо­ви­ща пов’язані з роз­ви­ну­ти­ми в пів­ні­чній і пів­ні­чно-захі­дній части­нах Дон­ба­су крей­до­ви­ми тов­ща­ми верх­ньо­го від­ді­лу крей­до­вої систе­ми. Родо­ви­ща пере­бу­ва­ють у спри­я­тли­вих гір­ни­чо­те­хні­чних і гідро­гео­ло­гі­чних умо­вах для кар’єрної роз­роб­ки з неве­ли­ким роз­кри­т­тям піща­но-гли­ни­стих оса­дів палео­ге­но­во­го і четвер­тин­но­го віків.

Біло­го­рів­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не за 10 км на пів­ні­чно­му захо­ді від Лиси­чан­ська. Його кори­сна копа­ли­на від­но­си­ться до турон­сько­го та коньяк­сько­го яру­сів верх­ньої крей­ди та поді­ле­на на межі яру­сів про­шар­ком фосфо­ри­стої крей­ди поту­жні­стю 20 см. Роз­крив­ни­ми поро­да­ми є четвер­тин­ні суглин­ки й піски, а також крей­да коньяк­сько­го яру­су загаль­ною сере­дньою поту­жні­стю на пів­ні­чній части­ні родо­ви­ща 45 м і на пів­ден­ній — 22,7 м. Гідро­гео­ло­гі­чні умо­ви родо­ви­ща спри­я­тли­ві. Роз­ро­бля­є­ться Доне­цьким содо­вим заво­дом кар’єрним спосо­бом з пер­вин­ною пере­роб­кою крей­ди на дро­биль­но-сор­ту­валь­ній фабри­ці.

Аргіліт

Родо­ви­ща керам­зи­то­вої сиро­ви­ни, гене­ти­чно пов’язані з аргі­лі­та­ми й гли­ни­сти­ми слан­ця­ми кар­бо­ну, нижньої пер­мі та юри, роз­ві­да­ні у межах Доне­цької склад­ча­стої спо­ру­ди (Доне­цької та Луган­ської обла­стей).

Ново­зва­нів­ське родо­ви­ще керам­зи­то­вої сиро­ви­ни зна­хо­ди­ться у Попа­снян­сько­му райо­ні Луган­ської обла­сті. Пло­ща родо­ви­ща у кон­ту­рах під­ра­хун­ку запа­сів дорів­нює 27,4 га.

Кори­сна копа­ли­на пред­став­ле­на гір­ською поро­дою змі­ша­но­го скла­ду, утво­ре­ною аргі­лі­том (70–80%) та алев­ро­лі­том (20–30%). Назва­ні види гір­ської поро­ди пов’я­за­ні між собою і утво­рю­ють загаль­ну поту­жність від 24,3 до 69 м при сере­дній у 45,6 м.

Якість гли­ни­стої сиро­ви­ни Ново­зва­нів­сько­го родо­ви­ща за фізи­ко-меха­ні­чни­ми й техно­ло­гі­чни­ми вла­сти­во­стя­ми від­по­від­ає вимо­гам ГОСТу 25264–82. “Сиро­ви­на гли­ни­ста для виро­бни­цтва керам­зи­то­во­го гра­вію й піску”. Родо­ви­ще не роз­ро­бля­є­ться.

Гіпс

У Дні­пров­сько-Доне­цькій запа­ди­ні на досту­пних гли­би­нах спо­сте­рі­га­ю­ться гіпси у кепро­ках соля­них купо­лів. Родо­ви­ща гіпсу пред­став­ля­ють інте­рес у тих соля­них купо­лах, у яких при вилу­го­ву­ван­ні утво­рю­є­ться поту­жна “гіпсо­ва шля­па”, яка заля­гає неда­ле­ко від повер­хі.

Попа­снян­ське родо­ви­ще зна­хо­ди­ться в Попа­снян­сько­му райо­ні Луган­ської обла­сті. Гіпс пред­став­ле­ний дво­ма пла­ста­ми, роз­ді­ле­ни­ми про­шар­ком (5,2–8,9 м) аргі­лі­ту. Гіпсо­вий камінь при­да­тний для отри­ма­н­ня гіпсу буді­вель­но­го I сор­ту. Запа­си родо­ви­ща (тис. т) затвер­дже­ні за кате­го­рі­я­ми А+В+С1 ‑15388, у тому числі А – 2612, В – 5558, С1 – 7218, поза­ба­лан­со­ві — 588. Родо­ви­ще не роз­ро­бля­є­ться.

Підземні води

Запа­си під­зем­них прі­сних і міне­раль­них вод у надрах обла­сті є зна­чни­ми. Всі родо­ви­ща міне­раль­них вод екс­плу­а­ту­ю­ться, але вико­ри­ста­н­ня їх від­но­сно роз­ві­да­них запа­сів є незна­чним.

Про­бле­мою є ски­да­н­ня сті­чних вод про­ми­сло­вих від­хо­дів у надра. У 2001 році вики­ди ста­но­ви­ли 294 млн м3, з них 46 млн м3 були недо­ста­тньо очи­ще­ні, а 248 млн м3 — очи­ще­ні недо­ста­тньо. Під­зем­ні води роз­ві­да­ні на 73 ділян­ках, з яких 58 було роз­ро­бле­но до 2006 року, з видо­бу­тком понад 513 тис м3/добу. Затвер­дже­ні запа­си скла­да­ють май­же 1,8 млн м3/добу.

Мінеральні води

Луган­ська область має потен­ці­ал у ліку­валь­них міне­раль­них водах. Міне­раль­ні води роз­ві­да­ні на 11 ділян­ках з загаль­ним запа­сом май­же 2,6 тис м3/добу, зокре­ма для сто­ло­вих вод — одна ділян­ка з запа­сом 72 тис м3/добу. Нара­зі в екс­плу­а­та­ції лише 6 діля­нок. Міне­раль­ні води вико­ри­сто­ву­ю­ться як для ліку­валь­них цілей, так і для про­ми­сло­во­го роз­ли­ву. Запа­си міне­раль­них вод діля­нок, що роз­ро­бля­ю­ться, скла­да­ють 2090 тис м3/добу. Пер­спе­ктив­ни­ми є родо­ви­ща бро­ми­стих вод, такі як Весе­ла Гора і Лиса Гора, з запа­са­ми 1009,0 тис м3/добу. Всі родо­ви­ща міне­раль­них вод, що мають затвер­дже­ні запа­си, зна­хо­дя­ться в екс­плу­а­та­ції, але вико­ри­ста­н­ня їх дуже низь­ке (лише 1%).

Міне­раль­ні води в обла­сті мають висо­кий рівень міне­ра­лі­за­ції. Зазви­чай їх вико­ри­сто­ву­ють для зов­ні­шньо­го засто­су­ва­н­ня у вигля­ді ванн, а для вну­трі­шньо­го засто­су­ва­н­ня потрі­бно роз­ве­де­н­ня.

У під­сум­ку, кори­сні копа­ли­ни Луган­ської обла­сті є важли­вим ресур­сом не лише для регіо­наль­но­го, а й для націо­наль­но­го роз­ви­тку Укра­ї­ни. Незва­жа­ю­чи на тим­ча­со­ву оку­па­цію пев­них тери­то­рій, область зали­ша­є­ться бага­тою на при­ро­дні ресур­си, які можуть бути вико­ри­ста­ні для під­трим­ки еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня та соці­аль­но­го роз­ви­тку.