Кори­сні копа­ли­ни Львів­ської обла­сті

Зале­жно від гео­ло­гі­чно­го віку та стру­ктур­но-гео­ло­гі­чних осо­бли­во­стей тери­то­рії роз­та­шу­ва­н­ня родо­вищ кори­сних копа­лин Львів­ської обла­сті при­уро­че­не до оса­до­вих ком­пле­ксів порід палео­зой­сько­го, мезо­зой­сько­го та кай­но­зой­сько­го віку. Ці копа­ли­ни можна поді­ли­ти на три голов­ні гру­пи:

• горю­чі,
• мета­лі­чні,
• неме­та­лі­чні (що вклю­ча­ють гір­ни­чо-хімі­чну сиро­ви­ну, буді­вель­ні мате­рі­а­ли тощо),
• під­зем­ні води.

Газ та нафта

Тери­то­рія Львів­ської обла­сті, вхо­дить до скла­ду Кар­пат­ської нафто­га­зо­но­сної про­він­ції з Пере­д­кар­пат­ською нафто­га­зо­но­сною обла­стю Воли­но-Поділь­ською обла­стю у межах Волин­сько­го нафто­га­зо­но­сно­го й Бузь­ко­го про­ми­сло­во­го райо­нів. Біль­шість відо­мих газо­вих родо­вищ і про­я­вів при­уро­че­но до нижньо­сар­мат­ських від­кла­дів і гру­пу­ю­ться в декіль­ка смуг.

Нижньо­сар­мат­ські від­кла­ди є основ­ною газо­но­сною тов­щею в пів­ден­но-захі­дній части­ні Біль­че-Воли­цької зони Пере­д­кар­пат­сько­го про­ги­ну, з поту­жні­стю до 4,5–5,0 км і пред­став­ле­ні різни­ми типа­ми порід, таки­ми як гли­ни, алев­ро­лі­ти, піско­ви­ки і туфи дашав­ської сві­ти. Газо­ві родо­ви­ща роз­та­шо­ва­ні в основ­но­му на пів­ден­ний захід. Єди­не газо­на­фто­ве Сви­дни­цько-Коха­нів­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не на пів­ні­чний захід від м. Яво­рі­ва і при­уро­че­не до еро­до­ва­ної поверх­ні верх­ньо­юр­ських кар­бо­на­тних від­кла­дів. Його нафта хара­кте­ри­зу­є­ться висо­кою щіль­ні­стю, низь­кою пара­фі­ни­сті­стю та сір­чи­сті­стю. Також тут зна­хо­дя­ться газо­про­я­ви в Львів­сько­му палео­зой­сько­му.

Вугілля кам’яне

В обла­сті налі­чу­є­ться 25 про­ду­ктив­них площ для видо­бу­ва­н­ня вугі­л­ля кам’яного, у роз­роб­ці на даний момент пере­бу­ває лише 9 площ. Загаль­ні балан­со­ві запа­си вугі­л­ля кам’яного ста­нов­лять 1 025 752 тис. т, а балан­со­ві запа­си родо­вищ, що роз­ро­бля­ю­ться – 305323 тис. т вугі­л­ля кам’яного.

У Львів­ській обла­сті видо­бу­ва­є­ться кам’я­не вугі­л­ля в Львів­сько-Волин­сько­му басей­ні, який є про­дов­же­н­ням Люблін­сько­го басей­ну. Басейн вва­жа­є­ться нижньо-сере­дньо­кар­бо­но­вою вугіль­ною фор­ма­ці­єю пара­лі­чно­го типу, роз­та­шо­ва­ною в пере­до­во­му про­ги­ні галі­цид та захі­дно­му схи­лі Укра­їн­сько­го щита (УЩ). Най­про­ду­ктив­ні­ші родо­ви­ща вугі­л­ля пов’я­за­ні з верх­ньою алю­ві­аль­но-озер­но-боло­тною регре­сив­но-транс­гре­сив­ною під­фор­ма­ці­єю бужан­ської сві­ти.

Львів­ська область вхо­дить до трьох райо­нів басей­ну: 1. Ново­во­лин­сько­го. Ново­во­лин­ський район, що роз­та­шо­ва­ний на пів­но­чі, має висо­кий сту­пінь роз­ві­да­но­сті. 2. Чер­во­но­град­сько­го. Чер­во­но­град­ський район — цен­траль­на части­на басей­ну, є голов­ним усіх з точки зору балан­со­вих запа­сів та про­ми­сло­во­го осво­є­н­ня. 3. Пів­ден­но-Захі­дно­го. Пів­ден­но-Захі­дний район, що охо­плює решту пло­щі басей­ну, роз­та­шо­ва­ний від пів­ден­но-захі­дної гра­ни­ці Чер­во­но­град­сько­го райо­ну до Рава-Русько­го роз­ло­му. Любель­ське та Тяглів­ське родо­ви­ща є части­ною цьо­го райо­ну.

Вугілля буре

Буре вугі­л­ля в райо­ні роз­по­всю­дже­не обме­же­но і при­уро­че­не до від­кла­дів кар­пат­сько­го регіо­ну. Вугі­л­ля утво­рює сму­гу зав­шир­шки 7–12 км на арку­шах Рава-Руська-Львів. Рава-Руська гру­па вклю­чає родо­ви­ща, такі як Поте­ли­цьке, Дібрів­ське, Мона­сти­рок­ське, а Несте­рів­ська гру­па містить про­я­ви, такі як Глин­ський, Ново­сква­ряв­ський, Гутишенський‑1, Гути­щен­ський-II, Мокро­тин­ський. Фації від­кла­дів вклю­ча­ють піща­но-гли­ни­сті і вугли­сто-піща­ні від­кла­ди, при­уро­че­ні до пони­же­них діля­нок поверх­ні верх­ньої крей­ди. Поту­жність вугле­но­сних від­кла­дів змі­ню­є­ться від 0 до 7–30 м, і вони мають від 1 до 3 пла­стів вугі­л­ля з сере­дньою поту­жні­стю 0,5–1,5 м.

Торф

Покла­ди тор­фу мають зна­чне поши­ре­н­ня і від­зна­ча­ю­ться про­сто­тою будо­ви, лег­кі­стю роз­роб­ки та при­да­тні­стю для вико­ри­ста­н­ня в яко­сті побу­то­во­го пали­ва та добри­ва в сіль­сько­му госпо­дар­стві. Львів­щи­на бага­та родо­ви­ща­ми тор­фу, які роз­та­шо­ва­ні пере­ва­жно в річко­вих доли­нах та низи­нах. Зага­лом у Львів­ській обла­сті є 128 родо­вищ тор­фу, з яких 46 екс­плу­а­ту­ю­ться. Загаль­ні балан­со­ві запа­си тор­фу ста­нов­лять 215 636 тис. т, а балан­со­ві запа­си родо­вищ, що роз­ро­бля­ю­ться – 8735 тис. т тор­фу. Основ­ні кон­цен­тра­ції тор­фо­вих родо­вищ спо­сте­рі­га­ю­ться на Мало­му Поліс­сі та Пере­д­кар­пат­ті, з най­біль­ши­ми видо­бу­тка­ми в райо­нах річок Дні­стра і Стир. При цьо­му най­біль­ші за обся­га­ми родо­ви­ща – Вели­ко­бо­літ­ське, Сто­я­нів­ське, Соло­кій­ське, Поло­нин­ське і Сміль­нян­ське. В даний час вируб­ка тор­фу про­во­ди­ться на Лопа­тин­сько­му і Сто­я­нів­сько­му родо­ви­щах.

Залізо

Залі­зні руди, пов’я­за­ні з нео­плей­сто­це­но­ви­ми від­кла­да­ми забо­ло­че­них заплав­них терас, мають обме­же­не роз­по­всю­дже­н­ня в пів­ден­но-захі­дній части­ні Львів­ської обла­сті. Про­я­ви цих руд вияв­ле­ні побли­зу с. Загур­щи­на, Сугрів. Руда пред­став­ле­на лімо­ні­то­ви­ми кон­кре­ці­я­ми та стя­жі­н­ня­ми, її вміст Fe₂O₃ коли­ва­є­ться від 18,25% до 69,62%. Най­біль­ший про­яв залі­зних руд роз­та­шо­ва­ний біля с. Загур­щи­на, з сере­дньою поту­жні­стю рудно­го покла­ду 0,8 м та хімі­чним скла­дом, вклю­ча­ю­чи Fe, MnO, P₂O₅, і SiO₂. Руди пері­о­ди­чно видо­бу­ва­ли­ся пев­ний пері­од часу. Однак через обме­же­не поши­ре­н­ня, неве­ли­ку поту­жність і наяв­ність шкі­дли­вих домі­шок, ці боло­тя­ні залі­зні руди зараз не є об’є­ктом про­ми­сло­во­го інте­ре­су.

Марганцеві руди

Мар­ган­це­ві руди райо­ну пред­став­ле­ні оса­до­во-кар­бо­на­тним типом, сфор­мо­ва­ним під час пере­хо­ду від ари­дно­го до гумі­дно­го клі­ма­ту на ета­пах косів­ської транс­гре­сії моря на пла­тфор­му. В райо­ні Львів­ської обла­сті, вклю­ча­ю­чи м. Жида­чів, с. Луча­ни, Вов­ча­ти­чі„ виді­ле­но ряд про­я­вів мар­ган­цю, які пред­став­ле­ні кар­бо­на­тним та оки­сно-кар­бо­на­тним типа­ми з вмі­стом оки­су мар­ган­цю від 10,0% до 22,4%.

Титан-цирконієві руди

Най­більш зна­чні залі­зо­ба­га­ті кон­цен­тра­ції титан-цир­ко­ні­є­вих руд вияв­ле­ні в межи­річ­чі Гни­лої Липи-Нара­їв­ки біля с. Поду­сі­ва та Боло­тня. На ділян­ці Поду­сів пло­щею 1 км² вияв­ле­но про­ду­ктив­ні опіль­ські піски з квар­цем і висо­ким вмі­стом тита­но­вих міне­ра­лів на гли­би­ні від 3 до 40 м, з поту­жні­стю до 10 м. Вміст рудних міне­ра­лів у пісках вклю­чає іль­ме­ніт, рутил з сере­днім вмі­стом тита­но­вих міне­ра­лів при­бли­зно 19,3 кг/м³. Ділян­ка “Боло­тня-Загай” також вка­зує на наяв­ність пісків з тита­но­ви­ми міне­ра­ла­ми, з поту­жні­стю від 0,2 м до 4–5 м та гли­би­ною заля­га­н­ня 1–5 м. Вміст іль­ме­ні­ту, рути­лу та цир­ко­ну під­твер­джує висо­кий сумар­ний вміст тита­но­вих міне­ра­лів при­бли­зно 17,4 кг/м³. Реко­мен­ду­є­ться про­ве­де­н­ня гео­ло­го­ро­зві­ду­валь­них і пошу­ко­вих робіт для деталь­но­го вивче­н­ня цих діля­нок.

Стронцій

Строн­ці­є­ва міне­ра­лі­за­ція, яка вклю­чає целе­стин та супро­во­джу­є­ться залі­зо­ру­дни­ми фор­ма­ці­я­ми із само­ро­дною сір­кою, пов’я­за­на з суль­фа­тно-кар­бо­на­тни­ми поро­да­ми. Також вияв­ле­но строн­ці­є­ве зру­де­ні­н­ня в кар­бо­на­тних поро­дах верх­ньої крей­ди.

Най­ви­щі кон­цен­тра­ції міне­ра­лів тита­ну вияв­ле­но в регіо­ні між річка­ми Гни­ла Липа та Нара­їв­ка, зокре­ма біля сел Поду­сів та Боло­тня. Вміст рудних міне­ра­лів, таких як іль­ме­ніт, рутил та цир­кон, коли­ва­є­ться від 2,0 до 18,2 кг/м³, з сере­днім вмі­стом тита­но­вих міне­ра­лів при­бли­зно 19,3 кг/м³. На ділян­ці “Боло­тня-Загай” також вияв­ле­но піски з тита­но­ви­ми міне­ра­ла­ми, з поту­жні­стю від 0,2 м до 4–5 м та гли­би­ною заля­га­н­ня 1–5 м. Для деталь­но­го вивче­н­ня цих діля­нок реко­мен­ду­є­ться про­ве­де­н­ня гео­ло­го­ро­зві­ду­валь­них і пошу­ко­вих робіт.

Сірка самородна

У Воли­но-Поділь­ській части­ні Руської пла­тфор­ми, при­ле­глій до Зов­ні­шньої зони Пере­д­кар­пат­сько­го про­ги­ну, роз­та­шо­ва­ні кіль­ка родо­вищ само­ро­дної сір­ки, такі як Неми­рів­ське, Язів­ське, Любеп­ське, Роз­доль­ське, а також числен­ні сір­ко­про­я­ви. Ці про­ми­сло­ві нако­пи­че­н­ня сір­ки часто роз­та­шо­ва­ні в тира­ських сві­тах верх­ньо­го тор­то­ну, іно­ді межу­ю­чи з гіпса­ми або вияв­ля­ю­чись все­ре­ди­ні гіпсо­вих товщ.

Най­біль­ше родо­ви­ще — Неми­рів­ське, скла­де­не дво­ма покла­да­ми з вмі­стом сір­ки від 10% до 43%, є най­кру­пні­шим у Пере­д­кар­пат­сько­му сір­ко­но­сно­му басей­ні. Зру­де­ні­н­ня сір­ки спо­сте­рі­га­є­ться в зонах текто­ні­чних вузлів та пере­ти­ну роз­ло­мів різних напрям­ків, часто у вузлах шар­ні­рів та зрі­зів роз­ло­мів. Кон­цен­тра­ції сір­ки спо­сте­рі­га­ю­ться поруч із вугле­во­дне­ви­ми ску­пче­н­ня­ми нафто­вих і газо­вих родо­вищ, що свід­чить про зв’я­зок з гли­бин­ни­ми рудо­утво­рю­ю­чи­ми флю­ї­да­ми.

Фосфорити

Фосфор­на міне­ра­лі­за­ція та фосфа­то­но­сні поро­ди визна­че­ні у межах Захі­дно­по­діль­ської та Біль­че-Воли­цької стру­ктур­но-фаці­аль­них зон. Тери­то­рі­аль­но роз­та­шо­ва­ні лише в части­ні Львів­сько­го райо­ну, який вклю­чає від­кла­ди верх­ньо­го аль­бу, нижньо­го сено­ма­ну та верх­ньо­го сено­ма­ну. Фосфо­ри­ти є части­ною гла­у­ко­ніт-кре­м’я­ни­стих, кре­м’я­ни­сто-крей­до­вих та іно­це­ра­мо­вих вапня­ків, що поши­ре­ні на дослі­джу­ва­ній пло­щі. Вміст фосфо­ру в поро­дах коли­ва­є­ться від долі від­со­тка до 8,3%. Вивче­но також фосфа­то­но­сність альб-сено­ман­ських від­кла­дів та іно­це­ра­мо­вих вапня­ків на гли­би­ні 600–700 м, де вияв­ле­ні зна­чні вмі­сти фосфа­тів, варі­ю­ю­чи від 3,6% до 50%. Про­гно­зні ресур­си пло­щі були оці­не­ні на осно­ві сере­дньо­го вмі­сту фосфо­ру, який склав 6,2%.

Сіль

На тери­то­рії Львів­ської обла­сті вздовж Кар­пат роз­та­шо­ва­ні родо­ви­ща кам’я­ної і калій­ної солі, вхо­дя­чи до Бори­слав­ської під­ло­пи. Воро­тян­ські від­кла­ди, які пере­ва­жно мають соле­но­сний хара­ктер, покри­ва­ють поверх­ню цієї під­ло­пи. Кам’я­на сіль іно­ді утво­рює чисті шари, але часті­ше забру­дне­на гли­ни­сти­ми мате­рі­а­ла­ми або утво­рює цемент у піща­них бре­кчі­ях. Калій­ні солі, пред­став­ле­ні різни­ми міне­ра­ла­ми, вияв­ле­ні з локаль­ним поши­ре­н­ням, з поту­жні­стю шарів від декіль­кох до деся­тків метрів. Родо­ви­ще Сте­бни­цьке вияв­ля­є­ться най­більш інтен­сив­но роз­ро­бле­ним, і видо­бу­ток кухон­ної солі від­бу­ва­є­ться за допо­мо­гою мето­ду вилу­жу­ва­н­ня в окре­мих місцях.

Пісок будівельний

Покла­ди квар­цо­вих пісків нео­плей­сто­це­но­во­го віку у Львів­ській обла­сті роз­кри­ті в різних місцях і вклю­ча­ють такі родо­ви­ща, як Воро­нів­ське і Стра­тин­ське. Воро­нів­ське родо­ви­ще, що екс­плу­а­ту­є­ться, має сере­дню поту­жність піску 31,0 м, а Стра­тин­ське дося­гає 17,8 м. Піски є квар­цо­ви­ми, дрі­бно­зер­ни­сти­ми, сві­тло-сіри­ми або жов­ту­ва­то-сіри­ми, іно­ді з сла­бо­ва­пня­ко­ви­ми домі­шка­ми. Їхні техні­чні вла­сти­во­сті від­по­від­а­ють вимо­гам для буді­вель­них і шту­ка­тур­них робіт, а також як осно­ви для доро­жньо­го будів­ни­цтва.

Мінеральні води

Львів­ська область роз­та­шо­ва­на на пере­ти­ні пла­тфор­мен­ної і склад­ча­стої гідро­гео­ло­гі­чних про­він­цій. Водо­но­сні гори­зон­ти в цих басей­нах при­уро­че­ні до від­кла­дів палео­зою, мезо­зою і кай­но­зою, і часом фор­му­ють єди­ний водо­но­сний гори­зонт. Район хара­кте­ри­зу­є­ться різно­ма­ні­т­тям міне­раль­них вод за умо­ва­ми утво­ре­н­ня, хімі­чним скла­дом та ліку­валь­ни­ми вла­сти­во­стя­ми, що вка­зує на потен­ці­ал для вияв­ле­н­ня про­ми­сло­вих запа­сів різних типів води. Зустрі­ча­ю­ться хло­ри­дні, суль­фа­тні, гідро­кар­бо­на­тно-хло­ри­дні, сір­ко­во­дне­ві та рід­ше йодо-бром­ні й крем­ні­йо­ві води та роз­со­ли.

Питні води

Біль­шість родо­вищ питних вод Львів­ської обла­сті пред­став­ле­на водо­но­сним гори­зон­том верх­ньої крей­ди, який роз­ви­ну­тий у трі­щи­ну­ва­тій зоні. Зага­лом роз­ві­да­но 17 родо­вищ під­зем­них вод на 36 ділян­ках. Най­про­ду­ктив­ні­ши­ми ділян­ка­ми вва­жа­ю­ться Несте­рів­ська, Рат­ська, Мокро­тин­ська, Ново­укра­їн­ська, Горо­хів­ська, Чер­во­но­град­ська, Вели­ко­мо­стів­ська, Раде­хів­ська, Кам’ян­сько-Бузь­ка, Ямнен­ська, Ново­я­ри­чів­ська, Буська, Золо­чів­ська, Зубрів­ська, Бібр­ська, Голо­гір­ська, Реме­зів­ців­ська, та Ново­ро­здоль­ська.

Львів­ська область воло­діє зна­чним різно­ма­ні­т­тям кори­сних копа­лин, що забез­пе­чу­ють потен­цій­но важли­ві галу­зі еко­но­мі­ки регіо­ну. Вияв­ле­ні родо­ви­ща сір­ки, фосфо­ри­тів та гіпсу свід­чать про наяв­ність зна­чних запа­сів цих ресур­сів, що може ста­ти осно­вою для подаль­шо­го роз­ви­тку гір­ни­чо­до­був­ної та буді­вель­ної про­ми­сло­во­сті.