Кори­сні копа­ли­ни Мико­ла­їв­ської обла­сті

Мико­ла­їв­ська область є дово­лі вели­ким гір­ни­чо­ру­дним райо­ном на пів­дні Укра­ї­ни. Тут — зосе­ре­дже­ні основ­ні родо­ви­ща буді­вель­них мате­рі­а­лів, що забез­пе­чу­ють пів­ден­ні обла­сті дер­жа­ви обли­цю­ва­льою сиро­ви­ною, бутом, щебе­нем, що добу­ва­ю­ться з гра­ні­то­ї­дів. Кар­бо­на­тні поро­ди нео­ге­ну є об’є­кта­ми видо­бу­тку буді­вель­них мате­рі­а­лів для виро­бни­цтва вапна. Алю­ві­аль­ні від­кла­ди Пів­ден­но­го Бугу роз­ро­бля­ють на буді­вель­ні піски. Четвер­тин­ні суглин­ки вико­ри­сто­ву­ють для цегля­но-чере­пи­чно­го виро­бни­цтва.

Буре вугілля

В Мико­ла­їв­ській обла­сті Укра­ї­ни роз­та­шо­ва­не родо­ви­ще буро­го вугі­л­ля, пов’я­за­не з Буча­цькою сері­єю. Єла­нець-Михай­лів­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не побли­зу смт Єла­нець. Поклад вугі­л­ля заля­гає на різних гли­би­нах, а якість його варі­ю­є­ться, з вмі­стом золи від 26,4% до 46,8%. У вугіль­них від­кла­дах також зна­хо­дя­ться ура­но­ві руди з домі­шка­ми рід­кі­сних мета­лів, таких як молі­бден і тан­тал. Гер­ма­ній постій­но при­су­тній в буро­му вугіл­лі, часто в ано­маль­них кон­цен­тра­ці­ях, що робить його важли­вим об’є­ктом для подаль­ших дослі­джень. Реко­мен­ду­є­ться про­во­ди­ти робо­ти з оцін­ки яко­сті вугі­л­ля та вивче­н­ням супу­тніх еле­мен­тів в цьо­му регіо­ні.

Торф

Побли­зу села Варю­ши­не зна­хо­ди­ться шар тор­фу тов­щи­ною 0,5 м на гли­би­ні 1 м в заплав­них від­кла­дах річки Пів­ден­ний Буг. Торф має тем­но-буро­го кольо­ру та хара­кте­ри­зу­є­ться роз­си­пча­стою стру­кту­рою. Деталь­ні­ше дослі­дже­н­ня може роз­кри­ти вла­сти­во­сті тор­фу та його вико­ри­ста­н­ня в різних галу­зях.

Титан-цирконієві руди

У при­бе­ре­жно-мор­ських пісках нео­ге­но­вої епо­хи, зокре­ма в регіо­ні При­ще­пів­сько­го, Дру­же­лю­бів­сько­го, та Мака­рів­сько­го про­я­вів, вияв­ле­но зна­чні кон­цен­тра­ції титан-цир­ко­ні­є­вих руд. Дода­тко­во, в гли­ни­сто-піща­них від­кла­дах мео­ти­чно­го регі­о­яру­су вияв­ле­но ще два про­я­ви іль­ме­ні­ту — Ново­во­ло­ди­ми­рів­ський і Дру­же­лю­бів­ський, поді­бні від­кла­ди також містять інші цін­ні міне­ра­ли, такі як цир­кон. Ці про­я­ви хара­кте­ри­зу­ю­ться різною гли­би­ною та поту­жні­стю іль­ме­ні­тв­мі­щу­ю­чих пісків. Дослі­дже­н­ня пока­за­ли, що вміст іль­ме­ні­ту у пісках може коли­ва­ти­ся, а його якість визна­ча­є­ться вмі­стом оки­сно­го та заки­сно­го залі­за. Про­ве­де­но деталь­ні вивче­н­ня При­ще­пів­ської гру­пи про­я­вів, що роз­та­шо­ва­на в райо­ні с. При­ще­пів­ка, де вияв­ле­но піски гелі­ксо­вих верств і гру­бо­зер­ни­сті алю­ві­аль­ні від­кла­ди. Інші про­я­ви, такі як Дру­же­лю­бів­ський, Ново­во­ло­ди­ми­рів­ський та Мака­рів­ський, також мають зна­чні резер­ви іль­ме­ні­ту, але робо­ти щодо оцін­ки їхньо­го потен­ці­а­лу ще не про­во­ди­лись.

Молібденіт

Молі­бде­но­ва рудна фор­ма­ція, роз­та­шо­ва­на в межах Возне­сен­ської зони роз­ло­мів у кри­ста­лі­чно­му фун­да­мен­ті, вклю­чає про­я­ви молі­бде­ні­ту, зокре­ма Була­це­лів­ський, Пів­ден­но­о­ле­ксан­дрів­ський, Захі­дно­о­ле­ксан­дрів­ський і При­бузь­кий. Молі­бде­ніт вияв­ле­но в різних поро­дах, таких як пегма­ти­ти, ендер­бі­ти та гра­ні­ти, і асо­ці­ю­є­ться з різни­ми міне­ра­ла­ми, таки­ми як ура­ні­ніт, пірит і халь­ко­пі­рит. Міне­ра­лі­за­ція має локаль­ний хара­ктер і пов’я­за­на з текто­ні­чни­ми пору­ше­н­ня­ми та мета­со­ма­ти­чни­ми змі­не­н­ня­ми порід. Молі­бде­но­вий зміст коли­ва­є­ться від 0,01% до 3,5%

Рідкісні метали

Рід­кі­сні мета­ли широ­ко роз­по­всю­дже­ні у регіо­ні і пов’я­за­ні з тіла­ми пегма­ти­тів і мета­со­ма­ти­тів серед піро­ксенв­мі­сних гра­ні­тів. Їх можна поді­ли­ти на цері­є­ву та ітрі­є­ву під­гру­пи, де голов­ні міне­ра­ли — мона­цит і ксе­но­тим від­по­від­но. Родо­ви­ща лока­лі­зо­ва­ні пере­ва­жно в межах Кора­бель­ної рудної підзо­ни, з Була­це­лів­ським рудним полем та рядом інших рудо­про­я­вів. Одне з родо­вищ, Оста­пів­ське, хара­кте­ри­зу­є­ться висо­ким вмі­стом ксе­но­ти­му та мона­ци­ту в пегма­ти­тах зональ­ної будо­ви, що вини­кли вна­слі­док про­це­сів мета­со­ма­то­зу. Вміст рід­ких земель у рудних тілах зна­чно варі­ю­є­ться, але зага­лом хара­кте­ри­зу­є­ться висо­ким вмі­стом ітрію та ітер­бію у ксе­но­ти­мі, а також вели­кою кіль­кі­стю церію у мона­ци­ті.

Мета­со­ма­ти­ти вини­кли на двох ета­пах, замі­щу­ю­чи спо­ча­тку олі­го­клаз біо­ти­том, а потім біо­тит мікро­клі­ном. Про­я­ви рід­кі­сних земель, такі як При­у­стьо­вий, Кри­клив­ський, Була­це­лів­ський, Васи­лів­ський та Разме­ри­цький, пов’я­за­ні з пегма­ти­та­ми і мета­со­ма­то­зом. Рудні тіла містять ксе­но­тим, мона­цит та апа­тит. Однак їх роз­мі­ри та вміст рід­ких земель є неве­ли­ки­ми. Про­я­ви поза Була­це­лів­ським рудним полем, такі як Сер­гі­їв­ський, Семе­нів­ський та Мар’їв­ський, також пов’я­за­ні з пегма­ти­та­ми і від­зна­ча­ю­ться низь­ким вмі­стом рід­ких земель.

Золото та срібло

Актів­ське рудне поле, що вхо­дить до Арбу­зин­сько-Щер­ба­нів­ської рудної зони в Мико­ла­їв­ській обла­сті, є єди­ним рудним про­я­вом золо­та та срі­бла в регіо­ні. Зна­хо­ди­ться в схі­дній части­ні маси­ву пор­фі­ро­бла­сто­вих гра­ні­тів, змі­не­них мета­со­ма­ти­чно, і вияв­ле­но на пра­во­му схи­лі доли­ни р. Мер­тво­во­ду. Золо­то зустрі­ча­є­ться в про­стих мор­фо­ло­гі­чних фор­мах, вклю­ча­ю­чи кри­ста­ли окта­е­дрів, із зна­чним коли­ва­н­ням про­бно­сті. Про­цес рудо­утво­ре­н­ня вклю­чає дві ста­дії — висо­ко­тем­пе­ра­тур­ну і низь­ко­тем­пе­ра­тур­ну, а зру­де­ні­н­ня є “слі­пим”. У рудо­про­я­ві також при­су­тні про­я­ви срі­бла в мета­со­ма­ти­чно змі­не­них гра­ні­тах.

Уран

Мико­ла­їв­ська область нале­жить до Кіро­во­град­сько­го ура­но­ру­дно­го райо­ну. Роз­та­шо­ва­на у пів­ден­но-захі­дній части­ні цьо­го райо­ну і вклю­чає різні родо­ви­ща та рудо­про­я­ви ура­ну. Зокре­ма, родо­ви­ще Пів­ден­не хара­кте­ри­зу­є­ться мета­со­ма­ти­чним типом ура­но­воїміне­ра­лі­за­ції, пов’я­за­ної з пегма­ти­та­ми та гра­ні­та­ми в докем­брій­сько­му фун­да­мен­ті. Ано­ма­лії ура­ну спо­сте­рі­га­ю­ться в палео­до­ли­нах з від­кла­да­ми сере­дньо­го еоце­ну та апт­сько­го яру­су. Поши­ре­ність різних ура­но­ро­дних об’є­ктів пов’я­за­на з дво­ма мета­ло­ге­ні­чни­ми епо­ха­ми — мезо­зой­ською і кай­но­зой­ською.

Садо­ве родо­ви­ще роз­та­шо­ва­ше у верхів’ях Арбу­зин­ки, на пів­ден­ний схід від села Садо­ве, при­уро­че­ні до лівої при­то­ки Арбу­зин­ської депре­сії. Тери­то­рія пред­став­ле­на трьо­ма ділян­ка­ми — Схі­дно­са­до­вою, Садо­во-Костян­ти­нів­ською і Ново­ми­хай­лів­ською. Зру­де­ні­н­ня ура­ну про­сте­жу­є­ться у фор­мі зви­ви­стих смуг уздовж бор­ту палео­до­ли­ни і пов’я­за­не з рудо­кон­тро­лю­ю­чою грун­то­во-пла­сто­вою оки­слю­валь­ною зональ­ні­стю. Ура­но­ві покла­ди роз­та­шо­ва­ні у різрі­зі річко­вих від­кла­дів, най­більш поту­жні та бага­ті рудні тіла зна­хо­дя­ться у нижній та сере­дній части­нах роз­рі­зу. Рудов­мі­щу­ю­чі тов­щі вклю­ча­ють різно­зер­ни­сті піски, вугли­сті гли­ни, буре вугі­л­ля та вугли­сті піски. Родо­ви­ще роз­ві­да­не, але не екс­плу­а­ту­є­ться. Крім цьо­го, є інші ура­но­ві про­я­ви, такі як Ташли­цький, Висо­ко­гір­ський, Костян­ти­нів­ський, Актів­ський, Єла­не­цький, Щер­ба­нів­ський, Ново­о­де­ський, Ново­шмід­тов­ський та Весе­ли­нів­ський.

Керамічна сировина

В Мико­ла­їв­ській обла­сті вели­кою мірою роз­по­всю­дже­ні пегма­ти­ти, пегма­то­ї­дні, аплі­то-пегма­то­ї­дні гра­ні­ти, лей­ко­кра­то­ві сере­дньо- та кру­пно­зер­ни­сті гра­ні­ти й сіє­ні­ти. кіро­во­град­сько­го ком­пле­ксу. Ці гір­ські поро­ди можуть слу­гу­ва­ти дже­ре­лом польо­во­шпа­то­вої сиро­ви­ни для кера­мі­чної та скля­ної про­ми­сло­во­стей. Осо­бли­во цін­ні є неди­фе­рен­ці­йо­ва­ні та кру­пно­бло­ко­ві пегма­ти­ти з висо­ким вмі­стом калі­є­во­го польо­во­го шпа­ту та низь­ким вмі­стом кольо­ро­вих міне­ра­лів. Гео­ло­гі­чні дослі­дже­н­ня вияви­ли дев’ять про­я­вів кера­мі­чних пегма­ти­тів, роз­та­шо­ва­них у трьох вели­ких рудних полях: Кора­бель­но-Бакша­лин­сько­му, Брат­сько­му та Єла­не­цько­му.

Каолін

Під час про­ве­де­н­ня гео­ло­го­ро­зві­ду­валь­них робіт на Мико­ла­їв­ській обла­сті дослі­джу­ва­лись као­лі­ни в корі виві­трю­ва­н­ня гра­ні­то­ї­дів у роз­лом­них зонах, що при­зве­ло до іден­ти­фі­ка­ції пер­спе­ктив­них діля­нок као­лі­нів. Най­більш обі­ця­ни­ми є Оста­пів­ський, Пів­ні­чно­о­ле­ксан­дрів­ський, Актів­ський, Петро­пав­лів­ський і Кри­в­опу­сто­шський про­я­ви. Као­лі­ни цих діля­нок є зба­га­че­ни­ми, висо­ко­які­сни­ми і від­по­від­а­ють вимо­гам різних про­ми­сло­вих галу­зей.

Вто­рин­ні као­лі­ни, роз­та­шо­ва­ні у від­кла­дах сере­дньо­е­о­це­но­вих та апт­ських палео­до­лин, заля­га­ють на гли­би­ні 4,5–64,0 м. Вони мають висо­кий вміст гли­ни­стої фра­кції (80–90%) і поту­жність, яка зазви­чай не пере­ви­щує 5 м. Зба­га­че­ний као­лін від­рі­зня­є­ться сере­дньою та малою пла­сти­чні­стю, вогне­трив­кі­стю 1750–1770 °С та низь­кою меха­ні­чною міцні­стю. Біли­зна коли­ва­є­ться від 44 до 77%. Вто­рин­ні као­лі­ни пока­зу­ють обме­же­ну при­да­тність для кера­мі­чної сиро­ви­ни через висо­кий вміст фар­бу­ю­чих окси­дів. Широ­кі можли­во­сті вико­ри­ста­н­ня вони мають у виро­бни­цтві вогне­трив­ких мате­рі­а­лів. Вивчен­ню під­ля­га­ють Соко­лів­ський, Петро­пав­лів­ський, Бузь­кий та Ками­шу­ват­ський про­я­ви.

Алмази

Зер­на алма­зів вияв­ле­но в алю­ві­аль­них пісках Пів­ден­но­го Бугу в чоти­рьох точках біля сіл: При­буж­жя, Рако­ва, Ново­гри­го­рів­ки і Біло­усів­ки. Роз­мір зерен коли­ва­є­ться від 0,5 до 1 мм.. Також в одній точці буча­цької серії було вияв­ле­но алмаз в про­бі вагою 40 кг у райо­ні села Три­кра­ти.

Будівельний камінь

На тери­то­рії Мико­ла­їв­ської обла­сті визна­че­но 17 родо­вищ кри­ста­лі­чних порід, таких як гра­ні­ти, гней­си, мігма­ти­ти та чар­но­кі­ти, з визна­че­ни­ми балан­со­ви­ми запа­са­ми. Ці мате­рі­а­ли, зав­дя­ки висо­кій міцно­сті, низь­ко­му водо­по­гли­нан­ню та моро­зо­стій­ко­сті, широ­ко вико­ри­сто­ву­ю­ться в буді­вель­ни­цтві для виго­тов­ле­н­ня бето­ну, доро­жніх мате­рі­а­лів і як запов­ню­ва­чі. Родо­ви­ща роз­ро­бля­ю­ться кар’є­ра­ми різни­ми орга­ні­за­ці­я­ми, з таки­ми постій­но дію­чи­ми, як Костян­ти­нів­ський, Оле­ксан­дрів­ський, Три­крат­ський, Актів­ський, Мики­тів­ський, При­бузь­кий. Пер­спе­кти­ви для зна­хо­дже­н­ня і роз­від­ки нових родо­вищ в пів­ні­чній части­ні тери­то­рії факти­чно є нео­бме­же­ни­ми.

Декоративно-облицювальний камінь

Мико­ла­їв­ська область має зна­чні запа­си обли­цю­валь­но­го каме­ню, який витя­гу­ють пере­ва­жно з сірих, роже­во-сірих пор­фі­ро­бла­сто­вих гра­ні­тів Возне­сен­сько­го маси­ву. Два актив­ні родо­ви­ща, Три­крат­ське та Ново­се­лів­ське, від­зна­ча­ю­ться видо­бу­тком обли­цю­валь­но­го каме­ню. Крім того, на Костян­ти­нів­сько­му родо­ви­щі видо­бу­ва­ють кру­пно­зер­ни­сті сірі гра­ні­ти, а на Пів­ні­чно­му родо­ви­щі зна­хо­дя­ться ендер­бі­ти та він­ни­ци­ти. Здій­сне­но попе­ре­дню гео­ло­гі­чну роз­від­ку Кри­в­опу­сто­шсько­го родо­ви­ща з чер­во­них і роже­во-чер­во­них гра­ні­тів.

Опал-кристобалітова сировина

Опо­ки широ­ко поши­ре­ні в пів­ден­ній части­ні обла­сті. Про­ми­сло­ві від­кла­ди нале­жать до київ­ської сві­ти сере­дньо­го еоце­ну і мають поту­жність 8–11 метрів. Їх вико­ри­сто­ву­ють як пиля­ний сті­но­вий камінь та гідрав­лі­чну добав­ку у виро­бни­цтві цемен­ту. Від­хо­ди від роз­пи­лю­ва­н­ня засто­со­ву­ють для виго­тов­ле­н­ня силі­ка­тних бло­ків і цегли. Сиро­ви­на також може вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся як лег­кий запов­ню­вач у бето­ні та для виро­бни­цтва тер­мо­лі­ту і шту­чно­го вола­сто­ні­ту. Два родо­ви­ща опок — Михай­лів­ське і Покров­ське , а також два про­я­ви — Ново­ми­ко­ла­їв­ський і Кри­во­різь­кий — роз­ві­да­но з балан­со­ви­ми запа­са­ми. Крім того, існу­ють про­я­ви в райо­ні с. Табо­рів­ки , с. Біло­усів­ки, с. Тро­ї­цько­го.

Піски будівельні

Буді­вель­ні піски на опи­са­ній тери­то­рії голов­ним чином пов’я­за­ні з алю­ві­аль­ни­ми від­кла­да­ми надза­плав­них терас р. Пів­ден­ний Буг. Вони також при­су­тні у при­бре­жно-мор­ських від­кла­дах міо­це­ну, руслах кон­ти­нен­таль­но­го плі­о­це­ну та еоце­ну. Алю­ві­аль­ні піски роз­ро­бля­ю­ться на пів­день від с. Оле­ксан­дрів­ка. Оле­ксан­дрів­ська гру­па родо­вищ зна­хо­ди­ться на пер­шій і дру­гій надза­плав­них тера­сах р. Пів­ден­ний Буг від с. Оле­ксан­дрів­ка до с. Натя­гай­лів­ка. Деякі ділян­ки роз­ро­бле­ні, існує також кіль­ка про­я­вів. Алю­ві­аль­ні піски мають два гори­зон­ти, роз­ді­ле­ні піща­ною гли­ною або алев­ри­том. Вони при­да­тні для виро­бни­цтва бето­нів і буді­вель­них роз­чи­нів. На деяких про­я­вах вста­нов­ле­но балан­со­ві запа­си, існу­ють також дрі­бні кар’є­ри, роз­ро­блю­ва­ні місце­вим насе­ле­н­ням. В райо­ні сс. Рако­ва, Доро­шів­ки та інших вияв­ле­но 12 про­я­вів алю­ві­аль­них пісків, з яких Варю­шин­ський визна­че­но най­пер­спе­ктив­ні­шим.

Карбонатні породи

Від­кла­ди пон­ти­чно­го та сар­мат­сько­го нео­ге­но­вих регіо­нів містять вапня­ки, які видо­бу­ва­ють кар’є­ра­ми на схи­лах річко­вих долин і балок. Ці вапня­ки вико­ри­сто­ву­ють для виго­тов­ле­н­ня пиля­но­го каме­ню, бута та щебе­ню, а також у шля­хо­во­му будів­ни­цтві та виро­бни­цтві вапна та цемен­ту. Поту­жність роз­ро­блю­ва­них вапня­ків зазви­чай ста­но­вить 2–3 м, а роз­крив­них порід — до 9,5 м. Оолі­то­ві й чере­па­шко­ві вапня­ки вико­ри­сто­ву­ю­ться як пиля­ний буді­вель­ний камінь, а пли­тча­сті, в різно­му сту­пе­ні пере­кри­ста­лі­зо­ва­ні, засто­со­ву­ю­ться в яко­сті бута, щебе­ню та для виро­бни­цтва вапна та цемен­ту. У регіо­ні роз­ро­бле­но ряд родо­вищ і про­я­вів вапня­ків, серед яких виді­ля­ю­ться шість родо­вищ з балан­со­ви­ми запа­са­ми, такі як Михай­лів­ське, Возне­сен­ське, При­бузь­ке, Біло­усів­ське, Покров­ське та Бого­да­рів­ське. Також є вісім родо­вищ із заба­лан­со­ви­ми запа­са­ми та чоти­ри попе­ре­дньо оці­не­ні.

Керамзитова сировина

Для виро­бни­цтва керам­зи­то­во­го гра­вію та піску вико­ри­сто­ву­ють гли­ни київ­ської сві­ти (палео­ге­ну) і гли­ни­сто-піща­них шарів міо­це­ну. Зокре­ма, баге­рів­ські вер­сти мають роз­по­всю­дже­ні покла­ди керам­зи­то­вих глин. Ці сві­тло-зеле­ні гли­ни є в’яз­ки­ми, пла­сти­чни­ми, з вмі­стом мон­тмо­ри­ло­ні­ту-гідро­слю­ди­сту, з поту­жні­стю від 8 до 20 м, іно­ді утво­рю­ю­чи про­ду­ктив­ні тов­щі разом з гли­на­ми сар­мат­сько­го та пон­ти­чно­го регіо­нів. Напри­клад, Козу­бів­ський про­яв має запа­си за кате­го­рі­єю С, при­да­тні для видо­бу­тку керам­зи­то­во­го гравію.В обла­сті визна­че­но 16 про­я­вів для подаль­ших пошу­ко­вих робіт, і най­більш спри­я­тли­ви­ми є Кра­сно­яр­ський та Мало­же­нев­ський за гір­ни­чо-гео­ло­гі­чни­ми умо­ва­ми.

Цегляно-черепична сировина (суглинки і глини)

Мико­ла­їв­ська область містить 13 родо­вищ цегля­но-чере­пи­чної сиро­ви­ни. Голов­ним дже­ре­лом є плей­сто­це­но­ві суглин­ки і гли­ни, які видо­бу­ва­ю­ться для виро­бни­цтва цегли та чере­пи­ці. Роз­роб­ка здій­сню­є­ться під грун­то­ви­ми вер­ства­ми і вико­ри­сто­ву­є­ться як цегля­на сиро­ви­на або в поєд­нан­ні з піском і нео­ге­но­ви­ми гли­на­ми. Кар’є­ри екс­плу­а­ту­ю­ться цегель­ни­ми заво­да­ми та місце­вим насе­ле­н­ням для виго­тов­ле­н­ня буді­вель­них мате­рі­а­лів. Запа­си цегля­ної сиро­ви­ни під­при­ємств, які зараз пра­цю­ють, пере­ва­жно роз­та­шо­ва­ні під орни­ми зем­ля­ми, що обме­жує пер­спе­кти­ви росту за раху­нок неор­них земель через низь­ку якість суглин­ків і їхню малу поту­жність.

Мінеральні і радонові води

ВіВ Мико­ла­їв­ські обла­сті наяв­но три родо­ви­ща міне­раль­них вод міне­раль­них вод: Возне­сен­ське та Весе­ли­нів­ське для ліку­валь­но-сто­ло­во­го вико­ри­ста­н­ня та Мико­ла­їв­ське для радо­но­вих вод. Міне­раль­на вода Возне­сен­сько­го дже­ре­ла має гідро­кар­бо­на­тно-суль­фа­тно-хло­ри­дно-натрі­є­вий склад та міне­ра­лі­за­цію 1,62–1,71 г/дм³. Її екс­плу­а­та­цій­ні запа­си ста­нов­лять 18 м³/добу. Весе­ли­нів­ське родо­ви­ще також при­зна­че­не для ліку­валь­но-сто­ло­во­го вико­ри­ста­н­ня, має суль­фа­тно-хло­ри­дно-гідро­кар­бо­на­тний натрі­є­вий склад та міне­ра­лі­за­цію 1,30–1,36 г/дм³. Екс­плу­а­та­цій­ні запа­си оці­не­ні в 16 м³/добу. Мико­ла­їв­ське родо­ви­ще радо­но­вих вод вияв­ле­не в напір­них радіо­актив­них трі­щи­нах з дебі­том до 1,0 л/сек. Хімі­чний склад вклю­чає хло­ри­дно-суль­фа­тно-натрі­є­ві ком­по­нен­ти з міне­ра­лі­за­ці­єю 1,6–8,7 г/дм³ та радіо­актив­ність, вклю­ча­ю­чи уран, радій і радон.

Мико­ла­їв­ська область пред­став­ляє зна­чний гір­ни­чо­ру­дний регіон з різно­ма­ні­тни­ми кори­сни­ми копа­ли­на­ми. Роз­ма­ї­т­тя видів ресур­сів, таких як буді­вель­ні мате­рі­а­ли, уран, мета­ле­ві міне­ра­ли та рід­кі­сні мета­ли, свід­чить про вели­кий про­ми­сло­вий та еко­но­мі­чний потен­ці­ал обла­сті.