Кори­сні копа­ли­ни Оде­ської обла­сті

Оде­ська область, роз­та­шо­ва­на на пів­ден­но­му захо­ді Укра­ї­ни, визна­ча­є­ться не лише сво­єю при­ро­дною кра­сою та куль­тур­ним спад­ком, але й має важли­вий еко­но­мі­чний потен­ці­ал у вигля­ді різно­ма­ні­тних кори­сних копа­лин, які зна­хо­дя­ться у її надрах. Тут ми докла­дно роз­гля­не­мо основ­ні кате­го­рії кори­сних копа­лин, що видо­бу­ва­ю­ться в Оде­ській обла­сті.

Кори­сні копа­ли­ни пов’я­за­ні з докай­но­зой­ськи­ми, доче­твер­тин­ни­ми утво­ре­н­ня­ми та четвер­тин­ни­ми від­кла­да­ми.

Всі види кори­сних копа­лин в межах Оде­ської обла­сті нале­жать до трьох груп:

• горю­чі.
• мета­лі­чні.
• неме­та­лі­чні (гір­ни­чо-хімі­чна сиро­ви­на, буді­вель­на).

Буре вугілля

В Оде­ській обла­сті виді­ля­ю­ться покла­ди буро­го вугі­л­ля, які пов’я­за­ні з міо­це­но­ви­ми від­кла­да­ми лиман­ських і тери­ген­но-гли­ни­стих шарів. Ці вугле­но­сні покла­ди роз­та­шо­ва­ні в при­бе­ре­жних опрі­сне­них забо­ло­че­них лагу­нах. Один із про­я­вів буро­го вугі­л­ля роз­та­шо­ва­ний побли­зу с. Вла­ди­чень Бол­град­сько­го райо­ну, де вугіль­ний пласт має сере­дню поту­жність 1,1 метра та зна­хо­ди­ться на гли­би­ні 30 метрів. Якість вугі­л­ля визна­ча­є­ться насту­пним чином: воло­гість — 12,3%, золь­ність — 26,6%, вихід летких речо­вин — 56,8%, загаль­на сір­ка — 6,23%.

Васи­лів­ський про­яв має пло­щу близь­ко 120 км² і зна­хо­ди­ться на гли­би­ні від 4 до 52,7 метрів. Макси­маль­не вугле­на­ко­пи­че­н­ня при­уро­че­не до пів­ден­но-захі­дної части­ни цьо­го родо­ви­ща. Якість вугі­л­ля зна­хо­ди­ться на рів­ні золь­но­сті 25–32%, вміст загаль­ної сір­ки 7–8%, вміст вугле­цю 45%, водню 5,8%.

Кара­кут­ський про­яв також містить буре вугі­л­ля та при­уро­че­ний до тери­ген­но-гли­ни­стих товщ міо­це­ну. Якість вугі­л­ля визна­ча­є­ться насту­пним чином: воло­гість 8,42%, золь­ність 30,1%, вихід летких ком­по­нен­тів 42,9%, загаль­на сір­ка 7,79%. Це вугі­л­ля може бути вико­ри­ста­но як енер­ге­ти­чне пали­во та хімі­чна сиро­ви­на, але його неве­ли­ка поту­жність обме­жує його про­ми­сло­ве вико­ри­ста­н­ня.

Зов­ні­шні озна­ки буро­го вугі­л­ля з різних родо­вищ можуть бути поді­бни­ми, але вони роз­рі­зня­ю­ться за фаці­аль­ною при­на­ле­жні­стю та умо­ва­ми фор­му­ва­н­ня. Різно­ві­ко­ві про­я­ви мають від­мін­но­сті в яко­сті та гео­хі­мі­чних хара­кте­ри­сти­ках. Сар­мат­ське буре вугі­л­ля має під­ви­ще­ний вміст пев­них еле­мен­тів, таких як цир­ко­ній, скан­дій, гер­ма­ній і інші, тоді як ново­ро­сій­ське має від­мін­но­сті в інших хімі­чних скла­до­вих. Пер­спе­кти­ви на зна­хо­дже­н­ня вели­ких родо­вищ буро­го вугі­л­ля на цій тери­то­рії є неве­ли­ки­ми.

Марганець та залізо.

У Кілії, яка роз­та­шо­ва­на на пів­дні Оде­ської обла­сті, вияв­ле­но покла­ди мар­ган­цю та залі­за. Однак, на жаль, ці покла­ди досить неве­ли­кі, і це робить їх видо­бу­ток та роз­роб­ку мало­ви­гі­дни­ми.

Цинк

На тери­то­рії Оде­ської обла­сті в райо­ні села Лиман­ське вияв­ле­но наяв­ність про­я­ву цин­ку під час вивче­н­ня кар­бо­но­вих від­кла­дів Перед­до­бру­джя та їх потен­цій­ної цин­ко­вої наси­че­но­сті. Цей про­яв цин­ку вияв­ле­но в доло­мі­ти­зо­ва­них мра­мо­рах та кон­цен­тру­є­ться в обла­стях, де є бага­то жиль­них зон, що запов­не­ні пізнім анке­ри­том і квар­цем з низь­ки­ми тем­пе­ра­ту­ра­ми. У цих місцях зустрі­ча­є­ться вкра­пле­ність та про­жил­ки, що містять пірит, гале­ніт, сфа­ле­рит та халь­ко­пі­рит, утво­рю­ю­чи в деяких випад­ках до 10–20% від загаль­но­го об’є­му поро­ди. Пірит і сфа­ле­рит пере­ва­жа­ють у таких ділян­ках та містя­ться у кіль­ко­сті при­бли­зно 7–8%. Гале­ніт та халь­ко­пі­рит також при­су­тні, але у мен­ших кіль­ко­стях.

Барит.

У вже від­нов­ле­но­му кар’є­рі побли­зу села Орлов­ка була вияв­ле­на область бари­ти­за­ції з шаром бари­то­вих про­жил­ків загаль­ною тов­щи­ною 1 метр. Ця область пред­став­ле­на систе­мою близь­ко роз­та­шо­ва­них про­жил­ків, які містять кварц та барит і мають тов­щи­ну від 1 до 2 метрів. Ці про­жил­ки при­уро­че­ні до зони ендо­кон­та­кту дай­ків кер­сан­ти­тів. Вони скла­де­ні зі сві­тло-сіро­го квар­цу та гол­ча­стих кри­ста­лів бари­ту, які утво­рю­ють про­ме­не­во-воло­кни­сті стру­кту­ри. Кварц-бари­то­ві жили, сфор­мо­ва­ні на пізньо­му ета­пі гер­цин­сько­го текто­ге­не­зу, гра­ють клю­чо­ву роль у кон­тро­лі бари­то­вої міне­ра­лі­за­ції. Хімі­чний ана­ліз пока­зав, що вияв­ле­но про­яв бари­ту з вмі­стом близь­ко 40%.

Сланці

Родо­ви­ще слан­ців під назвою “Орлов­ське” вже було вичер­па­не кіль­ка часів. Це родо­ви­ще зна­хо­ди­ться при­бли­зно в 1,3 кіло­ме­трах на захід від села Орлов­ка в райо­ні впа­ді­н­ня річки Кам’яна. Кори­сна сиро­ви­на, яка видо­бу­ва­ла­ся тут, скла­да­ла­ся зі слан­ців орлов­сько­го родо­ви­ща, які від­но­ся­ться до девон­ських від­кла­день. Ці слан­ці мають тон­кі і над­зви­чай­но тон­кі шари кар­бо­на­тно-квар­цо­вої та квар­цо­вої при­ро­ди, які чер­гу­ю­ться ритмі­чно. Ці поро­ди зазна­ли впли­ву виві­трю­ва­н­ня і мають сві­тло-зеле­ний або сірий колір, іно­ді з чер­во­ну­ва­то-бурим від­тін­ком. У мину­ло­му, ці слан­ці видо­бу­ва­ли­ся для вико­ри­ста­н­ня як щебінь для буді­вель­них доро­жніх покрит­тів.

Вапняк

Вапня­ко­ве родо­ви­ще Вино­гра­дів­ське, зна­хо­ди­ться за 2 кіло­ме­три на пів­ніч від села Вино­гра­дів­ка на схи­лі бал­ки Бур­ла­че­ни. Це родо­ви­ще скла­де­не вапня­ка­ми та гра­ве­лі­та­ми, які від­но­ся­ться до міо­це­но­вих від­кла­дів тери­ген­но-гли­ни­стої при­ро­ди. Вапня­ки мають сві­тло-сірий або буро­ва­то-сірий колір, і часто про­йшли про­цес пере­кри­ста­лі­за­ції. їхні родо­ви­ща мають різну тов­щи­ну, від 4,0 до 9,5 метрів. Гра­ве­лі­ти також сві­тло-сірі та скла­да­ю­ться з галь­ки і гра­ві­єм оса­до­вих порід, з поту­жні­стю, яка змі­ню­є­ться в межах 2,3 метрів. Вище від них роз­та­шо­ва­ні покрив­ні поро­ди, такі як супі­ски, суглин­ки і піски, із сере­дньою поту­жні­стю 6,1 метра. Вапня­ки і гра­ве­лі­ти вико­ри­сто­ву­ю­ться для видо­бу­тку щебе­ню, необ­хі­дно­го для будів­ни­цтва та ремон­ту місце­вих доріг, і в даний час екс­плу­а­ту­ю­ться.

Пісок будівельний

Піски вияв­ле­ні в різних части­нах выд­кла­дів нео­ге­но­вої і четвер­тин­ної систем на тери­то­рії обла­сті, але най­біль­ший інте­рес викли­ка­ють від­кла­ди русло­вих фацій дель­то­вої рів­ни­ни соплей­сто­цен-нижньо­плей­сто­це­но­во­го віку. Долин­ське родо­ви­ще пісків зна­хо­ди­ться близь­ко 1 кіло­ме­тра на захо­ді від села Долин­ське. Піски зустрі­ча­ю­ться на нерів­ній поверх­ні глин кіме­рій­сько­го віку і мають сві­тло-сірий, жов­то-сірий колір. Вони різно­зер­ни­сті і скла­да­ю­ться пере­ва­жно з квар­цу і кварц-польо­во­шпа­то­во­го скла­ду з дода­тком гра­вію та галь­ки. Піски нео­дно­рі­дні, і тіль­ки окре­мі шари скла­да­ю­ться з рів­но­мір­но­зер­ни­стих пісків. Сере­дня тов­щи­на пісків ста­но­вить 14,3 метра, вклю­ча­ю­чи 11,6 метра сухих та 2,7 метра обво­дне­них. Покрив­ні суглин­ки можуть дося­га­ти тов­щи­ни до 17,8 метрів. Оскіль­ки якість пісків низь­ка, а гір­ни­чо-гео­ло­гі­чні умо­ви скла­дні, родо­ви­ще Долин­ське не роз­гля­да­є­ться для видо­бу­тку.

Суглинок

На тери­то­рії обла­сті є вели­ка кіль­кість суглин­ків, які від­по­від­а­ють вимо­гам яко­сті для буді­вель­них потреб. Суглин­ки зазви­чай лег­ко досту­пні, оскіль­ки зна­хо­дя­ться неда­ле­ко від поверх­ні. Вони можуть вико­ри­сто­ву­ва­тись для виро­бни­цтва цегли та чере­пи­ці. У бага­тьох випад­ках суглин­ки нале­жать до мон­тмо­ри­ло­ніт-слю­ди­стої гру­пи з низь­ким вмі­стом квар­цу. Їх хімі­чний склад стан­дар­ти­зо­ва­ний, і вони від­но­ся­ться до різних груп сиро­ви­ни зале­жно від міне­ра­ло­гі­чно­го та фізи­чно­го скла­ду. Зазви­чай вони мають сере­дню пла­сти­чність та лег­ко­плав­кість. Однак на деяких родо­ви­щах суглин­ки низь­кої яко­сті, і їх видо­бу­ток не вида­є­ться ціл­ком виправданим.Деякі родо­ви­ща роз­ро­бля­ю­ться, а інші зали­ша­ю­ться неро­зро­бле­ни­ми через низь­ку якість сиро­ви­ни.

Прісні води

Роз­та­шо­ва­на на пів­ден­но-захі­дній части­ні При­чор­но­мор­сько­го арте­зі­ан­сько­го басей­ну, обла­сті межи­річ­чя Катла­бух-Кагул хара­кте­ри­зу­є­ться скла­дни­ми гідро­гео­ло­гі­чни­ми умо­ва­ми та наяв­ні­стю різних типів під­зем­них вод, вклю­ча­ю­чи міне­раль­ні води різно­го похо­дже­н­ня та хімі­чно­го скла­ду. Ця тери­то­рія має дефі­цит при­да­тних для питно­го та госпо­дар­сько­го водо­по­ста­ча­н­ня під­зем­них вод, осо­бли­во в пів­ні­чній части­ні (Бол­град­ський район), але пів­ден­на части­на (Ізма­їль­ський і Реній­ський райо­ни) має пер­спе­кти­ви забез­пе­че­н­ня водни­ми ресур­са­ми. Роз­ві­да­но родо­ви­ща прі­сних вод та про­ве­де­но оцін­ку їх запа­сів, зокре­ма на ділян­ках між м. Рені та м. Ізма­їл. Сере­дньо­сар­мат­ський водо­но­сний гори­зонт є основ­ним дже­ре­лом питної води для міста Ізма­їл та регіо­ну Оде­ської обла­сті. Родо­ви­ще роз­ро­бля­є­ться, а від­по­від­ність стан­дар­там забез­пе­че­на.

Оде­ська область має зна­чні при­ро­дні ресур­си у вигля­ді суглин­ків, які є цін­ни­ми в галу­зі будів­ни­цтва. Ана­ліз гео­ло­гі­чних родо­вищ пока­зав, що ці суглин­ки від­по­від­а­ють вимо­гам яко­сті для виро­бни­цтва буді­вель­них мате­рі­а­лів. Важли­во вра­хо­ву­ва­ти різно­ма­ні­тність їх хімі­чно­го та фізи­чно­го скла­ду для ефе­ктив­ної екс­плу­а­та­ції та виро­бни­цтва які­сних буді­вель­них мате­рі­а­лів.

З іншо­го боку, інфор­ма­ція щодо гідро­гео­ло­гі­чних умов в регіо­ні пока­зує скла­дні гідро­гео­ло­гі­чні умо­ви та різний хара­ктер під­зем­них вод в обла­сті. Для госпо­дар­сько-питно­го водо­по­ста­ча­н­ня існу­ють обла­сті з дефі­ци­том при­да­тних під­зем­них вод, зокре­ма в пів­ні­чній части­ні обла­сті, а інші регіо­ни воло­ді­ють кра­щою водо­за­без­пе­че­ні­стю, зокре­ма пів­ден­на части­на обла­сті.