Корисні копалини Полтавської області
Полтавська область, розташована у центральній частині України, відома не лише своєю багатою історією та культурним доробком, але й великим різноманіттям корисних копалин. Ця область, що має значний природний потенціал, є важливим джерелом різноманітних природних ресурсів. Унікальні природні умови Полтавської області зумовили розвиток різноманітних галузей промисловості та енергетики, базовими складовими яких є корисні копалини.
На території Полтавської області сформувалась велика кількість різноманітних корисних копалин.- - Горючі: природний газ, нафта, буре й кам’яне вугілля;
- - Металічні: залізні руди;
- - Неметалічні: піски, граніт, суглинок.
Нафта, газ, конденсат
На Полтавщині налічується 68 родовищ вуглеводнів, розміщених переважно у північній і східній частині області. Нафтові родовища переважають на північному заході, а газові і газоконденсатні – на південному сході. Полтавська область становить 20–22% загального обсягу видобутку нафти в Україні і вважається провідним регіоном у видобутку нафти й газу. Близько 40% українського газу і кожна п’ята тонна нафти з конденсатом видобувається з її надр.
Різні глибини залягання вуглеводнів сприяють утворенню різних типів родовищ, переважно газоконденсатних. Нафта, зазвичай, має низький вміст сірки і домішок і використовується для виробництва органічних синтезів. Перспективи пошуків пов’язані з глибокими родовищами на глибинах 5500–6000 метрів.
В Україні відомі такі родовища:- - газоконденсатні – Більське, Абазівське, Розпашнівське, Котелевське, Солохівське, Машівське родовища.
- - нафтогазоконденсатні — Глінсько-Розбишівське, Опішнянське, Яблоневське, Тимофіївське, Гнатівське родовища.
Нафтогазоконденсатне родовище Глінсько-Розбишівське розташоване на межі Сумської та Полтавської областей, у центральній частині Дніпрово-Донецької западини. Виявлене у 1950‑х роках, має складну геологічну структуру з криптодіапіровим підняттям та численними тектонічними складками. Поклади нафти і газу є пластовими і масивно-пластовими, з тектонічним екрануванням та літологічними обмеженнями. Основні колектори є пісковиковими.
За цей період видобуто значні обсяги нафти, газу та конденсату. Запаси нафти, газу та конденсату у родовищі є значними. Запаси початкові видобувні категорій А+В+С1: нафти — 25275 тис. т; розчиненого газу — 2267 млн. м³; газу — 11241 млн. м³; конденсату — 601 тис. т. Густина дегазованої нафти 838—872 кг/м³. Вміст сірки у нафті 0,21–0,66 мас.%.
Більське газоконденсатне родовище розташоване в Зіньківсь кому районі Полтавської області на відстані 18 км від м. Зіньків, у центральній частині приосьової зони Дніпровсько-Донецької западини на північному схилі Шилівської депресії.
В результаті проведення другого етапу робіт встановлена промислова нафтогазоносність нижньокам’яновугільних відкладів. За цей період пробурені вісім свердловин, якими розкрито карбонатно-теригенні відклади від четвертинних до нижньокам’яновугільних (турнейський ярус). По кам’яновугільних утвореннях структура є криптодіапіровою брахіантикліналлю північно-західного простягання. Серією поперечних і діагональних скидів амплітудою 50–200 м вона розчленована на ряд тектонічних блоків.
Газоконденсатні поклади встановлені в утвореннях середньої юри, тріасу і нижнього карбону. Колекторами є пісковики з високими ємкісно-фільтраційними властивостями. Пористість колекторів юри сягає 34%, з глибиною вона поступово зменшується і у відкладах нижнього карбону становить 11%.
За період експлуатації свердловин видобуто 23,1 тис. т нафти і 64 млн м³ газу. Поточний коефіцієнт вилучення нафти 0,019.
Абазівське газоконденсатне родовище, розташоване в Полтавській області України, є частиною Глинсько-Солохівського газонафтоносного району Східного нафтогазоносного регіону. Воно знаходиться в приосьовій зоні Дніпровсько-Донецької западини, в межах Семенцівсько-Мачуської групи піднять.
Родовище було виявлене у 1959 році і почало експлуатуватися з 1979 року. Запаси газу тут оцінюються на 32 985 мільйонів м³, а конденсату — на 2 250 тис. тонн. Газ здебільшого видобувається з горизонтів верхньосерпуховського під’ярусу, причому структура родовища має складний тектонічний характер. У експлуатації знаходиться 14 свердловин, але більшість з них вже працює понад 16 років. Перспективи розвитку родовища пов’язані з розробкою більш глибоких покладів, що лежать на глибинах 5–7 км.
Машівське газоконденсатне родовище належить до Машівсько-Шебелинського газоносного району Східного нафтогазоносного регіону України і знаходиться в Полтавській області, недалеко від смт Машівка.
Родовище розташоване в центральній частині приосьової зони Дніпровсько-Донецької западини. Виявлене в 1952 році, воно характеризується складною тектонічною будовою і асиметричною структурою. Поклади родовища мають пластову або масивно-пластову форму та є газовими.
Родовище експлуатується з 1968 року. Запаси газу становлять 40060 млн. м³, а конденсату — 1431 тис. тонн. Відкриття родовища було відзначено фонтаном газу під час буріння свердловини у 1962 році.
Вугілля
У області присутня невелика кількість кам’яного та бурого вугілля. Один з таких проявів зосереджені в Лубенському районі Полтавської області, в районі сіл Тишки і Ждани — родовище бурого вугілля “Сула-Удайське”.
Вугілля родовища має схожі характеристики з вугіллям Дніпровського буровугільного басейну. Потужність вугільних верст становить 3–4 метри і залягають на глибині від 15 до 100 метрів.
Торф
У Полтавській області відомо 5 родовищ торфу, що перебувають на обліку ДКЗ України. Геологічні запаси оцінювались у 343 тис. т. Станом на 01.01.2018 р. дані родовища не розробляються.
Залізні руди
Кременчуцький залізорудний район розташовується на лівому березі р. Дніпро (Полтавська обл.) Найчастіше він поєднується з Кривбасом і розглядається як Криворізько-Кременчуцька залізорудна зона (басейн). Цей рудний район є північною частиною Криворізько-Кременчуцької структурно-металогенічної зони. Він являє собою смугу метаморфізованих залізисто-кременистих порід і сланців, що простягається в північно-східному напрямку на 45 км за шириною від 0,2 до 3,5 км. Кременчуцьку синкліналь становлять 4 світи криворізької серії. Саксаганська (середня, залізорудна) потужністю до 1300 м складається з 5 підсвіт — товщ залізистих кварцитів, що розділені сланцевими. Найбільш рудоносною є друга (знизу) підсвіта потужністю 40–200 м. Місцями на залізистих породах розвиваються різноглибинні лінійні кори вивітрювання бурозалізнякового складу.
У районі 5 родовищ: Горішньоплавнинське, Лавриківське, Єристівське, Біланівське та Кременчуцьке із загальними запасами 4504 млн т. — розробляются перші два кар’єри Полтавського ГЗК’у, інші три – резервні.
Запаси представлені залізистими кумінгтоніт-магнгетитовими кварцитами (1301,9 млн т) із середнім вмістом Fe — 27,4%, магнетитовими кварцитами (2933,9 млн т) із середнім вмістом Fe – 32,8%, і багатими залізними рудами (268,4 млн т) із середнім вмістом Fe – 58,5%. За винятком Кременчуцького, усі ці родовища розробляються кар’єрами.
Кременчуцький залізорудний район включає Горішньоплавнинське і Галещинське рудні поля.
Горішньоплавнинське рудне поле (південна частина району) включає (з півдня на північ) Горішньоплавнинське, Лавриківське, Єристівське та Біланівське родовища залізистих кварцитів із середнім вмістом Fe — 32%. Перші два родовища розробляються кар’єрами Полтавського ГЗК’у. У залізних рудах цього поля, як у всіх рудах Криворізько-Кременчуцької зони, міститься германій (звичайно 5–6 г/т, в окремих горизонтах до 40 г/т). Тут також є пластовий поклад сірчаного колчедану потужністю 5–6 м, що простягається до 25 км. Склад колчеданів: пірит (до 72%), піротин, сидерит, молібденіт та ін.
Галещинське рудне поле (північна частина району) включає Кременчуцьке (Галещинське) родовище з гематит-мартитовими багатими рудами (середній вміст Fe 58,2%) і окисненими залізистими кварцитами (середній вміст заліза загального 36,4%). Тут попередньо розвідано Васинівське, Харченківське та Мануйлівське родовища бідних залізистих кварцитів для шахтного відпрацювання.
Прогнозні ресурси Кременчуцького району до глибини 1500 м оцінюються в 35 млрд т, у тому числі багатих руд — 400 млн т.
Полтавський ГЗК при проектнній потужності 34 млн т руди у рік забезпечений розвіданими запасами на 60 років. У 2000 р. ГЗК добув 9,781 млн т магнетитових кварцитів і 6,223 млн т кумінгтоніт-магнетитових кварцитів, переробляючи їх у концентрати й окатиші.
Магнієві солі
Також на території області наявні ресурси магнієвих солей, приурочені до внутрішніх частин великих соленосних депресій (Кошелівсько-Вертіївської, Срібнянської, Орчицької). Основні ресурси бішофіту України перевищують 50 км³, вони приурочені до краматорській світи Дніпровсько-Донецької западини, де бішофітовий шар (4–30 м) залягає на глибинах 1800–2600 м.
Затуринське родовище розташоване в межах Орчицької депресії, де установлений потужний (14,5–24 м) горизонт бішофіту на площі близько 200 га, на глибині 2856–2678 м. Мінеральний склад (%): бішофіт — 88,47; галіт 8,53; кізерит 1,87; гіпс 0,82; інші солі — 0,31; середній вміст брому – 0,48. Загальна мінералізація розсолу 371,89 г/л. Балансові запаси сирої бішофітової руди за категорією С2 дорівнюють 19 млн т, розсолу бішофіту за категорією С1 — 720 м³/місяць, C2 — 1450 м³/місяць.
Пісок
Будівельні піски Полтавської області зазвичай пов’язані з алювіальними відкладами четвертинних терас, іноді з відкладами новопетрівської світи міоцену та берекської світи олігоцену.
В адміністративному плані Ватажкова ділянка знаходиться в Полтавському районі Полтавської області, приблизно за 300 метрів на північний схід від північно-східної межі села Заворскло, розташована на лівому березі річки Ворскла.
З геоморфологічної точки зору ця територія відноситься до середньої частини Дніпровської лівобережної рівнини. Вона має слабкий нахил у напрямку до Дніпра та перетинається долинами його притоків. Основними геоморфологічними елементами є терасована рівнина неогенового походження та долини сучасних річок.
У геоструктурному плані ця територія розташована в межах Дніпровсько-Донецької западини. Тектонічна будова тісно пов’язана з загальною тектонічною схемою цієї западини, включаючи породи докембрійського кристалічного фундаменту та осадові відклади різних епох.
Можлива продуктивна площа складається з піщано-глинистих порід сучасних алювіальних відкладів четвертинного періоду. Абсолютна висота верхньої межі пісків коливається від 118 до 115 метрів. Орієнтовна середня потужність корисної копалини оцінюється приблизно в 20 метрів.
Коломацька ділянка кварцових пісків розташована за 1,5 км на північ від смт. Чутове Полтавського району Полтавської області на правобережжі річки Коломак, приблизно на відстані 75 м від її русла, на першій надзаплавній терасі. Поверхня родовища спостерігається зниження відміток з північного заходу на південний схід від 102 до 96 метрів.
Географічно Коломацька ділянка належить до осьової частини Дніпровсько-Донецької западини, що визначає глибоке залягання кристалічних порід (до 3000 м) та наявність об’ємних осадових відкладів палеогенового, неогенового та четвертинного періодів.
Чутівське родовище кварцових пісків представлене верхньочетвертинними алювіальними шарами першої надзаплавної тераси річки Коломак. Товко-дрібнозернисті піски зазвичай мають жовтувато-сірий або сірий колір і покладаються у шари, які можуть бути обводненими. Їх потужність коливається від 3,6 до 7,5 метрів, з середньою величиною 5,5 метрів, і вони розміщені у вигляді шарів довжиною до 1500 м та шириною до 850 м.
Граніт та мігматит
Тахтайське родовище гранітів є невеликим куполоподібним підняттям, розтягнутим з південного сходу на північний захід на відстані 650 м та шириною 500 м. Його високе положення характеризується відносними висотами рельєфу від 42,8 до 63,3 м, а схили різко спускаються в усіх напрямках.
Цей район родовища приурочений до середньої частини Українського кристалічного масиву. У геологічній будові Тахтайського родовища беруть участь кристалічні породи докембрію, а також відклади палеогенового і четвертинного віків, що їх перекривають.
Корисною копалиною на цьому родовищі є незмінені та порушені вивітрюванням плагіограніти та мігматити кіровоградсько-житомирського комплексу, які ін’єктовані малопотужними жилами апліто-пегматоїдних рожевих гранітів. Плагіограніти мають темно-сірий або світло-сірий колір, їх текстура буває дрібною або середньозернистою, а масиви більш смугастими. Основними мінералами у складі плагіогранітів є плагіоклаз, кварц, біотит, іноді амфібол, а також акцесорні мінерали, такі як апатит, циркон, сфен, епідот, ільменіт і лейкоксен. Рожеві апліто-пегматоїдні граніти складаються з кварцу, польового шпату та невеликої кількості біотиту. Кристалічні породи мають тріщини, а їх середня потужність становить 52,7 метрів.
Солошинське родовище граніту та мігматиту розташоване на лівому березі річки Дніпро, приблизно за 3 кілометри на південь від села Солошино, яке входить до Горишньоплавненської міської громади в Кременчуцькому районі Полтавської області. Найближчими населеними пунктами є села Озера, Просяниківка та Перевалочна.
В різних частинах родовища поширені відклади четвертинної системи, що складаються з ґрунтово-рослинного шару, лесоподібних суглинків, пісків та глин.
Середня потужність розкривних порід на Солошинському родовищі становить 14,7 метрів. Максимальна потужність спостерігається в південно-східній частині, а мінімальна — у центральній.
Корисна копалина родовища складається з гранітів, мігматитів та іноді включає прошарки пегматоїдних порід. Її фізичний стан поділяється на вивітрилі, зачеплені вивітрюванням та свіжі кристалічні породи.
Мінералогічний склад гранітів включає плагіоклаз (50–75%), мікроклін (15%), кварц (12–40%) та біотит (1–12%). Мігматити містять плагіоклаз (45–65%), мікроклін (1–12%), кварц (25–45%) та біотит (2–10%).
Суглинок
Петрівсько-Роменське Родовище знаходиться на центральній частині Лівобережної височини, яка є хвилястою рівниною, продовженням південно-західного схилу Середньо-Руської височини. Родовище розташоване на правому березі річки Хорол, що є лівою притокою Дніпра, приблизно в 2,2 км на схід від самої річки, в межах Полтавської рівнини. Загальний нахил поверхні родовища спостерігається з північного сходу на південний захід, абсолютні висоти його поверхні зменшуються з 164 до 157 метрів.
З планувальної точки зору, родовище має форму неправильного багатокутника, який витягнутий в напрямку з півночі на південь. Середні розміри родовища складають 340 м на 140 м, а в його центральній частині розташований кар’єр площею 0,6 га.
Основними корисними копалинами на родовищі є верхньочетвертинні суглинки різного кольору — палевого, палево-жовтого та жовтого, які мають товщину від 5,0 до 11,8 метрів. Товщина палевого суглинку варіюється від 2,1 до 3,4 м, палево-жовтого від 0,5 до 4,0 м, а жовтого від 1,5 до 8,7 м. Розкривні породи представлені ґрунтово-рослинним шаром потовщиною від 0,0 до 0,8 м.
Згідно з державним балансом запасів корисних копалин України, станом на 1 січня 2022 року, на Петрівсько-Роменському родовищі обліковано запаси суглинків у кількості 268 тис. м³ за категорією С1.
Підземні води
У більшості районів Полтавської рівнини перший глибинний шар підземних вод розташований на вододілах на глибині від 2 до 18 метрів. Мінеральні води Полтавської області представлені водами без специфічних компонентів (7 родовищ) та водами із специфічними компонентами (3 родовища, 8 свердловин). Найбільшими родовищами мінеральних вод в Полтавській області вважаються Миргородське, Новосанжарське та Демидівське
Миргородський район вирізняється своєю водозабезпеченістю та перспективністю в Полтавській області. Водночас, ця територія має найбільш тривалу історію в області у використанні рекреаційних бальнеологічних ресурсів. За хімічним складом вода гідрокарбонатна складного катіонного складу, рівень мінералізації 0,4–0,7 г/дм³. Містить такі специфічні біологічно активні компоненти та сполуки: Na,Ca, I, Si, Mg, Fe, F, Cl, Cu, Br.
У 1995 році було відкрито Зіньківське родовище мінеральних вод, відоме під назвою «Ташань», що знаходиться на території санаторію «Сосновий бір». Свердловина була пробурена на глибині від 1138 до 1165 метрів. Вода, яка видобувається, належить до середньомінералізованих хлоридно-натрієвих вод і має прозорий безбарвний вигляд без запаху або смаку. За хімічним складом, загальною мінералізацією та концентрацією мікроелементів, вона відноситься до категорії мінеральних вод без специфічних компонентів і властивостей. Воду характеризує незначна газонасиченість.
Родовище мінеральних вод у Демидівці з хлоридно-натрієвим складом та низькою мінералізацією (6,8–8,5 г/дм³) та глибиною видобутку від 74 до 115 м є одним з найбільших у Полтавській області. Відмінністю родовища Демидівського‑1 від першого є високий вміст брому та середня мінералізація від 19,8 до 31,5 г/дм³. Глибина розташування водноносного шару в цих родовищах становить від 123 до 176 метрів. Формування цих родовищ переважно зумовлене дією річок, які забезпечують дренаж, та наявністю тектонічних порушень, зокрема, пов’язаних з соляними куполами.
Корисні копалини Полтавської області, зокрема нафтогазові ресурси і залізні руди, мають великий потенціал для економічного розвитку та промисловості України. Їх наявність сприяє розвитку гірничодобувної та металургійної промисловості, а також є важливою сировинною базою для різних галузей, включаючи будівництво, хімічну та легку промисловість. Такі ресурси сприяють загальному економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення регіону та країни в цілому.