Кори­сні копа­ли­ни Закар­пат­ської обла­сті

Закар­пат­ська область, роз­та­шо­ва­на в захі­дній части­ні Укра­ї­ни, вра­жає сво­єю при­ро­дною кра­сою та різно­ма­ні­тні­стю ресур­сів. Одні­єю з клю­чо­вих скла­до­вих цієї бага­то­ша­ро­вої при­ро­ди є кори­сні копа­ли­ни, які визна­ча­ють не тіль­ки еко­но­мі­чний потен­ці­ал регіо­ну, але й його істо­рію та куль­тур­ну спад­щи­ну.

Ми деталь­но роз­гля­не­мо різно­ма­ні­тні види кори­сних копа­лин, які вияв­ле­ні на тери­то­рії Закар­па­т­тя, їх зна­че­н­ня для госпо­дар­ства та жит­тя місце­во­го насе­ле­н­ня. Погли­би­мо­ся у світ багат­ства надр Закар­па­т­тя та роз­кри­є­мо їхній вне­сок у роз­ви­ток регіо­ну та всі­єї кра­ї­ни.

На тери­то­рії Закар­пат­ської обла­сті вияв­ле­но близь­ко 285 родо­вищ кори­сних копа­лин. Най­біль­ше із них налі­чу­є­ться родо­вищ буді­вель­них мате­рі­а­лів та міне­раль­них вод.

Нафта

Нафто­ві про­я­ви на Закар­пат­ті відо­мі на таких малих родо­ви­щах, як Гро­зів­ське, Голо­ве­цьке, Хащів, Вели­ка Яблу­нів­ка, Битля і Терек.

Газ

Газо­ві родо­ви­ща на тери­то­рії обла­сті при­уро­че­ні до бра­хі­ан­ти­клі­на­лей. У Соло­твин­сько­му родо­ви­щі, яке роз­мі­ще­не побли­зу сели­ща Соло­тви­но, про­ми­сло­ві покла­ди вияв­ле­ні у від­кла­дах баде­ну на гли­би­нах 1500 м, запа­си оці­ню­ють в 352 млн м³ газу. Коро­лів­ське родо­ви­ще, роз­мі­ще­не між смт Коро­ле­во та с. Сасо­ве, тут про­ми­сло­ві покла­ди роз­кри­то у від­кла­дах пано­ну на гли­би­нах 710–740 м, запа­си оці­ню­ють в 217 млн м³ газу.

У Русько-Кома­рів­сько­му родо­ви­щі про­ми­сло­ві покла­ди роз­мі­ще­ні у баден-сар­мат­ських від­кла­дах, запа­си оці­ню­ють в 2,044 млрд м³ газу. Про­ми­сло­ві покла­ди Ста­нів­сько­го (Яблу­нів­сько­го) родо­ви­ща роз­кри­ті в сар­мат­ських від­кла­дах у межах анти­клі­на­лі діа­ме­тром близь­ко 3,3–4 км, запа­си оці­ню­ють в 217 млн м³ газу. Видо­бу­ва­н­ня про­во­ди­ться в Соло­твин­сько­му та Русько-Кома­рів­сько­му родо­ви­щах.

Буре вугілля

Покла­ди буро­го вугі­л­ля у Закар­пат­ті при­уро­че­ні до нео­ге­но­вої мола­си, і поши­ре­ні на пери­фе­рії Вигор­лат-Гутин­сько­го вул­ка­ні­чно­го пасма. До них від­но­сять Лохів­ське, Ужго­род­ське, Бере­зин­ське та Мало­бі­ган­ське родо­ви­ща. Про­ду­ктив­ни­ми є також від­кла­ди іль­ни­цької сві­ти. Біль­шість родо­вищ зна­хо­ди­ться в межах Чоп-Мука­чів­ської части­ни про­ги­ну, де виді­ля­ють Вели­ко-Рако­ве­цьке, Іль­ни­цьке, Крив­ське, Роко­сов­ське, Ново­се­ли­цьке родо­ви­ща. В Соло­твин­ській части­ні про­ги­ну виді­ля­ють родо­ви­ща Малий Шаян та Гедеш-Гедь.

Залізо

Про­я­ви залі­за у Закар­пат­ській обла­сті пов’язані із сиде­рит-гетит-гідро­ге­ти­то­вою фор­ма­ці­єю нео­ге­но­вих вул­ка­ні­тів Вигор­лат-Гутин­сько­го вул­ка­ні­чно­го пасма. Покла­ди пла­сто­ві, неви­три­ма­ні за поту­жні­стю, супро­во­джу­ю­ться січни­ми жила­ми та про­жил­ка­ми макси­маль­ною поту­жні­стю в роз­ду­вах до 1 м. Покла­ди пред­став­ле­ні сиде­ри­том, у зонах оки­сле­н­ня – гети­том та гідро­ге­ти­том зі слі­да­ми міді, свин­цю та цин­ку. У мину­ло­му роз­ро­бля­лись.

Свинець та цинк

Свин­це­во-цин­ко­ві родо­ви­ща Закар­пат­ської обла­сті пов’язані із Бере­гів­ським та Вишків­ським рудни­ми поля­ми, а також із зона­ми роз­слан­цю­ва­н­ня, що супро­во­джу­ють регіо­наль­ні насу­ви. У Бере­гів­сько­му родо­ви­щі рудна міне­ра­лі­за­ція пред­став­ле­на сфа­ле­ри­том, гале­ні­том та золо­том.

Для Вишків­сько­го рудно­го поля зру­де­ні­н­ня при­уро­че­не до нео­ге­но­вих вул­ка­ні­тів. Пред­став­ле­не піри­том, мар­ка­зи­том, сфа­ле­ри­том, гале­ні­том, халь­ко­пі­ри­том, тетра­е­дри­том. Вміст свин­цю – 13,64%, цин­ку – до 5,5%, срі­бла – від 5,5 до 980 г/т, золо­та – від 0,8 до 4,6 г/т.

Рахів­ське родо­ви­ще, яке про­у­ро­че­не до зони насу­ву Біло­по­то­цько­го покри­ву, роз­та­шо­ва­не на пів­ні­чно-схі­дно­му схи­лі г. Камінь-Кльов­ка на захід від м. Рахів. Рудні тіла вмі­щує кру­то­па­да­ю­ча жиль­на зона сере­дньої поту­жно­сті 3,5 м. Рудни­ми міне­ра­ла­ми висту­па­ють пірит, сфа­ле­рит, гале­ніт та арсе­но­пі­рит, пру­стит, золо­то. Вміст свин­цю 2,75%, цин­ку – 1,98%, срі­бла ‑46,6 г/т, золо­та ‑1,23 г/т. Як окре­мий свин­це­во-цин­ко­вий рудо­про­яв тут виді­ля­ють про­яв Чон­тош, що при­уро­че­ний до вул­ка­ні­чних стру­ктур Вигор­ла­ту. Рудна міне­ра­лі­за­ція пред­став­ле­на сфа­ле­ри­том, гале­ні­том, піри­том та піро­ти­ном.

Ртуть

Родо­ви­ща та рудо­про­я­ви рту­ті Закар­пат­ської обла­сті при­уро­че­ні до інтру­зій, а також до сму­ги піско­ви­ків із теле­тер­маль­ним зру­де­ні­н­ням. Малі родо­ви­ща пов’язані із інтру­зі­я­ми: Кол­го­спне, Сме­ре­ко­ве, Буко­ве, Мале, Кам’яний кар’єр. Ці родо­ви­ща роз­та­шо­ва­ні у кру­то­па­да­ю­чих вул­ка­ні­чних тілах анде­зи­тів, анде­зи­то-базаль­тів та їх бре­кчій. Окрім кіно­ва­ру, тут зустрі­ча­є­ться мета­ци­на­ба­рит, гале­ніт, сфа­ле­рит, пірит, мар­ка­зит. Теле­тер­маль­не зру­де­ні­н­ня поши­ре­не у най­зов­ні­шній части­ні Флі­шо­вих Кар­пат. Ці про­я­ви мають неви­со­кий вміст рту­ті, малу поту­жність, тому не ста­нов­лять подаль­ших пошу­ко­вих інте­ре­сів.

Стибій, миш’як

Рудо­про­я­ви сти­бію відо­мі у Вели­ко­до­брон­сько­му рудно­му полі, а також як домі­шки анти­мо­ні­ту у миш’яковому про­я­ві місце­во­сті Чор­но­го­ло­ва. У Вели­ко­до­брон­сько­му рудно­му полі анти­мо­ніт при­уро­че­ний до зони квар­цо­вих, гідро­слю­ди­сто-квар­цо­вих мета­со­ма­ти­тів, що пере­ти­на­ють анде­зи­ти та туфи. Анти­мо­ніт утво­рює поро­шко­по­ді­бні, сажи­сті покри­ви, дру­зи.

Рудо­про­яв миш’яку при­уро­че­ний до рудно­го поля Чор­но­го­ло­ва. Це рудне поле роз­та­шо­ва­не у вну­трі­шній части­ні Дуклян­сько­го пара-авто­хто­ну вздовж фрон­ту Пор­ку­ле­цько­го насу­ву. Ця зона текто­ні­чно кон­тро­лює реаль­га­ро­ву міне­ра­лі­за­цію. Рудні тіла пред­став­ле­ні дво­ма вида­ми: суб­ша­ру­ва­ті пла­сти у насув­ній зоні та міне­ра­лі­зо­ва­ні пла­сто­ві піско­ви­ки. Вміст миш’яку ста­но­вить 1,5% та 2,34% від­по­від­но.

Золото

Золо­то на Закар­пат­ті відо­ме у Бере­гів­сько­му та Рахів­сько­му рудних райо­нах, Вишків­сько­му та Чив­чин­сько­му рудних полях. Родо­ви­ща Бере­гів­сько­го рудно­го райо­ну при­уро­че­ні до систе­ми пів­ні­чно-захі­дних роз­ло­мів у тов­щі ліпа­ри­то­вих туфів та піща­но-гли­ни­стих порід нео­ге­ну. До цьо­го рудно­го райо­ну від­но­ся­ться такі родо­ви­ща, як: Мужі­їв­ське, Бере­гів­ське, Куклян­ське, Кель­чей­ське, Ква­сів­ське та Біган­ське.

Жиль­ні тіла Мужі­їв­сько­го родо­ви­ща зав­тов­шки 1,5–3 м дося­га­ють 900 м по про­стя­ган­ню, 800 м по падін­ню, та містять до 97 % рудних запа­сів. Руди пред­став­ле­ні пер­вин­ни­ми золо­то-полі­ме­та­лі­чни­ми (87%), золо­то­но­сни­ми (8%) та окси­дни­ми низь­ко­суль­фі­дни­ми (5%) руда­ми. Вміст золо­та – 1,7, 4,8 і 4,2 г/т, срі­бла – 38,8, 27,2 та 67,6 г/т, свин­цю та цин­ку – 6,9,1 та 2% від­по­від­но.

Бере­гів­ське та Куклян­ське родо­ви­ща роз­та­шо­ва­ні побли­зу Мужі­їв­сько­го родо­ви­ща. Мор­фо­ло­гія, роз­мір рудних тіл, міне­раль­ний, хімі­чний склад та техно­ло­гі­чні вла­сти­во­сті руд поді­бні до тих, що і в Мужі­їв­сько­му родо­ви­щі, але в роз­гля­ну­тих випад­ках вирі­зня­ю­ться також масив­ним суль­фі­дно-золо­то-мідним типом зру­де­ні­н­ня із вмі­стом міді понад 0,2%.

Кель­чей­ське родо­ви­ще нале­жить до Ква­сів­сько­го рудно­го поля. Покла­ди зна­хо­дя­ться на гли­би­нах 270–280 м. Основ­ни­ми рудни­ми міне­ра­ла­ми є сфа­ле­рит, гале­ніт, пірит, рід­ше – мар­ка­зит, халь­ко­пі­рит, гема­тит, мель­ни­ко­віт, лимо­ніт; жиль­ні міне­ра­ли – кварц, кар­бо­на­ти, барит, рід­ко – аду­ля­рит, алу­ні­том, као­лі­ніт. Сере­дній хімі­чний склад руд: золо­то – 1,1 г/т, сви­нець – 1,7%, цинк – 4,35%, від­но­ше­н­ня золо­то-срі­бло – 1:1. Руди є полі­ме­та­лі­чни­ми, золо­то-полі­ме­та­лі­чни­ми, ймо­вір­но, чисто золо­ти­ми. Родо­ви­ще не під­да­є­ться еро­зії.

Біган­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не в 3 км на захід від с. Вели­ка Бігань. Кон­тур родо­ви­ща витя­гну­тий на пів­ні­чний захід на дов­жи­ну 2,4 км при зайня­тій пло­щі 3,6 км². Стру­кту­ра родо­ви­ща визна­че­на сері­єю пів­ні­чно-захі­дних (пів­ні­чно-захі­дних) роз­ло­мів, які стрім­ко погли­блю­ю­ться на пів­ден­ний захід. Біль­шість жиль­них зон та рудних тіл обме­же­ні цими роз­ло­ма­ми. Родо­ви­ще є скла­дним. На гли­би­ні до 80–170 м роз­ви­ну­ті бари­то­ві руди, в межах 80–300 м — змі­ша­ні барит-полі­ме­та­лі­чні, потім полі­ме­та­лі­чні (до 350 м) та золо­то-полі­ме­та­лі­чні. Також відо­мі лише золо­ті руди. Нижньої межі міне­ра­лі­за­ції не вста­нов­ле­но. У бари­то­вих рудах сере­дній вміст суль­фа­ту барію ста­но­вить 39,4%, срі­бла — 53,4 г/т. Змі­ша­ні руди містять 15% барію, 2,9% цин­ку, 0,8% свин­цю, 72 г/т срі­бла, до 2,4–6,4 г/т золо­та (0,1 г/т в сере­дньо­му). У полі­ме­та­лі­чних рудах: 1,3% свин­цю, 4,4% цин­ку, 49,2 г/т срі­бла, 0,3 г/т золо­та; в золо­то-полі­ме­та­лі­чних рудах: 3,6 г/т золо­та, 14,6% срі­бла, 0,92% свин­цю та 1,56% цин­ку.

Родо­ви­ще Сау­ляк зна­хо­ди­ться на захі­дній око­ли­ці с. Діло­ве. Воно попе­ре­дньо роз­ві­да­не. При­уро­че­не до текто­ні­чної кулі­си поту­жні­стю 130–150 м, що висту­пає з‑під Діло­ве­цько­го покри­ву. Рудні покла­ди пред­став­ле­ні жиль­ни­ми зона­ми, з сері­єю лінз, лін­зо­ви­дних про­жил­ків квар­цу, зба­га­че­но­го вкра­пле­ним гале­ні­том, сфа­ле­ри­том, піри­том та віль­ним золо­том. Спів­від­но­ше­н­ня золо­то-срі­бло – 1:1.

Срібло

Чисті срі­бні руди на тери­то­рії обла­сті відо­мі у межах Ква­сів­сько­го родо­ви­ща, інші відо­мі рудо­про­я­ви вхо­дять до скла­ду полі­ме­та­лі­чних руд. Ква­сів­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не побли­зу с. Ква­со­во, у запла­ві річки Бор­жа­ва у під­ніж­жі пів­ні­чно-схі­дно­го схи­лу Бере­гів­ської висо­чи­ни. Кон­тур родо­ви­ща витя­гну­тий на пів­ні­чний захід. Части­ну пло­щі родо­ви­ща роз­ві­да­но деталь­ним бурі­н­ням. Міне­ра­лі­за­ція кон­тро­лю­є­ться зоною впли­ву Іва­нів­сько­го роз­ло­му пів­ні­чно-захі­дно­го про­стя­га­н­ня.

У роз­рі­зі родо­ви­ще скла­да­є­ться з трьох яру­сів. Нижній ярус скла­да­є­ться з жиль­них полі­ме­та­лі­чних та золо­то-полі­ме­та­лі­чних асо­ці­а­цій. Сере­дній пред­став­ле­ний гру­бо­кла­сти­чни­ми фаці­я­ми вул­ка­но­се­ди­мен­тних порід луків­ської сві­ти. До цьо­го яру­су при­уро­че­но рудні тіла чисто­го срі­бла у вигля­ді пли­то­по­ді­бних, лін­зо­по­ді­бних тіл тов­щи­ною 8–15 м. Верх­ній ярус скла­да­є­ться з бари­то­вих руд. Сере­дній вміст срі­бла ста­но­вить 53,1 г/т.

Вісмут, ванадій, молібден, телур

На тери­то­рії Закар­пат­ської обла­сті відо­мі рудо­про­я­ви вісму­ту, вана­дію, молі­бде­ну, телу­ру на тери­то­рії Закар­па­т­тя. Про­я­ви молі­бде­ну та вісму­ту при­уро­че­ні до надін­тру­зив­ної зони вул­ка­ні­чних стру­ктур, їхній вміст не пере­ви­щує 0,01–0,07%. Їхнє вивче­н­ня та дослі­дже­н­ня ста­нов­лять суто нау­ко­вий інте­рес.

Германій

Про­я­ви гер­ма­нію пов’язані із Біган­ським рудним полем. Вугле­но­сні від­кла­ди аль­ма­шської сві­ти при­уро­че­ні до Мало­бі­ган­ської син­клі­на­лі. Гер­ма­ній місти­ться в лігні­тах, які можуть бути вико­ри­ста­ні у яко­сті палив­ної сиро­ви­ни. На дано­му родо­ви­щі про­ве­де­но попе­ре­дню оцін­ку запа­сів. Дане родо­ви­ще є пла­сто­вим, гли­бо­ко закла­де­ним, роз­роб­ка здій­сню­є­ться шахтним спосо­бом. З трьох відо­мих вугіль­них пла­стів най­стій­кі­шим за запа­са­ми є сере­дній, який роз­та­шо­ва­ний на гли­би­ні 110–120 м. Тов­щи­на ста­но­вить 0,1–3,2 м (в сере­дньо­му 1 м), вміст гер­ма­нію 50–900 г/т.

Уран

Відо­мі рудо­про­я­ви ура­ну у Бере­гів­сько­му рудно­му полі. Бере­гів­ський рудо­про­яв роз­та­шо­ва­ний на захід від с. Мужі­є­во, вияв­ле­ний бурі­н­ням на гли­би­ні 452,3 м у ріо­лі­то­вих туфах. Вміст ура­ну сягає 0,039%. Про­ми­сло­во­го інте­ре­су даний рудо­про­яв не ста­но­вить, але його наяв­ність побли­зу золо­то-полі­ме­та­лі­чно­го родо­ви­ща може вка­зу­ва­ти на роз­га­лу­же­н­ня рудно-гідро­тер­маль­но­го про­це­су.

Рудо­про­я­ви ура­ну зна­йде­ні у кри­ста­лі­чних поро­дах Мар­ма­ро­сько­го маси­ву, де пря­мо чи опо­се­ред­ко­ва­но пов’язані із текто­ні­та­ми насув­них і при­на­сув­них зон. Гор­бо­цький про­яв відо­мий у межах Закар­пат­сько­го про­ги­ну біля захі­дно­го під­ніж­жя нео­ге­но­вих вул­ка­ні­тів. Рудо­про­яв при­уро­че­ний до підо­шви буро­ву­гіль­но­го пла­ста іль­ни­цької сві­ти. Зру­де­ні­н­ня нерів­но­мір­не, уран сор­бо­ва­ний вугі­л­лям та вугли­стою речо­ви­ною.

Гірський кришталь («мармароські діаманти»)

«Мар­ма­ро­ські діа­ман­ти» поши­ре­ні у Кро­снен­ській зоні, де зустрі­ча­ю­ться у мало­по­ту­жних поро­жни­нах у піско­ви­ках і аргі­лі­тах олі­го­це­ну у вигля­ді щіток квар­цу. Кри­ста­ли чисті, з силь­ним сві­тло­роз­сі­ю­ва­н­ням та мають пра­кти­чно іде­аль­ну огран­ку.

Натрієві солі

Покла­ди натрі­є­вих солей Закар­пат­ської обла­сті пов’язані із тере­блін­ською сві­тою міо­це­ну. У Закар­пат­ській обла­сті роз­ві­да­но Соло­твин­ське та Тере­блян­ське родо­ви­ща. Соля­ний шток у Соло­твин­сько­му родо­ви­щі, поту­жні­стю до 1300 м, про­ри­ває від­кла­ди соло­твин­ської та тере­свин­ської світ нео­ге­ну. Покла­ди явля­ють собою пере­ша­ру­ва­н­ня пла­стів, про­шар­ків та лінз чистої солі з лін­за­ми глин, засо­ле­них глин та гли­ни­сто-соля­ної бре­кчії. Поту­жність пла­стів чистої солі сягає 45 м, а забру­дне­них – від пер­ших сан­ти­ме­трів до деся­тків метрів. Запа­си солі дося­га­ють 3,5 млрд т.

Тере­блян­ське родо­ви­ще роз­ро­бля­лось у ХVIII-ХІХ сто­лі­т­тях, потім три­ва­лий час було закон­сер­во­ва­ним. З липня 2023 року роз­роб­ка родо­ви­ща від­но­ви­лась. Запа­си за кате­го­рі­єю С₁ оці­ню­ють в 15535 тис. т, за кат. С₂ – 550402 тис. т.

Давсоніт

У Закар­пат­ській обла­сті дав­со­ніт вияв­ле­но в межах Соло­твин­ської запа­ди­ни, де його про­я­ви при­уро­че­ні до вул­ка­но­ген­но-оса­до­вих товщ ново­се­ли­цької та тере­свин­ської світ міо­це­ну. Одні з най­біль­ших кон­цен­тра­цій дав­со­ні­ту відо­мі у Вишків­сько­му рудно­му полі (ділян­ка Кишта) та Буштин­ській пло­щі. Най­біль­ше родо­ви­ще Закар­па­т­тя – Руське Поле, містить до 125 млт т руди при вмі­сті дав­со­ні­ту і соди 7%.

Алуніт

Про­я­ви алу­ні­ту на тери­то­рії Закар­пат­ської обла­сті широ­ко поши­ре­ні в Бере­гів­ській висо­чи­ні, де пов’язані із мета­со­ма­ти­та­ми, що супро­во­джу­ють рудні родо­ви­ща. На трьох родо­ви­щах оці­не­но запа­си за кате­го­рі­я­ми С₁-С₂, ще на трьох попе­ре­дньо оці­не­ні ресур­си за кате­го­рі­єю С₂. Вміст алу­ні­ту коли­ва­є­ться у межах 32,4–36%.

Бентоніти

Деталь­но роз­ві­да­ні покла­ди бен­то­ні­то­вих глин на двох ділян­ках вул­ка­ні­чної стру­кту­ри Явір. На пер­шій ділян­ці виді­ле­но 4 кру­то­па­да­ю­чі лін­зо­ви­дні покла­ди, на дру­гій ділян­ці 2 поло­го­па­да­ю­чі пла­сто­ві покла­ди. Голов­ним поро­до­утво­рю­ю­чим міне­ра­лом висту­пає мон­тмо­ри­ло­ніт. Бен­то­ні­ти при­да­тні для очи­ще­н­ня нафто­про­ду­ктів та у яко­сті фор­му­валь­них глин. Попе­ре­дньо оці­не­но родо­ви­ще Соле­ні Мля­ки, яке при­уро­че­не до гідро­тер­маль­но змі­не­них анде­зи­тів вул­ка­ну Синя­цький у верхів’ї р. Вижни­ця. Тов­щи­на покла­дів сягає 9 м. Також при­да­тни­ми для пошу­ків вва­жа­ю­ться вул­ка­ні­чні стру­кту­ри Хотар та Анта­лів­ська.

Цеоліти

Про­ве­де­но попе­ре­дню роз­від­ку цео­лі­тів на Сокир­ни­цько­му родо­ви­щі, що роз­та­шо­ва­не у цен­траль­ній части­ні Соло­твин­ської запа­ди­ни. Дане родо­ви­ще роз­ро­бля­є­ться. Покла­ди клі­но­пти­ло­лі­ту при­уро­че­ні до пла­гі­о­рі­о­лі­то­вих туфів оле­ксан­дрів­сько­го гори­зон­ту тере­свин­ської сві­ти. Сере­дній вміст клі­но­пти­ло­лі­ту ста­но­вить 65–70%.

Первинний каолін

Про­я­ви та родо­ви­ща као­лі­ну зна­йде­но у межах Бере­гів­сько­го рудно­го поля, які пов’язані з полі­ме­та­лі­чни­ми та золо­то-полі­ме­та­лі­чни­ми родо­ви­ща­ми. Бере­гів­ське родо­ви­ще као­лі­ну при­уро­че­не до Мужі­їв­сько­го золо­то-полі­ме­та­лі­чно­го родо­ви­ща, пов’язаного із као­лі­но­вою фаці­єю вто­рин­них квар­ци­тів.

Барит

Запа­си бари­ту роз­ві­да­но на Біган­сько­му золо­то-полі­ме­та­лі­чно­му та Ква­сів­сько­му срі­бно­му родо­ви­щах. Бари­то­ві руди тут скла­да­ють верх­ні части­ни рудних зон. На Біган­сько­му родо­ви­щі бари­то­ві руди з сере­днім вмі­стом суль­фа­ту барію 34,2% роз­ви­ну­ті на гли­би­ні 0–170 м, а в інтер­ва­лі 80–300 м – барит-полі­ме­та­лі­чні руди з сере­днім вмі­стом 20,7%. Сере­дній вміст суль­фа­ту барію на Ква­сів­сько­му родо­ви­щі ста­но­вить 15%.

Мінеральні пігменти

Про­я­ви порід, при­да­тних для виго­тов­ле­н­ня висо­ко­які­сних пігмен­тів при­уро­че­ні до вул­ка­нів Вигор­ла­ту і вва­жа­ю­ться про­ду­кта­ми кори виві­трю­ва­н­ня родо­вищ гідро­тер­маль­но змі­не­них туфів. Гли­ни­сті поро­ди забарв­ле­ні гети­том, гідро­ге­ти­том, гідро­ге­ма­ти­том у роже­вий, чер­во­но-роже­вий до різних від­тін­ків чер­во­но­го та сіро­го кольо­рів. Заля­га­ють у вигля­ді лінз або пла­стин поту­жні­стю до 30 м.

Цегельно-черепична сировина

Голя­тин­ське родо­ви­ще стро­ка­тих аргі­лі­тів верх­ньої крей­ди роз­та­шо­ва­не на пів­ніч від с. Голя­тин у пра­во­му бор­ту р. Голя­тин­ка. Аргі­лі­ти гідро­слю­ди­сті. Сиро­ви­на лег­ко­плав­ка з сере­дньою тем­пе­ра­ту­рою спі­ка­н­ня та пока­зни­ком вогне­трив­ко­сті 1200–1300°С. Роз­ро­бля­ю­ться родо­ви­ща сірих, тем­но-сірих, бурих глин та суглин­ків поту­жні­стю 4–13 м, які пов’язані із алю­ві­аль­ни­ми від­кла­да­ми Чоп-Мука­чів­ської запа­ди­ни та терас річок Лато­ри­ця, Уж та їх при­ток, делю­ві­аль­но-про­лю­ві­аль­ни­ми та колю­ві­аль­ни­ми від­кла­да­ми.

У яко­сті сиро­ви­ни для виро­бни­цтва кера­мі­чної пли­тки можуть вико­ри­сто­ву­ва­тись гли­ни з Нижньо­ко­ро­пе­цько­го родо­ви­ща. Про­ве­де­но роз­від­ку на об’єктах Зня­це­во та Жуко­во. Тіла сірих глин лін­зо­по­ді­бні, поту­жні­стю 8,9 та 10,3 м від­по­від­но, заля­га­ють на гли­бин 7,2 та 11,5 м від­по­від­но. Пере­кри­ва­ю­чі різно­ко­льо­ро­ві гли­ни можна вико­ри­сто­ву­ва­ти для виро­бни­цтва цегли.

Туфоаргіліт

Туфо­ар­гі­літ роз­ро­бля­ють на Бай­лів­сько­му родо­ви­щі, що роз­та­шо­ва­не між села­ми Сокир­ни­ця та Край­ни­ко­ве Хуст­сько­го райо­ну. Про­ду­ктив­ною тов­щею висту­па­ють туфо­ар­гі­лі­ти оле­ксан­дрів­сько­го гори­зон­ту тере­свин­ської сві­ти, поту­жні­стю до 20 м. Запа­си за кате­го­рі­єю С₂ оці­ню­ють у 9,4 млн м³.

Туф вулканічний

Роз­ро­бля­ю­ться анде­зи­то­ві туфи у нео­ге­но­во­му вул­ка­ні­чно­му пасмі та ріо­лі­то­ві туфи тере­свин­ської сві­ти у Закар­пат­сько­му про­ги­ні. Анде­зи­то­ві туфи Горі­хо­ви­цько­го та Мужі­їв­сько­го родо­вищ при­да­тні для виго­тов­ле­н­ня сті­но­во­го каме­ню. Поту­жність про­ду­ктив­ної тов­щі на пер­шо­му родо­ви­щі ста­но­вить 10–50 м, а на дру­го­му – 16 м. На Роко­со­во-Хуст­сько­му родо­ви­щі, роз­та­шо­ва­но­му на схі­дній око­ли­ці с. Роко­со­во, роз­ро­бля­ють гори­зонт туфів, поту­жні­стю 30–60 м. Запа­си за кат. В+С ₁ оці­ню­ють в 69,7 тис. м³, за кат. С₂ – 109 тис. м³.

На Кова­цько­му родо­ви­щі, роз­та­шо­ва­но­му на пів­день від при­сіл­ка Ракош у райо­ні с. Вишко­ве, роз­ро­бля­ють гори­зонт туфів, поту­жні­стю до 100 м. Туфи жов­ту­ва­то­го, бла­ки­тно-сіро­го забарв­ле­н­ня, лег­ко роз­пи­ля­ю­ться. Запа­си за кат. В+С₁ оці­ню­ють в 3307 тис. м³, за кат. С₂ – 2425 тис. м³.

Бере­тян­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не на схід від с. Гани­чі у басей­ні р. Тере­сва. Про­ду­ктив­ни­ми є бла­ки­тно-зеле­ні пса­мі­то­ві туфи, вони мають висо­кі деко­ра­тив­ні вла­сти­во­сті, добре полі­ру­ю­ться, при­да­тні для вну­трі­шньо­го оздо­бле­н­ня. Запа­си 3035 тис. м³ ( кат. В+С₁), 5202 тис.м³ ( кат. С₂).

Андезит, андезидацит

Екс­плу­а­ту­ю­ться три родо­ви­ща: Роко­сов­ське-Захі­дне, Роко­сов­ське-Схі­дне та Веря­цьке. Тут роз­ро­бля­ють субвул­ка­ні­чні тіла анде­зи­тів та анде­зи­да­ци­тів. Роз­ві­да­ні запа­си на Веря­цько­му родо­ви­щі ста­нов­лять 13913 тис. м³ ( кат. А+В+С₁). Роз­кри­та поту­жність анде­зи­тів біль­ше ніж 80 м.

На родо­ви­щах Радван­ка, що роз­та­шо­ва­не побли­зу Ужго­ро­да, та Кле­но­вець роз­ро­бля­ють анде­зи­то­ві та анде­зи­то-базаль­то­ві лаво­ві пото­ки поту­жні­стю біль­ше 40 м. На Шеле­стів­сько­му родо­ви­щі роз­ро­бля­ють анде­зи­то-базаль­то­вий потік поту­жні­стю 36,5 м для виро­бни­цтва бру­ків­ки та бор­дюр­но­го каме­ню. Від­хо­ди основ­ної пере­роб­ки вико­ри­сто­ву­ють для виго­тов­ле­н­ня щебе­ню. На Кам’яницькому родо­ви­щі роз­ро­бля­ю­ться три анде­зи­то-базаль­то­ві пото­ки на щебінь та буто­вий камінь.

Ріоліт

Ардів­ське родо­ви­ще ріо­лі­ту роз­та­шо­ва­не у Бере­гів­сько­му райо­ні Закар­пат­ської обла­сті, за 3 км на пів­ні­чний схід від залі­зни­чної стан­ції Бере­го­ве. У гео­ло­гі­чній будо­ві родо­ви­ща беруть участь вул­ка­ні­ти нижньо­го сар­ма­ту, до яких нале­жать ріо­лі­ти, пер­лі­ти, лаво­бре­кчії та туфо­бре­кчії, що фор­му­ють гору Адрів вул­ка­ні­чно­го похо­дже­н­ня. Крім того, у будо­ві при­су­тні четвер­тин­ні від­кла­ди (делю­вій і елю­вій), які містять улам­ки порід у сугли­ни­стій масі.

Також, в яко­сті обли­цю­валь­ної пли­тки при­да­тні білі пор­фі­ро­ві ріо­лі­ти родо­вищ Зміївка‑1 та Зміївка‑2. Поту­жність лаво­вих пото­ків 11,5 і 50 м від­по­від­но.

Родоніт

Пряв Рудар­ня-Глі­мея роз­та­шо­ва­ний на захід від м. Рахів. Поло­го­па­да­ю­чий лін­зо­ви­дний поклад про­сте­же­но на гли­би­ну 130 м. Родо­ніт щіль­ний, роже­вий з вклю­че­н­ня­ми родо­хро­зи­ту, добре ріже­ться та шлі­фу­є­ться. Родо­ви­ще може роз­ро­бля­тись кар’єрним спосо­бом.

Перліт

Родо­ви­ща пер­лі­тів лока­лі­зо­ва­ні у межах Бере­гів­сько­го райо­ну Закар­пат­ської обла­сті, де пов’язані з вул­ка­ні­чни­ми утво­ре­н­ня­ми Вигор­лат-Гутин­сько­го пасма. Основ­ни­ми родо­ви­ща­ми є Шиной-Вар­на, Роко­сів­ське, Фого­ське та Ардів­ське, балан­со­ві запа­си яких ста­нов­лять 50 700 тис. м³.

Ардів­ське родо­ви­ще пер­лі­ту роз­та­шо­ва­не за 3 км на пів­ден­ний схід від залі­зни­чної стан­ції «Бере­го­ве» на орних зем­лях пів­ні­чної око­ли­ці міста Бере­го­ве. Пло­ща ділян­ки скла­дає 23,7 га. Пер­лі­ти заля­га­ють у вигля­ді двох основ­них діля­нок — Ардів­ської і Зати­шнян­ської, що утво­ри­ли­ся в резуль­та­ті діяль­но­сті Ардів­сько­го вул­ка­на.

Гео­ло­гі­чні робо­ти на Ардів­сько­му родо­ви­щі про­во­ди­ли­ся в 1959–1961 роках. Основ­на сиро­ви­на — спу­че­ний пер­лі­то­вий пісок — хара­кте­ри­зу­є­ться наси­пною об’єм­ною вагою 150–180 кг/м³, що від­по­від­ає вимо­гам техні­чних стан­дар­тів. Загаль­ні запа­си пер­лі­ту на Ардів­ській ділян­ці за кате­го­рі­я­ми А, В і С1 ста­нов­лять 9336 тис. м³, з яких балан­со­ві ресур­си облі­ко­ву­ю­ться у кіль­ко­сті 1180 тис. м³ (кате­го­рія А), 4256 тис. м³ (кате­го­рія В) і 3900 тис. м³ (кате­го­рія С1).

Також пер­літ роз­ро­бля­ють на Роко­сів­сько­му родо­ви­щі, яке роз­та­шо­ва­не на пів­ніч від с. Роко­со­во. Кори­сною копа­ли­ною висту­па­ють ріо­да­ци­то­ві туфи, поту­жні­стю до 50 м.

Будівельні піски, пісковики

Роз­ро­бля­є­ться родо­ви­ще сере­дньо-верх­ньо­плі­о­це­но­вих пісків у Бере­гів­сько­му райо­ні. Поту­жність пісків ста­но­вить 20–30 м, вони обво­дне­ні і заля­га­ють під суглин­ка­ми на гли­би­ні 1,5–5 м. Біля с. Коло­ча­ва роз­ві­да­но Коло­чав­ське родо­ви­ще піско­ви­ків вигод­ської сві­ти, яке не екс­плу­а­ту­є­ться. Зна­чні запа­си жор­стви містя­ться у від­кла­дах мінай­ської сві­ти Зкар­пат­сько­го про­ги­ну. Вони роз­кри­ті до гли­би­ни 100 м і біль­ше. Менш поту­жні тов­щі заля­га­ють у доли­нах вели­ких річок та надза­плав­них тера­сах. Поту­жність жор­стви ста­но­вить 10–22 м.

Доломіт

Деталь­но роз­ві­да­но Кузин­ське родо­ви­ще, яке зна­хо­ди­ться побли­зу с. Діло­ве. Доло­мі­ти, при­уро­че­ні до кузин­ської сві­ти, фор­му­ють лін­зо­ви­дний поклад, що сягає 2,5 км за про­стя­га­н­ням, з макси­маль­ни­ми поту­жно­стя­ми 260–320 м.

Вапняк

Вапня­ки, що видо­бу­ва­ють на Ново­се­ли­цько­му та Дра­чин­сько­му родо­ви­щах, вико­ри­сто­ву­ють для полі­пше­н­ня ґрун­тів. Ці родо­ви­ща зна­хо­дя­ться на пів­ні­чно­му захо­ді та захо­ді Пенін­ської зони від­по­від­но. Вапня­ки юрсько­го віку, мар­му­ри­зо­ва­ні, заля­га­ють у вигля­ді скель-остан­ців серед гли­ни­сто-мер­ге­ли­стих від­кла­дів крей­ди.

Великокам’янецьке родо­ви­ще мар­му­ри­зо­ва­них вапня­ків зна­хо­ди­ться на пів­ні­чний захід від с. Ново­се­ли­ця. Роз­ро­бля­є­ться кар’єрним спосо­бом. Вапня­ки блі­до-роже­ві, роже­во-кори­чне­ві та кори­чне­во-бурі бре­кчі­є­ви­дної та бре­кчі­є­вої текс­ту­ри поту­жні­стю 32,45 м. Запа­си за кате­го­рі­я­ми А+В+С₁ – 424 тис. м³, С₂+Р₁ – 104 тис. м³.

На При­бор­жав­сько­му родо­ви­щі роз­ро­бля­ють вапня­ки висо­кої яко­сті, які можна вико­ри­сто­ву­ва­ти у яко­сті обли­цю­валь­них мате­рі­а­лів, виго­тов­ле­н­ня кри­хти та хімі­чних мелі­о­ран­тів ґрун­тів. Запа­си оці­ню­ю­ться в 3,6 млн м³. Поді­бним є родо­ви­ще Кре­мін­не з запа­са­ми 9,21 млн м³.

Родо­ви­ща Діло­ве­цьке та Роз­ис роз­ро­бля­ю­ться в основ­но­му для виро­бни­цтва мар­му­ро­вої кри­хти. Об’єктами роз­роб­ки є пла­сто­ві покла­ди мар­му­рів діло­ве­цької та доло­мі­тів кузин­ської світ на кри­ста­лі­чно­му маси­ві.

Мергель

Ново­се­ли­цьке родо­ви­ще мер­ге­лю зна­хо­ди­ться на захід від с. Ново­се­ли­ця. Про­ду­ктив­ні гори­зон­ти від­но­ся­ться до пухів­ської сві­ти Пенін­ської зони. Поту­жність мер­ге­лів 30–68 м. Пере­ва­жа­ють чер­во­но-бурі різно­ви­ди. Сере­дній вміст окси­ду каль­цію 35,52%. Запа­си за кате­го­рі­єю С₂ – 421,1 млн т.

Підземні води

Питні води. У яко­сті дже­ре­ла водо­по­ста­ча­н­ня біль­шо­сті насе­ле­них пун­ктів висту­па­ють при­ро­дні дже­ре­ла і негли­бо­ко заля­га­ю­чі гори­зон­ти у алю­вії, делю­вії, про­лю­вії та в зоні трі­щи­ну­ва­то­сті порід. Для водо­по­ста­ча­н­ня кру­пних насе­ле­них пун­ктів вико­ри­сто­ву­ють водо­но­сні гори­зон­ти у райо­нах роз­ви­тку поту­жно­го алю­вію.

Міне­раль­ні води вихо­дять на ден­ну поверх­ню у вигля­ді дже­рел та роз­кри­ті числен­ни­ми свер­дло­ви­на­ми. За скла­дом поді­ля­ю­ться на вугле­ки­слі, сір­ко­во­дне­во-вугле­ки­слі, сір­ко­во­дне­ві та мета­но­ві. Про­я­ви вугле­ки­слих вод супро­во­джу­ють зони рту­тно­го та стибій-миш’якового зру­де­ні­н­ня. Пере­ва­жа­ють води типу Нар­зан-Бор­жо­мі, а в свер­дло­ви­нах, в тому числі, Арзні.

Сір­ко­во­дне­ві води, пере­ва­жно прі­сні, поши­ре­ні у межах Соло­твин­ської запа­ди­ни та у Зов­ні­шніх Кар­па­тах від Чор­но­гор­сько­го до Бори­сла­во-Покут­сько­го покри­ву. За скла­дом води гідро­кар­бо­на­тні каль­ці­є­ві, гідро­кар­бо­на­тні натрі­є­ві, рід­ше гідро­кар­бо­на­тно-хло­ри­дні натрі­є­ві. Мета­но­ві води роз­кри­то свер­дло­ви­на­ми у Закар­пат­сько­му про­ги­ні на гли­би­нах 150–600 м, 280 м, 1000 м. Виді­ле­н­ня мета­ну у при­ро­дних дже­ре­лах зустрі­ча­ю­ться на пів­ніч від с. Кушни­ця та с. Ква­си.

Тер­маль­ні води при­уро­че­ні до Соло­твин­ської запа­ди­ни та вул­ка­ні­чної стру­кту­ри Вели­кий Шол­лес. На сере­дніх гли­би­нах (620–680 м) це гаря­чі силь­но соло­ні води (Мука­чів­ська запа­ди­на) та прі­сні – Діло­ве­цька оди­ни­ця Рахів­сько­го висту­пу Мар­ма­ро­сько­го маси­ву. На зна­чній гли­би­ні це гаря­чі та дуже гаря­чі соля­ні ропи з під­ви­ще­ним вмі­стом бро­му та крем­не­ки­сло­ти в райо­ні Вишків­сько­го рудно­го поля. Ці води вико­ри­сто­ву­ють у баль­нео­ло­гі­чних цілях.

У вул­ка­но­ген­них стру­кту­рах Закар­пат­ської обла­сті (Вигор­лат) на гли­би­ні 110–580 м роз­кри­ті прі­сно-соло­ні крем­ни­сті суб­тер­маль­ні води з вмі­стом крем­не­зе­му до 110 мг/л і роз­ві­да­ни­ми запа­са­ми від 77,8 до 1468,8 м³/добу. За межа­ми каль­дер і в зонах сусі­дніх роз­ло­мів діа­па­зон вод, що зустрі­ча­ю­ться, більш мін­ли­вий.

Закар­пат­ська область воло­діє зна­чним різно­ма­ні­т­тям кори­сних копа­лин, вклю­ча­ю­чи вугле­во­дні, мета­ли та міне­раль­ні води. Різно­ма­ні­т­тя родо­вищ нафти, газу, буро­го вугі­л­ля, мета­лів та інших ресур­сів утво­рює важли­вий еко­но­мі­чний потен­ці­ал регіо­ну. При­су­тність золо­та, срі­бла та полі­ме­та­лів в різних части­нах обла­сті свід­чить про пер­спе­кти­ви роз­ви­тку гір­ни­чо­до­був­ної інду­стрії та спри­я­н­ня еко­но­мі­чно­му зро­стан­ню в регіо­ні. Раціо­наль­не вико­ри­ста­н­ня цих ресур­сів та подаль­ша роз­від­ка можуть спри­я­ти стій­ко­му еко­но­мі­чно­му роз­ви­тку та покра­щен­ню місце­во­го госпо­дар­ства.