Лабра­до­рит. Хара­кте­ри­сти­ка, поши­ре­н­ня та гене­зис

Лабра­до­рит — це основ­на плу­то­ні­чна гір­ська поро­да з роди­ни габро­ї­дів. Назва лабра­до­рит похо­дить від міне­ра­лу лабра­до­ру, яким скла­де­на дана поро­да. Назва міне­ра­лу похо­дить від назви пів­остро­ва Лабра­дор, де його впер­ше вияви­ли.

Лабра­до­рит вхо­дить до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як сиро­ви­на для обли­цю­валь­них мате­рі­а­лів (деко­ра­тив­не камі­н­ня).

Властивості лабрадоритів

Поро­ди цієї гру­пи скла­да­ю­ться із пла­гі­о­кла­зів та піро­ксе­нів, рід­ше олі­ві­ну та рого­вої обман­ки, а вміст крем­не­зе­му коли­ва­є­ться в межах від 44 до 53 %. За вмі­стом лугів від­но­ся­ться до ряду нор­маль­ної лужно­сті.

Лабра­до­рит є різно­ви­дом анор­то­зи­ту, який на 90–100% скла­да­є­ться із основ­но­го пла­гі­о­кла­зу – най­ча­сті­ше лабра­до­ру (лабра­до­рит), бітов­ні­ту (бітов­ні­тит), рід­ше анор­ти­ту (анор­ти­тит).

За міне­раль­ним скла­дом лабра­до­рит скла­да­є­ться май­же виня­тко­во із лабра­до­ру, як домі­шки при­су­тні піро­ксен, авгіт, тита­но­ма­гне­тит, іль­ме­ніт та апа­тит.

Най­ча­сті­ше лабра­до­ри­ти бува­ють сіру­ва­то-біло­го, тем­но-сіро­го, зеле­ну­ва­то­го або май­же чор­но­го кольо­ру. За текс­ту­рою масив­ні, а стру­кту­ра пов­но­кри­ста­лі­чна, кру­пно- та гіган­то­зер­ни­ста. Най­більш хара­ктер­ною осо­бли­ві­стю цих гір­ських порід є іри­за­ція – опти­чний ефект, що вини­кає вна­слі­док осо­бли­во­стей будо­ви кри­ста­лі­чної ґра­тки лабра­до­ру. Іри­за­ція про­яв­ля­є­ться у вигля­ді яскра­вих, різно­ко­льо­ро­вих спа­ла­хів сві­тла на поверх­ні міне­ра­лу, які змі­ню­ю­ться зале­жно від кута огля­ду та осві­тле­н­ня.

Родо­ви­ща лабра­до­ри­ту при­уро­че­ні до вели­ких маси­вів (бато­лі­ти, што­ки, лако­лі­ти) інтру­зив­них порід з витри­ма­ним скла­дом і які­стю камі­н­ня за пло­щею та гли­би­ною.

Оцін­ка яко­сті здій­сню­є­ться від­по­від­но до стан­дар­тів ДСТУ. Най­ва­жли­ві­ши­ми вла­сти­во­стя­ми є міцність, густи­на, об’ємна маса, пори­стість, водов­би­ра­н­ня, водо­стій­кість, моро­зо­стій­кість, зно­шу­ва­н­ня, в’язкість та інші.

Основ­ні фізи­ко-меха­ні­чні вла­сти­во­сті лабра­до­ри­ту:

• Об’ємна маса – 2,6–2,9 т/м³
• Пори­стість – 0,4–2,9%
• Межа міцно­сті при сти­скан­ні: у сухо­му ста­ні – 47–262 МПа, у водо­на­си­че­но­му ста­ні – 47–232 МПа
• Водов­би­ра­н­ня – 0–0,4 %
• Зно­со­стій­кість – 0,5г/см²
• Тем­пе­ра­ту­ра плав­ле­н­ня 1250–1320°С

Лабрадорити в Україні

Родо­ви­ща лабра­до­ри­ту в Укра­ї­ні при­уро­че­ні до Коро­стен­сько­го плу­то­ну Волин­сько­го мега­бло­ку Укра­їн­сько­го щита.

За деко­ра­тив­ні­стю виді­ля­ють три різно­ви­ди:

• тем­но-сірі і чор­ні голо­вин­сько­го типу з роз­мі­ром зерен до 10–12 см з синьою, зеле­но-бла­ки­тною та золо­ти­стою іри­за­ці­єю (Голо­вин­ське, Федо­рів­ське, Гор­бу­лів­ське, Слобід­ське родо­ви­ща у Жито­мир­ській обла­сті);
• cві­тло-сірі і сірі тур­чин­сько­го типу з роз­мі­ром зерен до 3 см з бла­ки­тною та срі­бля­стою іри­за­ці­єю (родо­ви­ща Синій Камінь, Кам’яна піч, Гута Добрин­ське у Жито­мир­ській; Ліка­рів­ське у Кіро­во­град­ській обла­стях);
• cірі, сві­тло-сірі кро­пив­нян­сько­го типу сере­дньо-вели­ко­зер­ни­сті, іно­ді сла­бо пор­фі­ро­ви­дні, без іри­за­ції (Кро­пив­нян­ське, Васько­ви­цьке, Іса­ків­ське родо­ви­ща у Жито­мир­ській обла­сті).

Голо­вин­ське родо­ви­ще в Жито­мир­ській обла­сті є одним із най­ві­до­мі­ших дже­рел лабра­до­ри­ту в Укра­ї­ні. Воно пред­став­ле­не лін­зо­по­ді­бни­ми покла­да­ми серед палео­про­те­ро­зой­ських гра­ні­тів, габро­но­ри­тів і габро­ї­дів. Лабра­до­рит цьо­го родо­ви­ща має тем­но-сірий до чор­но­го колір, кру­пно­зер­ни­сту та пор­фі­ро­по­ді­бну текс­ту­ру, а його хара­ктер­ною осо­бли­ві­стю є іри­за­ція – ефект пере­лив­ча­сто­го забарв­ле­н­ня, що про­яв­ля­є­ться у синіх і синьо-бла­ки­тних від­тін­ках зав­дя­ки при­зма­ти­чним кри­ста­лам пла­гі­о­кла­зу.

Міне­ра­ло­гі­чний склад поро­ди вклю­чає 59% лабра­до­ру, 23,11% піро­ксе­ну, 10–21% олі­ві­ну та незна­чну кіль­кість біо­ти­ту (0,40%). Фізи­ко-меха­ні­чні вла­сти­во­сті лабра­до­ри­ту роблять його цін­ним деко­ра­тив­ним каме­нем: його об’єм­на маса варі­ю­є­ться від 2,61 до 2,94 г/см³, водо­по­гли­на­н­ня ста­но­вить 0,1–1%, а міцність під час сти­ску­ва­н­ня дося­гає 1175–2308 кгс/м². Зав­дя­ки цим хара­кте­ри­сти­кам камінь має висо­ку зно­со­стій­кість і добре під­да­є­ться полі­ру­ван­ню.

У Голо­вин­сько­му кар’є­рі видо­бу­ва­ють бло­ки об’є­мом до 5–6 м³, які широ­ко вико­ри­сто­ву­ю­ться в архі­те­кту­рі та мону­мен­таль­но­му мисте­цтві. Іри­зу­ю­чий лабра­до­рит цьо­го родо­ви­ща має сві­то­ве визна­н­ня та засто­со­ву­є­ться для обли­цю­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­них буді­вель, стан­цій метро­по­лі­те­ну та ство­ре­н­ня поста­мен­тів пам’ятників. Його есте­ти­чні та фізи­чні вла­сти­во­сті роблять його одним із най­цін­ні­ших обли­цю­валь­них каме­нів Укра­ї­ни.

Слі­пчи­цьке родо­ви­ще, роз­та­шо­ва­не в Жито­мир­ській обла­сті, пред­став­ле­не покла­да­ми сере­дньо­зер­ни­сто­го зеле­ну­ва­то-чор­но­го габро­но­ри­ту та кру­пно­зер­ни­сто­го лабра­до­ри­ту. Ці поро­ди мають висо­ку міцність і деко­ра­тив­ні вла­сти­во­сті, що робить їх цін­ним мате­рі­а­лом для будів­ни­цтва та обли­цю­ва­н­ня.

Родо­ви­ще роз­ро­бля­є­ться кар’єр­ним спосо­бом, а його під­твер­дже­ні запа­си ста­нов­лять 13 млн м³ габро­но­ри­ту та 8 млн м³ лабра­до­ри­ту за кате­го­рі­я­ми А+В+С1. Видо­бу­та сиро­ви­на вико­ри­сто­ву­є­ться для виго­тов­ле­н­ня обли­цю­валь­них плит, пам’я­тни­ків, бло­ків, бру­ків­ки, доро­жніх шашок, буто­во­го каме­ню та щебеню.Габронорит від­зна­ча­є­ться міцною стру­кту­рою та стій­кі­стю до меха­ні­чних наван­та­жень, що робить його іде­аль­ним для доро­жньо­го будів­ни­цтва та бла­го­устрою. Лабра­до­рит, зав­дя­ки сво­їй кру­пно­зер­ни­стій стру­кту­рі та іри­за­ції, ціну­є­ться в архі­те­кту­рі та мону­мен­таль­но­му мисте­цтві, вико­ри­сто­ву­є­ться для обли­цю­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­них буді­вель і пам’ятників.

У деко­ра­тив­но­му від­но­шен­ні най­біль­шим попи­том кори­сту­ю­ться пер­ші дві гру­пи іри­зу­ю­чих різно­ви­дів. Лабра­до­ри­ти з тем­но-сірим і чор­ним забарв­ле­н­ням заля­га­ють серед габро­ї­дів у вигля­ді тіл лін­зо­ви­дної та што­ко­вої фор­ми. Біль­шість з них хара­кте­ри­зу­є­ться висо­кою бло­чні­стю.

Серед укра­їн­ських родо­вищ чима­ло має тор­го­ві назви, які визна­ні в усьо­му сві­ті. Серед них: Extra Blue Ukraine (Добрин­ське родо­ви­ще), Galactic Blue (Оче­ре­тян­ське родо­ви­ще), Volga Blue (Кам’янобрідське родо­ви­ще), Volga Blue Extra (Гор­бу­лів­ське родо­ви­ще), Silver Grey (Кова­лів­ське родо­ви­ще), Irina Blue (Осни­ків­ське родо­ви­ще), Black Ice (Неві­рів­ське родо­ви­ще), Flower of Ukraine (Федо­рів­ське, Гор­бу­лів­ське родо­ви­ща) та інші.

Лабрадорити у світі

Лабра­до­ри­ти широ­ко роз­по­всю­дже­ні у сві­ті, але най­більш важли­ві родо­ви­ща зна­хо­дя­ться у Кана­ді, Мада­га­ска­рі, Індії та Скан­ди­на­вії.

Кана­да є одним з най­біль­ших поста­чаль­ни­ків лабра­до­ри­ту. Висо­ко­які­сні лабра­до­ри­ти із пов­ним спе­ктром іри­за­ції видо­бу­ва­ю­ться на бага­тьох вели­ких родо­ви­щах на пів­остро­ві Лабра­дор. На родо­ви­щах побли­зу Лабра­дор-Сіті та родо­ви­щі Зато­ки Тен Майл (The Ten Mile Bay) видо­бу­ва­ють висо­ко­які­сні доро­го­цін­ні каме­ні. Інші відо­мі зна­хід­ки похо­дять із райо­ну Полс-Бей на остро­ві Баф­фін, інтру­зії Мускокс у Пів­ні­чно-Захі­дних Тери­то­рі­ях, та з пегма­ти­то­вих родо­вищ пів­остро­ва Бурін у Нью­фа­у­лен­ді.

Мада­га­скар теж ліди­рує у видо­бу­тку лабра­до­ри­ту. На пів­дні остро­ва, у регіо­ні Манан­джа­рі видо­бу­ва­ють лабра­до­ри­ти з виня­тко­во яскра­вою та бар­ви­стою іри­за­ці­єю. Мада­га­скар­ський лабра­до­рит висо­ко ціну­ють у юве­лір­ній спра­ві та коле­кціо­ну­ван­ні.

Покла­ди лабра­до­ри­ту вияв­ле­но у бага­тьох регіо­нах Індії. Вони пов’язані із пегма­ти­то­ви­ми фор­ма­ці­я­ми у шта­тах Оріс­са та Анд­хра-Пра­деш, а також із алю­ві­аль­ни­ми від­кла­да­ми у пів­ден­них регіо­нах, де видо­бу­ва­ють їх у яко­сті доро­го­цін­них каме­нів. Індій­ські лабра­до­ри­ти хоч і мають менш яскра­ву іри­за­цію, ніж канад­ські чи мада­га­скар­ські, та їх також вико­ри­сто­ву­ють у юве­лір­ній спра­ві.

Родо­ви­ща лабра­до­ри­ту Скан­ди­на­вії часто екс­плу­а­ту­ю­ться у яко­сті обли­цю­валь­но­го камі­н­ня. Район Ев’є‑Івеланд на пів­дні Нор­ве­гії бага­тий на родо­ви­ща пегма­ти­тів та анор­то­зи­тів.

Обме­же­не видо­бу­ва­н­ня лабра­до­ри­ту здій­сню­є­ться також і на остро­ві Грен­лан­дія.

Застосування лабрадориту

Най­ча­сті­ше лабра­до­ри­ти засто­со­ву­ють у яко­сті деко­ра­тив­но­го та обли­цю­валь­но­го камі­н­ня, для виго­тов­ле­н­ня пев­них еле­мен­тів інтер’єру (стіль­ни­ці, сто­ли, під­ві­ко­н­ня та інші), ство­ре­н­ня скуль­птур, ста­ту­е­ток, юве­лір­них виро­бів.

В Укра­ї­ні існу­ють зна­чні покла­ди лабра­до­ри­ту, зокре­ма в Жито­мир­ській та Кіро­во­град­ській обла­стях, що робить його важли­вим мате­рі­а­лом для буді­вель­ної та деко­ра­тив­ної інду­стрії. Однак, для збе­ре­же­н­ня при­ро­дних ресур­сів, роз­роб­ка та вико­ри­ста­н­ня цих родо­вищ потре­бу­ють ретель­но­го пла­ну­ва­н­ня та еко­ло­гі­чно­го під­хо­ду.