Мар­мур. Гене­зис, різно­ви­ди, вико­ри­ста­н­ня

Мар­мур – засти­гла сим­фо­нія при­ро­ди в каме­ні, де кожна жил­ка і від­ті­нок роз­по­від­а­ють істо­рію міль­йо­нів років фор­му­ва­н­ня цьо­го шедев­ру при­ро­ди. У пере­кла­ді із гре­цької marmaros озна­чає «сяю­чий камінь». Він здав­на вико­ри­сто­ву­є­ться люд­ством для буді­вель­них та архі­те­ктур­них цілей. Поява пер­ших мар­му­ро­вих об’єктів дату­є­ться нео­лі­том (10–3 тис. р. до н.е.) у Ста­ро­дав­ній Гре­ції, де було бага­то мар­му­ро­вих кар’єрів.

Мар­мур вхо­дить до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827., як сиро­ви­на для обли­цю­валь­них мате­рі­а­лів (деко­ра­тив­не камі­н­ня).

Умови утворення

Мар­мур — це мета­мор­фі­чна гір­ська поро­да, яка скла­да­є­ться май­же пов­ні­стю (біль­ше 95%) із міне­ра­лу каль­ци­ту (CaCO₃), іно­ді з домі­шкою доло­мі­ту (CaMg(CO₃)₂). При вмі­сті у кар­бо­на­тній поро­ді силі­ка­тів або квар­цу (від 5 до 50%) такі поро­ди нази­ва­ти­му­ться силі­ка­тни­ми або квар­цо­ви­ми мар­му­ра­ми, або ж каль­ци­фі­ра­ми.

Утво­рю­ю­ться мар­му­ри вна­слі­док про­це­сів регіо­наль­но­го та кон­та­кто­во­го мета­мор­фі­зму. При про­це­сах регіо­наль­но­го мета­мор­фі­зму голов­ни­ми факто­ра­ми є тем­пе­ра­ту­ра та тиск, а вплив флю­ї­дів про­яв­ля­є­ться у біль­шій чи мен­шій мірі. У резуль­та­ті пере­кри­ста­лі­за­ції кар­бо­на­тних порід утво­рю­ю­ться мар­му­ри висо­ких сту­пе­нів мета­мор­фі­зму.

При впро­ва­джен­ні інтру­зій серед порід кар­бо­на­тно­го скла­ду (доло­мі­ти, вапня­ки) в умо­вах висо­ко­го тем­пе­ра­тур­но­го гра­ді­єн­та, низь­ко­го літо­ста­ти­чно­го тиску (до 10–15 МПа) та актив­ної вза­є­мо­дії флю­ї­дів утво­рю­ю­ться кон­та­кто­ві мар­му­ри. Шири­на та роз­мі­ри кон­та­кто­во­го оре­о­лу визна­ча­ю­ться гли­би­ною фор­му­ва­н­ня та кон­фі­гу­ра­ці­єю магма­ти­чно­го тіла, його скла­дом та можли­ві­стю флю­ї­дної вза­є­мо­дії із вмі­сни­ми поро­да­ми.

Фізичні властивості

Основ­ни­ми фізи­чни­ми вла­сти­во­стя­ми за яки­ми оці­ню­ють мар­му­ри насту­пні:

• щіль­ність — 1,9–2,9 г/см³;
• твер­дість (за шка­лою Моо­са) – 3–4;
• погли­на­н­ня воло­ги – 0,15–0,6%;
• пори­стість – до 1%;
• сти­сне­н­ня – 100–250 МПа;
• опір зла­му – 10–30 МПа.

Також окрім міцно­сті, мар­мур дово­лі пла­сти­чний, що дає змо­гу смі­ли­во його різа­ти чи полі­ру­ва­ти, адже стру­кту­ра зали­ша­є­ться незмін­ною. Крім того, мар­мур стій­кий до впли­ву різних хімі­чних речо­вин, води чи моро­зу.

Різновиди мармуру

Різно­ма­ні­т­тя кольо­рів мар­му­ру поясню­є­ться наяв­ні­стю у його скла­ді різних міне­раль­них домі­шок, які і зумов­лю­ють це від­мін­но­сті.

Білий колір мар­му­ру поясню­є­ться май­же від­су­тні­стю домі­шок усе­ре­ди­ні та одно­рі­дним скла­дом. Білий мар­мур є кра­щим сор­том коли спра­ва дохо­дить до дизай­ну інтер’єру. Най­більш відо­ми­ми родо­ви­ща­ми є родо­ви­ще Карар­ра в Іта­лії та Парос у Гре­ції.

Беже­вий колір мар­му­ру надає домі­шка лимо­ні­ту чи мар­ган­цю. Його наси­че­ність зале­жить від кіль­ко­сті домі­шок. Його вико­ри­сто­ву­ють для обли­цю­ва­н­ня фаса­дів або виго­тов­ле­н­ня зов­ні­шніх еле­мен­тів деко­ру. Видо­бу­ва­ють беже­ві мар­му­ри із кар’єрів Botticino регіо­ну Breshia в Іта­лії, Crema Marfil в Іспа­нії.

Роже­вий колір мар­мур отри­мує через вміст окси­ду залі­за. Наси­че­ність теж зале­жить від кіль­ко­сті, якщо його мало, то мар­мур буде ніжно-роже­во­го кольо­ру, якщо ж біль­ше, то чер­во­но­го або бор­до­во­го від­тін­ку. Мар­мур Rosso Asiago Al Contro видо­бу­ва­ють в Іта­лії.

Зеле­ний колір мар­мур набу­ває через вміст магні­є­во-залі­зи­стих гідро­си­лі­ка­тів (гру­па сер­пен­ти­ну). Зеле­ний мар­мур видо­бу­ва­ють у Гва­те­ма­лі (Green Guatemala marble), Іта­лії (Verde Alpi), а також у Індії.

Синій колір мар­му­ру зустрі­ча­є­ться рід­ко, і поясню­є­ться вмі­стом діо­пси­ду бла­ки­тно­го кольо­ру. Видо­бу­ва­ють такі різно­ви­ди у Бра­зи­лії (Calcite Azulata, Azul Mareda) та Туреч­чи­ні (Blue Jeans).

Сірий та чор­ний колір мар­мур набу­ває через наяв­ність біо­ти­ту, горн­блен­ди­ту та вугле­цю. Чор­ний мар­мур видо­бу­ва­ють в Іспа­нії (Black Marquina та Nero Marqiuna), Туреч­чи­ні (Absolute Black Marble).

Родовища мармуру в Україні

В Укра­ї­ні родо­ви­ща мар­му­ру та мар­му­ри­зо­ва­них вапня­ків поши­ре­ні на Укра­їн­сько­му щиті– Козі­їв­ське, Радо­ми­шль­ське, Негре­бів­ське, Закар­пат­ті – Великокам’янецьке, Ново­се­ли­цьке, Діло­ве­цьке, Голо­ва­тин­ське, Мало­ро­зин­ське, Полун­ське, на Дон­ба­сі – Хри­сти­ще, Доку­ча­єв­ське, Ново­пав­лів­ське, Придністров’ї та Кри­му – Мар­му­ро­ва Бал­ка, Біюк-Янкой­ське.

Негре­бів­ське родо­ви­ще доло­мі­то­вих мар­му­рів роз­та­шо­ва­не у Жито­мир­ській обла­сті. Серед тов­щі гней­сів та амфі­бо­лі­тів заля­гає пла­сто­по­ді­бне тіло доло­мі­то­вих мар­му­рів. За сво­їм зов­ні­шнім вигля­дом це сере­дньо­зер­ни­сті, масив­ні сві­тло-сірі поро­ди, місця­ми із вкра­пле­н­ня­ми тем­но­ко­лір­них міне­ра­лів.

Великокам’янецьке родо­ви­ще мар­му­ри­зо­ва­но­го вапня­ку роз­та­шо­ва­не у Тячів­сько­му райо­ні Закар­пат­ської обла­сті. Тут виді­ля­є­ться кіль­ка різно­ви­дів вапня­ків: роже­ві, чер­во­ні, жов­ті бре­кчі­є­ви­дні та сму­га­сті. Родо­ви­ще пов’язане із анти­клі­наль­ною склад­кою, яка скла­де­на юрськи­ми вапня­ка­ми. Гір­ни­чо­те­хні­чні та гідро­гео­ло­гі­чні умо­ви спри­я­тли­ві для роз­роб­ки від­кри­тим спосо­бом. Мар­му­ри­зо­ва­ний вапняк добре полі­ру­є­ться і може вико­ри­сто­ву­ва­тись для обли­цю­ва­н­ня буді­вель та спо­руд.

Інші родо­ви­ща в Закар­пат­ті вико­ри­сто­ву­ють для отри­ма­н­ня білої та кольо­ро­вої кри­хти (Діло­ве­цьке), а також обли­цю­валь­но­го камі­н­ня (Печер­не, Сау­ляк тощо).

Використання мармуру

Мар­мур, зав­дя­ки сво­їй міцно­сті, кра­сі та уні­каль­ним при­ро­дним візе­рун­кам, має широ­ке засто­су­ва­н­ня в різних сфе­рах.

• Архі­те­кту­ра та будів­ни­цтво — мар­мур вико­ри­сто­ву­є­ться для обли­цю­ва­н­ня буді­вель, ство­рю­ю­чи еле­ган­тний і роз­кі­шний вигляд. Його часто вико­ри­сто­ву­ють для під­лог, стін, стіль­ниць і колон у вну­трі­шніх при­мі­ще­н­нях, дода­ю­чи при­мі­щен­ню від­чу­т­тя вели­чі та вишу­ка­но­сті.
• Мисте­цтво та скуль­пту­ра — з мар­му­ру вирі­зьбле­но без­ліч відо­мих скуль­птур, напри­клад, “Давид” Міке­лан­дже­ло або анти­чні гре­цькі ста­туї. Скуль­пто­ри про­дов­жу­ють вико­ри­сто­ву­ва­ти мар­мур як мате­рі­ал для ство­ре­н­ня суча­сних тво­рів мисте­цтва через його дов­го­ві­чність та есте­ти­чну при­ва­бли­вість.
• Дизайн інте­р’є­ру — мар­му­ро­ві стіль­ни­ці на кухнях або у ван­них кім­на­тах попу­ляр­ні через свою есте­ти­чну при­ва­бли­вість та стій­кість до зно­шу­ва­н­ня. Мар­му­ро­ві камі­ни дода­ють дому кла­си­чну роз­кіш і еле­ган­тність, при цьо­му мате­рі­ал добре витри­мує висо­ку тем­пе­ра­ту­ру.
• Ланд­ша­фтний дизайн — мар­му­ро­ві дета­лі часто вико­ри­сто­ву­ю­ться в садах та пар­ках, дода­ю­чи витон­че­ний акцент у при­ро­дне сере­до­ви­ще.
• Техно­ло­гії та про­ми­сло­вість — мар­му­ро­ву кри­хту вико­ри­сто­ву­ють у виго­тов­лен­ні бето­ну, асфаль­ту та інших буді­вель­них мате­рі­а­лів.
• Мемо­рі­аль­ні спо­ру­ди — мар­мур часто вико­ри­сто­ву­є­ться для ство­ре­н­ня над­гроб­ків і мемо­рі­аль­них спо­руд через свою дов­го­ві­чність та сим­во­лі­чне зна­че­н­ня.

Мар­мур — це уні­вер­саль­ний мате­рі­ал, який поєд­нує в собі при­ро­дну кра­су, міцність та пра­кти­чність. Його вико­ри­сто­ву­ють у різних сфе­рах, від архі­те­кту­ри та мисте­цтва до про­ми­сло­во­сті та дизай­ну інте­р’є­ру, робля­чи його одним із най­більш затре­бу­ва­них при­ро­дних каме­нів у сві­ті.