мармур
Мергелі. Характеристики. Різновиди. Поширення.

Мер­ге­лі. Хара­кте­ри­сти­ки. Різно­ви­ди. Поши­ре­н­ня.

Мер­гель – одно­рі­дна за стру­кту­рою, дрі­бно­зер­ни­ста поро­да, якій у воло­го­му ста­ні часто вла­сти­ва деяка пла­сти­чність. Мер­ге­лі пере­ва­жно мають сві­тле забарв­ле­н­ня, але тра­пля­ю­ться і чер­во­но­го, кори­чне­во­го та фіо­ле­то­во­го кольо­рів. Деякі мер­ге­лі утво­рю­ють зако­но­мір­ні ритмі­чні чер­гу­ва­н­ня з тонень­ки­ми гли­ни­сти­ми й піща­ни­ми вер­ства­ми (флі­шо­ві від­кла­ди).

Як домі­шки в мер­ге­лях можуть бути при­су­тні орга­ні­чні реш­тки, зер­на квар­цу та інших міне­ра­лів, суль­фа­ти, окси­ди залі­за, гла­у­ко­ніт тощо. Най­більш хара­ктер­ни­ми стру­кту­ра­ми мер­ге­лів є алев­ро­пе­лі­то­ва та пса­мо­пе­лі­то­ва. Утво­рю­ю­ться мер­ге­лі за умов одно­ча­сно­го від­кла­де­н­ня гли­ни­сто­го та кар­бо­на­тно­го мате­рі­а­лу.

Мер­ге­лі — оса­до­ва гір­ська поро­да, котра є пере­хі­дною між кар­бо­на­тни­ми й гли­ни­сти­ми поро­да­ми, із вмі­стом гли­ни­стих части­нок від 20 до 70%. Типо­ві мер­ге­лі містять не біль­ше 5% доло­мі­ту. Мер­ге­лі вхо­дять до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як сиро­ви­на цемен­тна та сиро­ви­на для пиля­них сті­но­вих мате­рі­а­лів.

Властивості мергелів

За міне­раль­ним скла­дом мер­ге­лі поді­ля­ю­ться на дві гру­пи:
1. Мер­ге­лі, що містять від 20 до 40% гли­ни­стої скла­до­вої;
2. Гли­ни­сті мер­ге­лі, в яких пока­зник зро­стає від 40 до 70%.
Нату­раль­ні цемен­тні мер­ге­лі, що містять від 75 до 80% CaCO3(решта – дрі­бні частин­ки силі­ка­тних міне­ра­лів), імо­жуть вико­ри­сто­ву­ва­тись у виро­бни­цтві пор­тланд­це­мен­ту без будь-яких доба­вок.

Хімі­чний склад мер­ге­лів:
1. Вміст SiO2 коли­ва­є­ться від 7,99 – 23,10%;
2. Вмі­стAl2O3 коли­ва­є­ться від 2,45 – 7,95%;
3. Вміст Fe2O3 коли­ва­є­ться від 1,30 – 2,80%;
4. Вміст CaO коли­ва­є­ться від 0,78 – 1,50%;
5. Вміст SO3 коли­ва­є­ться від 0,65 – 1,30%.

Галузі використання

Мер­ге­лі, як кар­бо­на­тні поро­ди, вико­ри­сто­ву­ю­ться в різних галу­зях про­ми­сло­во­сті, зокре­ма для виго­тов­ле­н­ня буді­вель­них мате­рі­а­лів. Одним з основ­них напря­мів вико­ри­ста­н­ня є виро­бни­цтво цемен­ту для будів­ни­цтва. В’я­жу­чі мате­рі­а­ли, такі як цемент, змі­шу­ю­ться з водою у поро­шко­по­ді­бно­му ста­ні, набу­ва­ють пла­сти­чно­сті, а потім твер­ді­ють, утво­рю­ю­чи міцну кам’я­ну масу. Деякі з цих мате­рі­а­лів твер­ді­ють і збе­рі­га­ють міцність лише на пові­трі, напри­клад, пові­тря­не вапно й буді­вель­ний гіпс, тоді як інші можуть твер­ді­ти під водою, як гідрав­лі­чне вапно та різні види цемен­ту.

Про­цес виро­бни­цтва цемен­ту вклю­чає випа­лю­ва­н­ня сумі­ші вапня­ку, гли­ни та мер­ге­лю-нату­ра­лу при тем­пе­ра­ту­рі близь­ко 1450 ℃. Після цьо­го мате­рі­ал роз­ме­лю­є­ться до ста­ну дрі­бно­го поро­шку, який є основ­ною скла­до­вою цемен­ту. У про­це­сі випа­лю­ва­н­ня утво­рю­ю­ться різні спо­лу­ки.

Най­ва­жли­ві­шим серед в’я­жу­чих буді­вель­них мате­рі­а­лів є пор­тланд­це­мент, який від­рі­зня­є­ться висо­кою міцні­стю і швид­кі­стю засти­га­н­ня. Це тон­кий поро­шок, що скла­да­є­ться пере­ва­жно з цемен­тно­го клін­ке­ру (80–90%), а також містить 3–6% гіпсу і до 15% актив­них міне­раль­них доба­вок. Для виро­бни­цтва пор­тланд­це­мен­ту, може вико­ри­сто­ву­ва­тись мер­гель з висо­ким вмі­стом CaCO3.
Дода­тко­во, важли­во зга­да­ти про пиляль­ний мер­гель. Цей мате­рі­ал отри­му­ють з мер­ге­лів шля­хом випи­лю­ва­н­ня гото­вих бло­ків або роз­пи­лю­ва­н­ня бло­ків-заго­то­вок. Вико­ри­сто­ву­є­ться для обли­цю­ва­н­ня зов­ні­шніх та вну­трі­шніх стін, фун­да­мен­тів і інших частин буді­вель та спо­руд.

Родовища в Україні

Родо­ви­ща мер­ге­лю в Укра­ї­ні зосе­ре­дже­ні зде­біль­шо­го в Доне­цькій, (Амв­ро­сі­їв­ське та Кар­пів­ське) Іва­но-Фран­ків­ській обла­стях та в АР Крим.

Амв­ро­сі­їв­ське родо­ви­ще. Роз­та­шо­ва­не в райо­ні одно­ймен­ної залі­зни­чної стан­ції у вер­хі­в’ї бал­ки Білий Яр за 24 км від дію­чо­го заво­ду. У будо­ві родо­ви­ща беруть участь поро­ди сере­дньо­го кар­бо­ну і крей­ди; мер­ге­лі вхо­дять до скла­ду від­кла­дів кам­пан­сько­го яру­су. Поту­жність тов­щі до 140м, гли­би­на заля­га­н­ня підо­шви пла­ста від 20 до 180 м. Мер­ге­лі сіро­го кольо­ру, щіль­ні, масив­ні, у зоні виві­трю­ва­н­ня (30–40 м) — сіру­ва­то-білі, пухкі, трі­щи­ну­ва­ті. Кори­сна копа­ли­на під­сте­ля­є­ться кварц-гла­у­ко­ні­то­ви­ми піско­ви­ка­ми або гли­ни­сти­ми слан­ця­ми кам’я­но­ву­гіль­но­го віку.

За вмі­стом СаСО3 виді­ля­ють чоти­ри типи мер­ге­лів:

  • піща­ни­сті (СаСО3 — 55–73%);
  • зви­чай­ні (СаСО3 76–78%);
  • стро­ка­то­го скла­ду (СаСО3 65–82%);
  • гли­ни­сті (СаСО3 мен­ше 70%).

Балан­со­ві запа­си (А+В+С1) сяга­ють 647 млн т, на 01.01.06 зали­шок запа­сів – 346,8 млн т. Родо­ви­ще роз­ро­бля­є­ться ВАТ “Дон­це­мент”.

Кар­пів­ське родо­ви­ще. Родо­ви­ще скла­да­є­ться з крей­ди, тов­щи­на якої коли­ва­є­ться від 3,8 до 43,7 метрів (з сере­дньою тов­щи­ною 16,1 м), та цемен­тно­го мер­ге­лю, тов­щи­на яко­го варі­ю­є­ться від 50,6 до 158 м (з сере­дньою тов­щи­ною 67,4 м).
Запа­си крей­ди в кате­го­рі­ях А+В+С1 ста­нов­лять 25 млн т, а мер­ге­лю (у кате­го­рі­ях В+С1) — 105 млн т. На поча­ток 2006 року зали­шок крей­ди скла­дав 24 млн т, а мер­ге­лю — 103 млн т. Це родо­ви­ще роз­ро­бля­є­ться акціо­нер­ним това­ри­ством “Дон­це­мент”.

Межи­гір­сько-Дубо­ве­цьке родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не побли­зу м. Галич Іва­но-Фран­ків­ської обла­сті. Родо­ви­ще скла­да­є­ться з шарів мер­ге­лю, чия тов­щи­на коли­ва­є­ться від 44,5 до 76,3 м (сере­дня тов­щи­на — 56,0 м). Ці шари скла­де­ні світло‑, голу­бу­ва­то- і тем­но-сіри­ми мер­ге­ля­ми з висо­кою щіль­ні­стю, трі­щи­ну­ва­ті­стю і нечі­тко вира­же­ною шару­ва­ті­стю. Виді­ля­ю­ться мер­ге­лі-нату­ра­ли (з вмі­стом СаО 40–44%) та гли­ни­сті мер­ге­лі (з вмі­стом СаО 15–40%). Вище шарів мер­ге­лю роз­та­шо­ва­ні шари гіпсу тов­щи­ною від 0,7 до 7,9 м. Запа­си мер­ге­лю в кате­го­рі­ях А+В+С1 ста­нов­лять 34,8 млн т, а в кате­го­рії С2 — 47,7 млн т; запа­си гіпсу в кате­го­рі­ях А+С1 — 3,8 млн т. На поча­ток 2006 року зали­шок запа­сів скла­дав: мер­ге­лю — 24,9 млн т, гіпсу — 3,8 млн т. Це родо­ви­ще роз­ро­бля­є­ться акціо­нер­ним това­ри­ством “Іва­но-Фран­ків­ськце­мент”.

Бахчи­са­рай­ське родо­ви­ще. Родо­ви­ще мер­ге­лю роз­та­шо­ва­не побли­зу м. Бахчи­са­рай на пів­ден­но-схі­дно­му схи­лі тре­тьо­го пасма Крим­ських гір, скла­де­не мер­ге­ля­ми еоце­ну, пере­кри­ти­ми четвер­тин­ни­ми суглин­ка­ми.

Покла­ди кори­сної копа­ли­ни пред­став­ле­ні:

  • 1) четвер­тин­ни­ми вапни­сти­ми суглин­ка­ми;
  • 2) гли­ни­сти­ми мер­ге­ля­ми аль­мін­сько­го й вер­хів качин­сько­го яру­сів (СаО 19–41%), поту­жні­стю від 1,0–2,0 до 78,6 м (сере­дня 26);
  • 3) вапни­сти­ми мер­ге­ля­ми качин­сько­го яру­су (СаО понад 41,6%), поту­жні­стю 25,5 до 71,7 м (сере­дня 54,2).

Отже, Укра­ї­на має зна­чні запа­си мер­ге­лю, які вико­ри­сто­ву­ю­ться в будів­ни­цтві та про­ми­сло­во­сті, зокре­ма для виро­бни­цтва цемен­ту. Родо­ви­ща мер­ге­лю роз­по­ді­ле­ні по різних обла­стях кра­ї­ни і пред­став­ле­ні різни­ми типа­ми мер­ге­лю. Крім того, вико­ри­ста­н­ня пиляль­но­го мер­ге­лю для буді­вель­них потреб, таких як обли­цю­ва­н­ня стін і фун­да­мен­тів, є поши­ре­ним. Родо­ви­ща мер­ге­лю актив­но роз­ро­бля­ю­ться про­ми­сло­ви­ми під­при­єм­ства­ми, що спри­яє роз­ви­тку буді­вель­ної та цемен­тної про­ми­сло­во­сті в Укра­ї­ні.

ПРОЙДЕМО РАЗОМ ШЛЯХ ВІД ІДЕЇ ДО ВИДОБУВАННЯ

Можливо Вас зацікавлять також:

циркон

Цирконій і гафній. Властивості та поширення

Гафній і цир­ко­ній — це стра­те­гі­чно важли­ві мета­ли, які зав­дя­ки сво­їм уні­каль­ним фізи­ко-хімі­чним вла­сти­во­стям

plagiogranite

Плагіограніт. Інтрузивна порода як свідок глибинних процесів планети

Пла­гі­о­гра­ніт — інтру­зив­на поро­да, що від­обра­жає про­це­си магма­ти­чної дифе­рен­ці­а­ції та фор­му­ва­н­ня оке­а­ні­чної кори.

palygorskit

Палигорськіт. Унікальні властивості породи та її поширення

Пали­гор­ськіт — воло­кни­стий гли­ни­стий міне­рал із висо­ки­ми адсорб­цій­ни­ми вла­сти­во­стя­ми, який утво­рю­є­ться у від­кла­дах тепло­го міл­ко­во­д­дя.