Мікро­клін — поши­ре­ний поро­до­твір­ний міне­рал кла­су силі­ка­тів гру­пи польо­вих шпа­тів, алю­мо­си­лі­кат калію кар­ка­сної будо­ви. Він може бути без­барв­ним, білим, від кре­мо­во­го до блі­до-жов­то­го, від роже­во­го до чер­во­но­го або від яскра­во-зеле­но­го до синьо-зеле­но­го.

Мікро­клін утво­рює коро­ткі при­зма­ти­чні або табли­тча­сті кри­ста­ли, часто вели­кі за роз­мі­ром: моно­кри­ста­ли можуть важи­ти кіль­ка тонн і дося­га­ти метрів у дов­жи­ну. Кри­ста­ли часто бува­ють бага­то­кра­тно двій­ни­ко­ви­ми, з дво­ма набо­ра­ми тон­ких ліній під пря­мим кутом один до одно­го. Це дає “кар­та­тий” ефект, уні­каль­ний для мікро­клі­ну серед польо­вих шпа­тів. Мікро­клін також може бути масив­ним. Міне­рал місти­ться в бага­тих польо­вим шпа­том гір­ських поро­дах, таких як гра­ніт, сіє­ніт і гра­но­діо­рит.

Корунд вхо­дить до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня, затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як сиро­ви­на для обли­цю­валь­них мате­рі­а­лів (деко­ра­тив­не камі­н­ня) та сиро­ви­на скля­на та фор­фо­ро-фаян­со­ва.

Мікро­клін (KAlSi₃O₈) кри­ста­лі­зу­є­ться в три­клін­ній син­го­нії і є низь­ко­тем­пе­ра­тур­ною полі­мор­фною моди­фі­ка­ці­єю калі­є­во­го польо­во­го шпа­ту. Його утво­ре­н­ня від­бу­ва­є­ться за тем­пе­ра­ту­ри ниж­че 500 °C. Цей міне­рал фор­му­є­ться в основ­но­му в гра­ні­тних і пегма­ти­то­вих магмах, де він є одним з пер­ших міне­ра­лів, що кри­ста­лі­зу­ю­ться. При повіль­но­му охо­ло­джен­ні магми іде­аль­ні умо­ви для фор­му­ва­н­ня вели­ких, добре утво­ре­них кри­ста­лів мікро­клі­ну, осо­бли­во в пегма­ти­тах.

У мета­мор­фі­чних поро­дах мікро­клін утво­рю­є­ться в резуль­та­ті пере­кри­ста­лі­за­ції калі­є­вих міне­ра­лів під впли­вом висо­ко­го тиску та тем­пе­ра­ту­ри, напри­клад, у гней­сах і слан­цях. Утво­ре­н­ня мікро­клі­ну також може від­бу­ва­ти­ся шля­хом змі­ни інших калі­є­вих польо­вих шпа­тів, таких як орто­клаз, що є резуль­та­том посту­по­во­го охо­ло­дже­н­ня.

Мікро­клін може бути хімі­чно таким самим, як моно­клін­ний орто­клаз, але оскіль­ки він нале­жить до три­клін­ної кри­ста­лі­чної систе­ми, кут при­зми тро­хи мен­ший за пря­мий кут; звід­си й назва «мікро­клін» від гре­цько­го «малий нахил». Однак, між орто­кла­зом та мікро­клі­ном є кіль­ка клю­чо­вих від­мін­но­стей.

По-пер­ше, орто­клаз — це висо­ко­тем­пе­ра­тур­ний моно­клін­ний полі­морф калі­є­во­го шпа­ту з час­тко­во впо­ряд­ко­ва­ною стру­кту­рою. І нав­па­ки, мікро­клін — це сере­дньо-низь­ко­тем­пе­ра­тур­ний три­клін­ний полі­морф калі­є­во­го шпа­ту з висо­ко­впо­ряд­ко­ва­ною стру­кту­рою.

Це пов­ні­стю впо­ряд­ко­ва­на три­клін­на моди­фі­ка­ція калі­є­во­го польо­во­го шпа­ту , димор­фна з орто­кла­зом . Мікро­клін іден­ти­чний орто­кла­зу за бага­тьма фізи­чни­ми вла­сти­во­стя­ми і його можна роз­рі­зни­ти за допо­мо­гою рент­ге­нів­сько­го або опти­чно­го дослі­дже­н­ня. При роз­гля­ді під поля­ри­за­цій­ним мікро­ско­пом мікро­клін демон­струє дрі­бне мно­жин­не двій­ни­ко­ве утво­ре­н­ня , яке утво­рює ґра­тча­сту стру­кту­ру, яку немо­жли­во сплу­та­ти.

Єди­ним відо­мим нара­зі різно­ви­дом мікро­клі­ну є ама­зо­ніт від сві­тло- до тем­но-зеле­но­го. Також роз­рі­зня­ють:

• мікро­клін-аль­біт (анор­то­клаз);
• мікро­клін бери­лі­їстий (те саме, що шпат польо­вий бери­лі­їстий);
• мікро­клін зеле­ний (те саме, що ама­зо­ніт);
• мікро­клін макси­маль­ний (мікро­клін з най­біль­шим сту­пе­нем косо­ку­тно­сті кри­ста­лі­чної ґра­тки);
• мікро­клін натрі­їстий (анор­то­клаз);
• мікро­клін-пер­тит (вза­єм­не про­ро­ста­н­ня мікро­клі­ну аль­бі­том, яке утво­рю­є­ться вна­слі­док роз­па­ду твер­до­го роз­чи­ну);
• мікро­клін рубі­ді­їстий (різно­вид мікро­клі­ну, який містить до 3 % Rb2O3).

Поши­ре­ний у плу­то­ні­чних фель­зи­то­вих поро­дах, таких як гра­ні­ти, гра­ні­тні пегма­ти­ти, сіє­ні­ти; у мета­мор­фі­чних поро­дах зеле­но­слан­це­вої та амфі­бо­лі­то­вої фацій; у гідро­тер­маль­них жилах. Детри­тний ком­по­нент в оса­до­вих поро­дах та як аути­ген­ні наро­сти.

Зна­чні про­я­ви мікро­клі­ну зафі­ксо­ва­ні в маси­вах Пів­ні­чної Аме­ри­ки (зокре­ма в США — Коло­ра­до, Вір­джи­нія), у Німе­чи­ні, Швей­ца­рії, Нор­ве­гії, на Мада­га­ска­рі. В Укра­ї­ні поши­ре­ний на Воли­ні та в Приазов’ї.

Най­біль­ші задо­ку­мен­то­ва­ні моно­кри­ста­ли мікро­клі­ну були зна­йде­ні в шахті Devil’s Hole Beryl, штат Коло­ра­до , США, і мали роз­мі­ри ~50 × 36 × 14 м. Це може бути один з най­біль­ших кри­ста­лів серед усіх мате­рі­а­лів, зна­йде­них досі.

Мікро­клін сьо­го­дні не є поши­ре­ним міне­ра­лом, але так було не зав­жди! У Ста­ро­дав­ньо­му Єги­пті та Месо­по­та­мії його широ­ко вико­ри­сто­ву­ва­ли як для юве­лір­них виро­бів, так і для при­крас. Ама­зо­ніт з нами­сти­на­ми навіть зна­йшли в гро­бни­ці царя Тута.

Сьо­го­дні мікро­клін зде­біль­шо­го вико­ри­сто­ву­є­ться у виро­бни­цтві пор­це­ля­ни. Спо­ча­тку його дуже дрі­бно подрі­бню­ють і змі­шу­ють з као­лі­ном (різно­вид гли­ни) та квар­цом. При нагрі­ван­ні польо­вий шпат пла­ви­ться та діє як цемент, що зв’я­зує мате­рі­а­ли разом.

Плав­ле­ний польо­вий шпат також є основ­ним ком­по­нен­том гла­зу­рі для кера­мі­ки. Іно­ді його також вико­ри­сто­ву­ють для поста­ча­н­ня гли­но­зе­му під час виро­бни­цтва скла.