Нефе­лін — поро­до­утво­рю­валь­ний міне­рал з кла­су алю­мо­си­лі­ка­тів, який має хімі­чну фор­му­лу (Na,K)AlSiO₄. Він скла­да­є­ться з натрію, калію, алю­мі­нію та орт­окрем­ні­є­вої кисло­ти. Одні­єю з хара­ктер­них вла­сти­во­стей нефе­лі­ну є його зда­тність ста­ва­ти мутним (ніби «захма­ре­ним») при дії силь­них кислот, що й обумо­ви­ло його назву.

Нефе­лін впер­ше був вияв­ле­ний на ста­ро­дав­ньо­му вул­ка­ні, роз­та­шо­ва­но­му на пів­дні Іта­лії — Мон­те Сом­ма, хреб­ті вул­ка­ні­чно­го ком­пле­ксу Сом­ма-Везу­вій у пів­ден­но-захі­дній іта­лій­ській обла­сті Кам­па­нія. Пер­ший опис зро­бле­ний у 1801 році фран­цузь­ким міне­ра­ло­гом і кри­ста­ло­гра­фом Рене-Жуст Гаюй, який назвав міне­рал на честь гре­цько­го сло­ва νεφέλη Nephele, що озна­чає «хма­ра». Назва поси­ла­є­ться на вла­сти­вість міне­ра­лу утво­рю­ва­ти випа­да­ю­чі хма­ри крем­не­зе­му, коли він роз­кла­да­є­ться в силь­них кисло­тах.

Нефе­лін вхо­дить до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня, затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як сиро­ви­на скля­на та фар­фо­ро-фаян­со­ва.

Нефе­лін — міне­рал гекса­го­наль­ної син­го­нії, який зазви­чай утво­рює зер­ни­сті або масив­ні агре­га­ти, рід­ше тра­пля­є­ться у вигля­ді окре­мих кри­ста­лів при­зма­ти­чної чи табли­тча­стої фор­ми. Його густи­на ста­но­вить близь­ко 2,6 г/см³, а твер­дість — у межах 5,5–6 за шка­лою Моо­са, що робить його досить твер­дим, але водно­час кри­хким міне­ра­лом. Спай­ність у нефе­лі­ну від­су­тня, а злам — рако­ви­стий, що є хара­ктер­ним для кри­хких міне­ра­лів.

Міне­рал має скля­ний блиск, який на зла­мі набу­ває жир­но­го вигля­ду. Забарв­ле­н­ня нефе­лі­ну варі­ю­є­ться від без­барв­но­го та сіро­го до жов­ту­ва­то­го або чер­во­ну­ва­то­го від­тін­ку. Він лег­ко під­да­є­ться змі­нам: під дією зов­ні­шніх факто­рів може пере­тво­рю­ва­ти­ся на інші міне­ра­ли, зокре­ма сода­літ, аналь­цим чи кан­кри­ніт.

Важли­вою осо­бли­ві­стю нефе­лі­ну є його зда­тність роз­чи­ня­ти­ся в кон­цен­тро­ва­них кисло­тах з утво­ре­н­ням геле­по­ді­бно­го оса­ду діо­кси­ду крем­нію. Зав­дя­ки суку­пно­сті фізи­ко-меха­ні­чних вла­сти­во­стей нефе­лін має важли­ве про­ми­сло­ве зна­че­н­ня, осо­бли­во у виро­бни­цтві алю­мі­нію, соди, цемен­ту та скла.

Нефе­лін є міне­ра­лом магма­ти­чно­го похо­дже­н­ня. Він утво­рю­є­ться під час магма­ти­чних про­це­сів і вхо­дить до скла­ду лужних, недо­на­си­че­них діо­кси­дом крем­нію (SiO₂) порід. Осо­бли­во часто зустрі­ча­є­ться в магма­ти­тах, плу­то­ні­тах, дай­ко­вих та ефу­зив­них гір­ських поро­дах. Як типо­во лужний міне­рал, нефе­лін фор­мує зер­ни­сті або масив­ні агре­га­ти разом з інши­ми міне­ра­ла­ми того ж гео­хі­мі­чно­го ряду.

Однак нефе­лін є нестій­ким міне­ра­лом. Під впли­вом про­це­сів виві­трю­ва­н­ня на зем­ній поверх­ні він лег­ко змі­ню­є­ться і замі­щу­є­ться вто­рин­ни­ми міне­ра­ла­ми, зокре­ма цео­лі­та­ми, кан­кри­ні­том та сода­лі­том. З часом, під дією водних і атмо­сфер­них умов, нефе­лін пере­тво­рю­є­ться на као­лі­ніт, кар­бо­на­ти та пла­стин­ча­стий крем­не­зем. Ця вла­сти­вість робить його важли­вим інди­ка­то­ром гео­хі­мі­чних змін у гір­ських поро­дах лужно­го скла­ду.

У нефе­лінв­мі­сних поро­дах часто тра­пля­ю­ться такі супу­тні міне­ра­ли: хло­ан­тит, рамельс­бер­ґіт, ана­бер­гіт, шмаль­тин, сафло­рит, барит, ґале­ніт. У межах міне­раль­ної асо­ці­а­ції нефе­лін най­ча­сті­ше спів­і­снує з калій­ним польо­вим шпа­том, пла­гі­о­кла­зом, натрі­є­ви­ми піро­ксе­на­ми й амфі­бо­ла­ми, а також з лей­ци­том, олі­ві­ном, авгі­том і діо­пси­дом. Такий міне­раль­ний пара­ге­не­зис хара­ктер­ний для гли­бин­них і вул­ка­ні­чних порід лужно­го скла­ду.

Серед відо­мих різно­ви­дів нефе­лі­ну роз­рі­зня­ють:

• Нефе­лін­гі­драт (лем­бер­ґіт) — водний різно­вид нефе­лі­ну, який рід­ко зустрі­ча­є­ться в при­ро­ді.
• Калі­їстий нефе­лін — містить під­ви­ще­ну кон­цен­тра­цію K₂O (до 12 %), від­рі­зня­є­ться від типо­вої фор­ми під­ви­ще­ним вмі­стом калію.
• Літі­їстий нефе­лін — заста­рі­ла назва міне­ра­лу евкри­птит (орто­си­лі­кат літію й алю­мі­нію).
• Нефе­лін-орто­клаз — псев­до­мор­фо­зи, що утво­ри­ли­ся вна­слі­док замі­ще­н­ня лей­ци­ту на аль­біт, орто­клаз і нефе­лін.

Мазу­рів­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не у Вол­но­ва­сько­му райо­ні Доне­цької обла­сті і є одним із най­біль­ших в Укра­ї­ні дже­рел нефе­лі­но­вих сіє­ні­тів із запа­са­ми близь­ко 451 млн тон. Руди містять основ­ні ком­по­нен­ти: SiO₂ (57 %), Al₂O₃ (21 %), Na₂O + K₂O (10,5 %) та інші мета­ли, зокре­ма цир­ко­ній, ніо­бій і тан­тал. Поро­ди мають дрі­бно­зер­ни­сту стру­кту­ру, скла­да­ю­ться пере­ва­жно з нефе­лі­ну, польо­во­го шпа­ту та супу­тніх міне­ра­лів, таких як цир­кон і піро­хлор.

В межах родо­ви­ща вияв­ле­но 44 рудні тіла, біль­шість з яких має зна­чні роз­мі­ри (дов­жи­на понад 500 м, шири­на до 500 м), сере­дня поту­жність близь­ко 6,7 м. Основ­ні запа­си зосе­ре­дже­ні у двох голов­них тілах, які роз­кри­ті кар’єром і мають зна­чну тов­щи­ну. Руди Мазу­рів­сько­го родо­ви­ща є пер­спе­ктив­ним дже­ре­лом для виро­бни­цтва нефе­лін-польо­во­шпа­то­вих кон­цен­тра­тів, які вико­ри­сто­ву­ю­ться в хімі­чній, скля­ній і кера­мі­чній про­ми­сло­во­сті. Також з руди отри­му­ють кон­цен­тра­ти цир­ко­нію та рід­кі­сних мета­лів, що важли­во для мета­лур­гій­ної та еле­ктрон­ної галу­зей.

Техно­ло­гії зба­га­че­н­ня вклю­ча­ють гра­ві­та­цій­но-магні­тне і фло­та­цій­не зба­га­че­н­ня, що забез­пе­чує добрий вихід кон­цен­тра­тів. Гідро­гео­ло­гі­чні та гір­ни­чо-гео­ло­гі­чні умо­ви спри­я­ють від­но­сно про­стій роз­роб­ці родо­ви­ща. Роз­роб­ка родо­ви­ща була при­зу­пи­не­на в 1960–х роках, але остан­ні дослі­дже­н­ня під­твер­джу­ють зна­чний потен­ці­ал для ком­пле­ксно­го видо­бу­тку і подаль­шо­го роз­ши­ре­н­ня виро­бни­цтва.

Нефе­лі­но­ві руди є цін­ною ком­пле­ксною сиро­ви­ною, яка широ­ко вико­ри­сто­ву­є­ться в про­ми­сло­во­сті. Насам­пе­ред, вони слу­гу­ють дже­ре­лом гли­но­зе­му для виплав­ки алю­мі­нію. Також з нефе­лі­ну добу­ва­ють соду, поташ і суль­фат калію — важли­ві про­ду­кти хімі­чної про­ми­сло­во­сті. У виро­бни­цтві цемен­ту нефе­лін засто­со­ву­є­ться як актив­на міне­раль­на добав­ка, що покра­щує вла­сти­во­сті гото­во­го про­ду­кту.

У мета­лур­гії нефе­лін вико­ри­сто­ву­ють як роз­рі­джу­вач шла­ків і як замін­ник пла­ви­ко­во­го шпа­ту при виплав­ці ста­лі в кон­вер­то­рах. У водо­очи­щен­ні з ньо­го виго­тов­ля­ють коа­гу­лян­ти для очи­ще­н­ня питної та сті­чної води. Пер­спе­ктив­ним є вико­ри­ста­н­ня нефе­лі­но­вих порід у скля­ній і кера­мі­чній про­ми­сло­во­сті, де вони замі­ню­ють польо­вий шпат, зни­жу­ю­чи тем­пе­ра­ту­ру плав­ле­н­ня шихти та змен­шу­ю­чи енер­го­за­тра­ти.

Нефе­лін — важли­вий поро­до­утво­рю­валь­ний міне­рал магма­ти­чно­го похо­дже­н­ня, який зав­дя­ки сво­є­му скла­ду широ­ко засто­со­ву­є­ться в алю­мі­ні­є­вій, хімі­чній, буді­вель­ній та мета­лур­гій­ній про­ми­сло­во­сті. В Укра­ї­ні пер­спе­ктив­ним дже­ре­лом є Мазу­рів­ське родо­ви­ще. Його вико­ри­ста­н­ня спри­яє зни­жен­ню енер­го­за­трат у виро­бни­цтві та роз­ши­рює можли­во­сті для ком­пле­ксної пере­роб­ки руд.