Озоке­рит. Хара­кте­ри­сти­ка. Різно­ви­ди. Поши­ре­н­ня.

Озоке­рит від­но­си­ться до біту­мі­но­зних міне­ра­лів. Він утво­рю­є­ться у про­це­сі кри­ста­лі­за­ції при охо­ло­джен­ні пара­фі­но­вої нафти і являє собою при­ро­дну суміш алка­нів.

Загальна характеристика

Озоке­рит скла­да­є­ться із пара­фі­ну, міне­раль­них олій, смол та інших речо­вин. Най­більш цін­ну части­ну озоке­ри­ту скла­да­ють твер­ді вугле­во­дні, вміст яких в озоке­ри­ту різних родо­вищ, зокре­ма, і в різних нафто­вих про­бах, коли­ва­є­ться від 15 до 90 %. Менш цін­на части­на – рід­кі й м’які вугле­во­дні (8–80 %), тем­пе­ра­ту­ра плав­ле­н­ня яких ниж­че 50 °С, і смо­ли­сті спо­лу­ки (6–30%). В деяких з них є азо­тні, кисне­ві і сір­чи­сті спо­лу­ки.

Озоке­рит вхо­дить до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як сиро­ви­на хімі­чна та сиро­ви­на еле­ктро- та радіо­те­хні­чна.

Озоке­рит має ряд уні­каль­них фізи­чних вла­сти­во­стей, які визна­ча­ють його широ­ке засто­су­ва­н­ня в різних галу­зях:

• В’яз­кість і пла­сти­чність: Це дозво­ляє йому лег­ко під­да­ва­ти­ся меха­ні­чній оброб­ці, що робить його іде­аль­ним для вико­ри­ста­н­ня у виро­бни­цтві пла­сти­чних мастил та інших мате­рі­а­лів.
• Тепло­про­від­ність: Озоке­рит має низь­ку тепло­про­від­ність, що робить його ефе­ктив­ним ізо­ля­то­ром. Ця вла­сти­вість також вико­ри­сто­ву­є­ться в меди­чних про­це­ду­рах, таких як тепло­лі­ку­ва­н­ня.
• Тепло­збе­ре­же­н­ня: Він зда­тний три­ва­лий час збе­рі­га­ти тепло, що важли­во в ліку­валь­них і тера­пев­ти­чних про­це­ду­рах.
• Хімі­чна стій­кість: Озоке­рит має висо­ку стій­кість до дії кислот і лугів, що робить його надій­ним мате­рі­а­лом у хімі­чній про­ми­сло­во­сті.
• Еле­ктро­ізо­ля­цій­ні вла­сти­во­сті: Зав­дя­ки сво­їм діеле­ктри­чним хара­кте­ри­сти­кам, озоке­рит засто­со­ву­є­ться в еле­ктро­те­хні­чній галу­зі як ізо­ля­цій­ний мате­рі­ал.

При засти­ган­ні озоке­рит сти­ска­є­ться, змен­шу­є­ться в об’ємі при­бли­зно до 10%. Це змен­ше­н­ня об’є­му спри­яє утво­рен­ню щіль­но­го кон­та­кту між озоке­ри­том і поверх­нею, до якої він при­ля­гає. Ця вла­сти­вість осо­бли­во важли­ва в меди­чних про­це­ду­рах, де потрі­бен щіль­ний кон­такт з тілом для ефе­ктив­но­го тепло­лі­ку­ва­н­ня. Засто­су­ва­н­ня озоке­ри­ту в тако­му вигля­ді забез­пе­чує дов­ше утри­ма­н­ня тепла та кра­щий тера­пев­ти­чний ефект.

Поширення озокериту

Озоке­рит утво­рю­є­ться у при­по­верх­не­вих части­нах нафто­вих родо­вищ уна­слі­док під­ня­т­тя нафти по трі­щи­нах і швид­ко­го охо­ло­дже­н­ня з випа­да­н­ням пара­фі­но­вих вугле­во­днів. Про­я­ви озоке­ри­ту при­су­тні у всіх нафто­вих родо­ви­щах Пере­д­кар­па­т­тя. Дер­жав­ним балан­сом запа­сів кори­сних копа­лин Укра­ї­ни вра­хо­ва­но три (Бори­слав­ське, Дзви­ня­цьке, Ста­рун­ське) родо­ви­ща озоке­ри­ту, балан­со­ві запа­си яких ста­нов­лять за кате­го­рі­я­ми В + С₁ 191933 т, а поза­ба­лан­со­ві – 127846 т.

Бори­слав­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не в Львів­ській обла­сті. Його пло­ща сягає 291 га. У текто­ні­чно­му від­но­шен­ні район Бори­слав­сько­го озоке­ри­то­во­го родо­ви­ща зна­хо­ди­ться у Бори­сла­во-Покут­ській зоні Пере­д­кар­пат­сько­го про­ги­ну й пов’язаний із купо­лом Бори­слав­ської склад­ки. Озоке­ри­то­вий поклад без­по­се­ре­дньо пов’язаний із скле­пі­н­ням склад­ки. Гір­ни­чи­ми вироб­ка­ми вста­нов­ле­на досить скла­дна й своє­рі­дна гіл­ля­ста систе­ма трі­щин клі­ва­жу, з яки­ми пов’язані ску­пче­н­ня озоке­ри­ту.

Основ­ни­ми гео­ло­гі­чни­ми факто­ра­ми утво­ре­н­ня Бори­слав­сько­го родо­ви­ща є наяв­ність на гли­би­ні покла­дів пара­фі­ни­стої нафти, яка роз­кла­да­ю­чись мігру­ва­ла вверх по трі­щи­нах, та наяв­ність скла­дної систе­ми текто­ні­чних пору­шень, що викли­ка­ли утво­ре­н­ня чисель­них, різно­го вигля­ду і спря­му­ва­н­ня трі­щин, які ста­ли вмі­сти­ли­щем озоке­ри­ту.

На родо­ви­щі від­мі­ча­ю­ться два типи зру­де­ні­н­ня, із яких один хара­кте­ри­зу­є­ться жиль­ним ску­пче­н­ням озокериту,що випов­нює трі­щи­ни роз­ло­му в поля­ни­цьких від­кла­дах. Дру­гий тип зру­де­ні­н­ня — пла­сто­вий, пов’язаний з піща­но-гли­ни­стою бре­кчі­єю. Наси­че­ність порід озоке­ри­том як по гори­зон­та­лі так і по вер­ти­ка­лі нео­дно­рі­дна. Спо­сте­рі­га­є­ться пере­мі­жність бага­тих руд з бідни­ми різно­ви­да­ми і навіть пусти­ми поро­да­ми. Запа­си родо­ви­ща за кате­го­рі­єю С1 були затвер­дже­ні у кіль­ко­сті 139100 т.

Дзви­ня­цьке родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не в Іва­но-Фран­ків­ській обла­сті. Силь­на дис­ло­ко­ва­ність та перем’ятість порід воро­ти­щен­ської сві­ти спри­я­ли утво­рен­ню про­ми­сло­вих покла­дів озоке­ри­ту. Крім того у цих від­кла­дах спо­сте­рі­га­ю­ться також слі­ди рід­кої нафти і газу.

У поро­дах родо­ви­ща озоке­рит випов­нює трі­щи­ни чи утво­рює вкра­пле­н­ня й окре­мі неве­ли­ких роз­мі­рів ску­пче­н­ня, нерів­но­мір­но й скла­дно роз­по­ді­ле­ні у про­ду­ктив­ній тов­щі. Запа­си затвер­дже­ні за кате­го­рі­єю С₁ в кіль­ко­сті 21840 т. У зв’яз­ку зі зна­чною гли­би­ною заля­га­н­ня покла­ду озоке­ри­ту (понад 150 метрів) та низь­кою які­стю сиро­ви­ни (нале­жить до III-IV сор­ту), екс­плу­а­та­ція родо­ви­ща нині недо­ціль­на.

Ста­рун­ське родо­ви­ще роз­та­шо­ва­не в Іва­но-Фран­ків­ській обла­сті. Від­мін­ною рисою воро­ти­щен­ської серії на Ста­рун­сько­му родо­ви­щі, що між іншим хара­ктер­но і для Бори­слав­сько­го родо­ви­ща, є пору­ше­ність, перем’ятість цих від­кла­дів, зав­дя­ки чому немо­жли­во зав­жди спо­сте­рі­га­ти окре­мі пла­сти й чіткі пере­хо­ди між ними. У біль­шо­сті випад­ків пере­хід між пла­ста­ми посту­по­вий, хоч зустрі­ча­є­ться і різ­кий.

Посту­по­вий пере­хід часті­ше спо­сте­рі­га­є­ться між гли­на­ми й сіл­лю. Він іде шля­хом збіль­ше­н­ня у гли­нах міне­ра­лів солей до діля­нок солей із малим вмі­стом гли­ни й нав­па­ки. Солі пере­ва­жно роз­ви­не­ні у схі­дній части­ні родо­ви­ща, де заля­га­ють у вигля­ді поту­жно­го маси­ву, що може ста­ти об’єктом екс­плу­а­та­ції. Зна­чна пору­ше­ність та перем’ятість від­кла­дів і бре­кчі­є­ви­дна текс­ту­ра глин ство­ри­ли спри­я­тли­ві умо­ви для озоке­ри­то­утво­ре­н­ня. Озоке­рит у вмі­щу­ю­чих поро­дах зна­хо­ди­ться у різно­ма­ні­тно­му вигля­ді і фор­мі.

Основ­не поши­ре­н­ня на родо­ви­щі має озоке­рит жиль­но­го типу. Поту­жність жил змі­ню­є­ться від долей сан­ти­ме­тра до одно­го й біль­ше метра. Часто зустрі­ча­ю­ться тон­кі про­жил­ки, при­маз­ки й нальо­ти. Крім цьо­го озоке­рит запов­нює поро­жни­ни шпа­рин і дрі­бні пусто­ти в силь­но піща­ни­стих бре­кчі­йо­ва­них гли­нах. Озоке­ри­то­ві жили про­сте­же­ні чисель­ни­ми шур­фа­ми й пошу­ко­во-роз­ві­ду­валь­ни­ми свер­дло­ви­на­ми, які бури­лись для вияв­ле­н­ня та оцін­ки нафти й озоке­ри­ту.

Запа­си родо­ви­ща були затвер­дже­ні з кате­го­рі­я­ми В+С₁ у кіль­ко­сті 61398 т. У зв’яз­ку зі скла­дни­ми гідро­гео­ло­гі­чни­ми умо­ва­ми та низь­кою які­стю сиро­ви­ни (II-III сорт), роз­роб­ка родо­ви­ща нині нерен­та­бель­на.

Застосування озокериту

Суку­пність фізи­чних всла­сти­во­стей обумо­ви­ли широ­ке вико­ри­ста­н­ня озоке­ри­ту в меди­чній сфе­рі, осо­бли­во для тепло­лі­ку­ва­н­ня, де він вико­ри­сто­ву­є­ться у вигля­ді ком­пре­сів і обгор­тань для ліку­ва­н­ня різних захво­рю­вань. Про­те, його засто­су­ва­н­ня не обме­жу­є­ться лише меди­ци­ною. Він також вико­ри­сто­ву­є­ться в про­ми­сло­во­сті, зокре­ма для виго­тов­ле­н­ня пла­сти­чних мастил, в еле­ктро­те­хні­чній про­ми­сло­во­сті та інших сфе­рах. Його осо­бли­ві вла­сти­во­сті роблять його неза­мін­ним у бага­тьох галу­зях.

Озоке­рит вико­ри­сто­ву­є­ться у вигля­ді озоке­ри­ту-сир­цю та у вигля­ді цере­зи­ну. Цере­зин вико­ри­сто­ву­є­ться у виро­бни­цтві пла­сти­чних мастил, які зда­тні утво­рю­ва­ти дуже тон­кі і стій­кі воло­го- та газо­не­про­ни­кні плів­ки на мета­лах, що визна­чає висо­кі анти­фри­кцій­ні та анти­ко­ро­зій­ні вла­сти­во­сті таких мастил.

Зав­дя­ки висо­ким діеле­ктри­чним вла­сти­во­стям озоке­рит і цере­зин вико­ри­сто­ву­ю­ться в еле­ктро­те­хні­чній про­ми­сло­во­сті. Цере­зин засто­со­ву­є­ться для про­со­чу­ва­н­ня папе­ру при виро­бни­цтві еле­ктро­де­то­на­то­рів. Озоке­рит засто­со­ву­ють для ізо­лю­ю­чо­го та анти­гни­ю­чо­го про­со­чу­ва­н­ня бавов­ня­но­го обпле­те­н­ня про­во­дів і кабе­лів.

Цін­ність озоке­ри­ту визна­ча­є­ться, в пер­шу чер­гу, від­со­тком вихо­ду цере­зи­ну – основ­но­го у вало­во­му від­но­шен­ні товар­но­го про­ду­кту пер­вин­ної пере­роб­ки сиро­ви­ни. На це були орі­єн­то­ва­ні кон­ди­ції пара­ме­трів для під­ра­хун­ку запа­сів. До балан­со­вих запа­сів від­но­ся­ться запа­си руд при бор­то­во­му вмі­сті озоке­ри­ту 1% при тем­пе­ра­ту­рі кра­пле­ви­ді­ле­н­ня, не ниж­че 60℃. При таких умо­вах виді­ля­ю­ться про­ми­сло­ві тіла з від­но­сно висо­ко­які­сни­ми руда­ми.

В остан­ні деся­ти­лі­т­тя в Укра­ї­ні та за кор­до­ном актив­но дослі­джу­ють засто­су­ва­н­ня фло­та­цій­но­го мето­ду для очи­ще­н­ня сті­чних вод галь­ва­ні­чних виро­бництв від іонів важ­ких мета­лів. Нау­ко­ві роз­роб­ки та пра­кти­чний досвід впро­ва­дже­н­ня цієї техно­ло­гії демон­стру­ють її пер­спе­ктив­ність і оче­ви­дні пере­ва­ги порів­ня­но з тра­ди­цій­ни­ми мето­да­ми очи­ще­н­ня.

Фло­та­ція дозво­ляє під­ви­щи­ти ефе­ктив­ність оброб­ки води, змен­ши­ти витра­ти реаген­тів, ско­ро­ти­ти час очи­ще­н­ня, зни­зи­ти воло­гість оса­дів і спро­сти­ти їх подаль­шу пере­роб­ку з метою виді­ле­н­ня та повер­не­н­ня важ­ких мета­лів для повтор­но­го вико­ри­ста­н­ня в галь­ва­ні­чно­му про­це­сі. Тому пошук нових, ефе­ктив­них і еко­но­мі­чних зби­ра­чів є важли­вим зав­да­н­ням. Пер­спе­ктив­ним в цьо­му пла­ні може бути озоке­рит, що видо­бу­ва­є­ться в Укра­ї­ні, зокре­ма на Бори­слав­сько­му родо­ви­щі. Він має при­ро­дну зда­тність до фло­та­ції і пра­кти­чно нероз­чин­ний у воді, кисло­тах та лугах.

Озоке­рит є важли­вим при­ро­дним ресур­сом Укра­ї­ни. Цей міне­рал має широ­ке засто­су­ва­н­ня в різних галу­зях про­ми­сло­во­сті зав­дя­ки сво­їм уні­каль­ним вла­сти­во­стям, таким як висо­ка пла­сти­чність, тепло­єм­ність і хімі­чна стій­кість. Потен­ці­ал роз­ви­тку видо­бу­тку озоке­ри­ту зали­ша­є­ться висо­ким, осо­бли­во з ура­ху­ва­н­ням суча­сних техно­ло­гій та інно­ва­цій.