Піско­вик — улам­ко­ва зце­мен­то­ва­на оса­до­ва поро­да, яка утво­рю­є­ться в резуль­та­ті цемен­та­ції піску (роз­мір зерен 0,1–1 мм). Часті­ше зустрі­ча­є­ться гли­ни­стий та вапня­ко­вий цемент, рід­ше роль цемен­ту вико­ну­ють окси­ди феру­му, опал, хал­це­дон. Піско­вик скла­да­є­ться пере­ва­жно з улам­ків міне­ра­лів, серед яких домі­нує кварц (до 90–95%). У мен­шій кіль­ко­сті при­су­тні польо­ві шпа­ти, слю­ди (муско­віт, біо­тит), гли­ни­сті міне­ра­ли, тур­ма­лін, цир­кон.

Піско­ви­ки фор­му­ю­ться в резуль­та­ті діа­ге­не­зу — про­це­сів ущіль­не­н­ня і цемен­та­ції піща­но­го оса­ду. Дже­ре­лом улам­ко­во­го мате­рі­а­лу слу­гу­ють інтру­зив­ні, мета­мор­фі­чні або вул­ка­но­ген­ні гір­ські поро­ди, зруй­но­ва­ні вна­слі­док фізи­чно­го та хімі­чно­го виві­трю­ва­н­ня. Меха­нізм транс­пор­ту піску (водою, вітром або льо­до­ви­ком) визна­чає сту­пінь сор­ту­ва­н­ня, окру­гле­н­ня зерен і міне­ра­ло­гі­чну зрі­лість оса­ду. При мета­мор­фі­за­ції пере­тво­рю­є­ться у квар­цит.

Піско­вик вхо­дить до пере­лі­ку кори­сних копа­лин загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня, затвер­дже­но­го поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 12 гру­дня 1994 р. № 827, як сиро­ви­на вогне­трив­ка, сиро­ви­на для обли­цю­валь­них мате­рі­а­лів (деко­ра­тив­не камі­н­ня), сиро­ви­на для буто­во­го каме­ню.

Осно­ву поро­ди скла­дає кварц — хімі­чно стій­кий і зно­со­стій­кий міне­рал, що обумов­лює висо­ку твер­дість та дов­го­ві­чність поро­ди. Дода­тко­ві ком­по­нен­ти (польо­ві шпа­ти, гла­у­ко­ніт, улам­ки гір­ських порід, слю­да) зни­жу­ють одно­рі­дність і можуть впли­ва­ти на міцність та стій­кість до виві­трю­ва­н­ня.

Стру­кту­ра піско­ви­ків зде­біль­шо­го улам­ко­ва (піща­на), іно­ді пори­ста. Текс­ту­ра — масив­на, шару­ва­та або груд­ку­ва­та.

Меха­ні­чні вла­сти­во­сті силь­но зале­жать від сту­пе­ня цемен­та­ції. Слаб­ко­це­мен­то­ва­ні поро­ди лег­ко руй­ну­ю­ться, тоді як щіль­ні квар­цо­ві піско­ви­ки дуже міцні (опір сти­ску — до 150 МПа).

Піско­ви­ки поді­ля­ють на гру­бо­зер­ни­сті (1–0,5 мм), сере­дньо­зер­ни­сті (0,5–0,25 мм) і дрі­бно­зер­ни­сті (0,1–0,05 мм). За скла­дом вирі­зня­ють квар­цо­ві, кварц-польо­во­шпа­то­ві, кварц-гла­у­ко­ні­то­ві, гли­ни­сті, вапни­сті та гіпсо­ві різно­ви­ди.

Тип цемен­ту також має важли­ве зна­че­н­ня: піско­ви­ки можуть бути із силі­ка­тним (най­мі­цні­ші), кар­бо­на­тним (з цемен­том з каль­ци­ту або доло­мі­ту), гли­ни­стим (пухки­ми, зни­же­ної міцно­сті) або залі­зи­стим цемен­том (зба­га­че­ни­ми окси­да­ми залі­за, що нада­ють чер­во­ну­ва­то­го або буро­го від­тін­ку).

Колір також є кла­си­фі­ка­цій­ною озна­кою: най­по­ши­ре­ні­ши­ми є сірі, жов­ту­ва­то-сірі та білі поро­ди; рід­ше тра­пля­ю­ться чер­во­ні, бурі або зеле­ну­ва­ті від­тін­ки, що зумов­ле­ні наяв­ні­стю окси­дів залі­за чи гла­у­ко­ні­ту.

Різно­ви­ди піско­ви­ків визна­ча­ю­ться перед­усім за міне­ра­ло­гі­чним скла­дом, типом цемен­ту та осо­бли­во­стя­ми стру­кту­ри.

• Квар­цо­вий піско­вик — скла­да­є­ться пере­ва­жно з квар­цу (понад 90%). Це міцна, стій­ка до виві­трю­ва­н­ня поро­да, зазви­чай сві­тло­го кольо­ру.
• Гла­у­ко­ні­то­вий піско­вик — містить зеле­ний міне­рал гла­у­ко­ніт, що вка­зує на мор­ське похо­дже­н­ня від­кла­дів.
• Піско­вик гете­ро­ген­ний, піско­вик полі­мі­кто­вий, піско­вик полі­ген­ний — нео­дно­рі­дний за скла­дом піско­вик , скла­де­ний улам­ко­ви­ми зер­на­ми різних гір­ських порід: магма­ти­чних, оса­до­вих, мета­мор­фі­чних і різних міне­ра­лів.
• Піско­вик гіпсо­вий — піско­вик, який скла­да­є­ться голов­ним чином з улам­ків гіпсу слаб­ко зце­мен­то­ва­них гли­ни­стою речо­ви­ною.
• Піско­вик обо­ло­вий — піско­вик, який містить вели­ку кіль­кість зали­шків рако­вин Obolidae.
• Піско­вик олі­го­мі­кто­вий — піско­вик, який скла­да­є­ться голов­ним чином з улам­ко­вих зерен двох міне­ра­лів, які дають йому назву, напри­клад, кварц-польо­во­шпа­то­вий, ґла­у­ко­ніт-квар­цо­вий тощо.
• Піско­вик туфо­ген­ний — піско­вик, який містить 50–90 % піро­кла­сти­чно­го мате­рі­а­лу.

Піско­ви­ки мають широ­ке засто­су­ва­н­ня зав­дя­ки сво­їм фізи­ко-меха­ні­чним вла­сти­во­стям, зокре­ма міцно­сті, стій­ко­сті до виві­трю­ва­н­ня, пори­сто­сті й деко­ра­тив­но­сті.

У будів­ни­цтві вони вико­ри­сто­ву­ю­ться як основ­ний або обли­цю­валь­ний мате­рі­ал для зве­де­н­ня стін, фун­да­мен­тів, оздо­бле­н­ня фаса­дів і моще­н­ня тро­ту­а­рів. Зав­дя­ки при­ро­дній різно­ма­ні­тно­сті кольо­рів і лег­кій обро­блю­ва­но­сті піско­вик також засто­со­ву­ють у деко­ра­тив­ній архі­те­кту­рі, для виго­тов­ле­н­ня колон, плит, схо­дів і скуль­птур­них еле­мен­тів.

У доро­жньо­му госпо­дар­стві дро­бле­ний піско­вик слу­гує щебе­нем для під­си­пки доро­жніх основ, бала­сту залі­зни­чних колій та дре­на­жних систем. Деякі щіль­ні, дрі­бно­зер­ни­сті різно­ви­ди вико­ри­сто­ву­ють як абра­зив­ний мате­рі­ал — для виго­тов­ле­н­ня шлі­фу­валь­них кру­гів і точиль­них каме­нів.

Зав­дя­ки висо­кій пори­сто­сті та про­ни­кно­сті піско­ви­ки також є важли­ви­ми коле­кто­ра­ми під­зем­них вод, нафти й при­ро­дно­го газу, тому широ­ко засто­со­ву­ю­ться у гідро­гео­ло­гії й нафто­га­зо­вій про­ми­сло­во­сті.

У деяких випад­ках піско­вик вико­ри­сто­ву­ють як сиро­ви­ну для виро­бни­цтва скла, цемен­ту, силі­ка­тної цегли та інших буді­вель­них мате­рі­а­лів.

Най­біль­ші ресур­си піско­ви­ку в Укра­ї­ні при­уро­че­ні до обла­стей із поту­жним роз­ви­тком оса­до­во­го чохла — це, зокре­ма, Закар­пат­ська, Львів­ська, Іва­но-Фран­ків­ська, Тер­но­піль­ська, Рів­нен­ська, Жито­мир­ська, Доне­цька, Луган­ська, Дні­про­пе­тров­ська, Запо­різь­ка та Оде­ська обла­сті. Гео­ло­гі­чно зна­чна части­на родо­вищ пов’язана з палео­зой­ськи­ми, мезо­зой­ськи­ми та кай­но­зой­ськи­ми від­кла­да­ми. На поча­тку XXI ст. роз­роб­ку піско­ви­ку най­біль­ше про­во­дять в Іва­но-Фран­ків­ській, Тер­но­піль­ській, Львів­ській обла­стях.

Най­ві­до­мі­шим є піско­вик з‑під Тере­бов­лі Тер­но­піль­ської обла­сті. За дани­ми мину­ло­го сто­лі­т­тя пли­ти тере­бов­лян­сько­го піско­ви­ку були екс­пор­то­ва­ні на схід і дохо­ди­ли аж до Китаю. У дру­гій поло­ви­ні XIX ст. пли­тка­ми тере­бов­лян­сько­го піско­ви­ку викла­да­ють бру­ків­ку львів­ських вулиць.

Піско­вик — це не лише буді­вель­ний мате­рі­ал, а й сві­док істо­рії Зем­лі, засти­глий у кольо­рах і текс­ту­рах часу. Його широ­ко засто­со­ву­ють у будів­ни­цтві, архі­те­кту­рі — там, де потрі­бна міцність, дов­го­ві­чність і надій­ність.