Осо­бли­во­сті про­е­кту­ва­н­ня тор­фо­вищ

Про­е­кту­ва­н­ня роз­роб­ки тор­фу вима­гає дотри­ма­н­ня нор­ма­ти­вів зба­лан­со­ва­но­го вико­ри­ста­н­ня ресур­сів і є важли­вим про­це­сом, який вима­гає ува­жно­го пла­ну­ва­н­ня та дотри­ма­н­ня нор­ма­ти­вів збе­ре­же­н­ня при­ро­ди та зба­лан­со­ва­но­го вико­ри­ста­н­ня ресур­сів. Торф є цін­ним при­ро­дним ресур­сом, вико­ри­сто­ву­ва­ним в різних сфе­рах, таких як сіль­ське госпо­дар­ство, енер­ге­ти­ка та ланд­ша­фтний дизайн. Однак роз­роб­ка тор­фо­вищ може мати зна­чний вплив на нав­ко­ли­шнє сере­до­ви­ще, тому необ­хі­дно вра­хо­ву­ва­ти ряд важли­вих аспе­ктів при про­е­кту­ван­ні цьо­го про­це­су.

Згі­дно ВНТП 19–86 “Норм техно­ло­гі­чно­го про­е­кту­ва­н­ня під­при­ємств з вудо­бу­ва­н­ня тор­фу” : Роз­роб­ка робо­чих про­е­ктів на будів­ни­цтво нових, роз­ши­ре­н­ня або рекон­стру­кцію тор­фо­вищ повин­на про­во­ди­тись лише за наяв­но­сті затвер­дже­них балан­со­вих запа­сів тор­ф’я­ної бази за кате­го­рі­єю А.

Про­е­кту­ва­н­ня та роз­роб­ка тор­фо­вищ — це важли­ва галузь сіль­сько­го­спо­дар­ської інду­стрії, яка вклю­чає в себе ком­пле­ксні про­це­си видо­бу­тку, оброб­ки та вико­ри­ста­н­ня тор­фу як цін­но­го ресур­су. Торф є при­ро­дним мате­рі­а­лом, який утво­рю­є­ться в резуль­та­ті роз­кла­ду рослин­них зали­шків в умо­вах воло­гих та кислих сере­до­вищ. Про­е­кту­ва­н­ня від­бу­ва­є­ться у від­по­від­но­сті до СОУ‑Н МПП 73.020–078‑1:2007 НОРМ ТЕХНО­ЛО­ГИ­ЧЕ­СКО­ГО ПРО­Е­КТИ­РО­ВА­НИЯ ГОР­НО­ДО­БЫВА­Ю­ЩИХ ПРЕД­ПРИ­Я­ТИЙ С ОТКРЫТЫМ СПОСО­БОМ РАЗРА­БО­ТКИ МЕСТО­РО­ЖДЕ­НИЙ ПОЛЕ­ЗНЫХ ИСКО­ПА­Е­МЫХ

Про­цес про­е­кту­ва­н­ня та роз­роб­ки тор­фо­вищ роз­по­чи­на­є­ться з оцін­ки резер­вів і яко­сті тор­фу на від­по­від­но­му місце­во­сті. Важли­во вра­хо­ву­ва­ти при­ро­дні осо­бли­во­сті регіо­ну, де здій­сню­є­ться видо­бу­ток, та забез­пе­чи­ти дотри­ма­н­ня еко­ло­гі­чних норм. Під час про­е­кту­ва­н­ня потрі­бно роз­гля­да­ти такі аспе­кти, як вплив на при­ро­дне сере­до­ви­ще, водні ресур­си, вики­ди шкі­дли­вих речо­вин і дода­тко­ві захо­ди для збе­ре­же­н­ня при­ро­дних ланд­ша­фтів.

У про­це­сі роз­роб­ки тор­фо­вищ вико­ри­сто­ву­ю­ться спе­ці­а­лі­зо­ва­ні маши­ни та обла­дна­н­ня для видо­бу­тку, сушки та упа­ков­ки про­ду­кту. Роз­роб­ка тор­фу може бути вико­ри­ста­на в різних галу­зях, вклю­ча­ю­чи сіль­ське госпо­дар­ство, садів­ни­цтво та виро­бни­цтво енер­гії.

Важли­вим аспе­ктом про­е­кту­ва­н­ня та роз­роб­ки тор­фо­вищ є також дослі­дже­н­ня та вдо­ско­на­ле­н­ня про­це­сів для під­ви­ще­н­ня про­ду­ктив­но­сті і змен­ше­н­ня впли­ву на нав­ко­ли­шнє сере­до­ви­ще. Модер­ні техно­ло­гії дозво­ля­ють ефе­ктив­но вико­ри­сто­ву­ва­ти торф та міні­мі­зу­ва­ти нега­тив­ний вплив на при­ро­ду. Для цьо­го вивча­ють можли­во­сті від­нов­ле­н­ня діля­нок, які під­да­ю­ться видо­бу­тку тор­фу, та роз­ро­бля­ють стра­те­гії збе­ре­же­н­ня при­ро­дно­го сере­до­ви­ща. Дослі­дже­н­ня про­во­дя­ться для визна­че­н­ня впли­ву видо­бу­тку на дов­кі­л­ля, зокре­ма на вики­ди пар­ни­ко­вих газів та біо­рі­зно­ма­ні­т­тя. На осно­ві цих даних впро­ва­джу­ю­ться захо­ди для змен­ше­н­ня нега­тив­но­го впли­ву на при­ро­ду. Роз­гля­да­є­ться можли­вість вико­ри­ста­н­ня аль­тер­на­тив­них дже­рел енер­гії для зни­же­н­ня вики­дів пар­ни­ко­вих газів під час видо­бу­тку. Опти­мі­зу­є­ться також транс­порт і логі­сти­ка, щоб під­ви­щи­ти про­ду­ктив­ність та змен­ши­ти витра­ти паль­но­го.

Про­ми­сло­ві запа­си тор­фу при про­е­кту­ван­ні визна­ча­ю­ться шля­хом виклю­че­н­ня прое­кт­них втрат з балан­со­вих запа­сів родо­вищ, перед­ба­че­них до роз­роб­ки. У прое­кт­ні втра­ти вклю­ча­ю­ться насту­пні эле­мен­ти:

• втра­ти, пов’я­за­ні з уто­чне­н­ням гра­ни­ці про­ми­сло­вої гли­би­ни тор­ф’я­но­го покла­ду;
• втра­ти на ділян­ках з незру­чною для екс­плу­а­та­ції кон­фі­гу­ра­ці­єю гра­ниць;
• у охо­рон­них зонах дов­ко­ла озер, водо­схо­вищ, уздовж річок; дов­ко­ла польо­вих виро­бни­чих баз, в зонах між сели­ща­ми і виро­бни­чи­ми поля­ми;
• за умо­ва­ми осу­ше­н­ня;
• вна­слі­док невід­по­від­но­сті покла­ду кон­ди­ці­ям по золь­но­сті, міри роз­кла­да­н­ня і ін. пока­зни­кам (зале­жно від зада­ної мети вико­ри­ста­н­ня тор­фу, що добу­ва­є­ться);
• під залі­зни­ми і авто­мо­біль­ни­ми шля­ха­ми, гре­бля­ми, ліні­я­ми зв’яз­ку і еле­ктро­пе­ре­дач, насо­сни­ми стан­ці­я­ми, водо­за­бо­ра­ми, газо­про­во­да­ми, нафто­про­во­да­ми і інши­ми спо­ру­да­ми і в зонах їх без­пе­ки в межах родо­ви­ща;
• у захи­сно­му шарі над дон­ни­ми від­кла­де­н­ня­ми сапро­пе­ля або мер­ге­ля;
• у при­дон­но­му шарі, що зали­ша­є­ться про­е­ктом;
• за різни­ми умо­ва­ми екс­плу­а­та­ції;
• об’єм пнів, що містя­ться в покла­ді (дерев­них вклю­чень).

Роз­мі­ри втрат покла­ду вста­нов­лю­ю­ться:
А) по еле­мен­ту уто­чне­н­ня гра­ниць про­ми­сло­вої гли­би­ни — за роз­ра­хун­ком, з вико­ри­ста­н­ням пла­но­вих мате­рі­а­лів деталь­ної роз­від­ки тор­фо­вищ, але не мен­ше 1,3 м гли­би­ни, забез­пе­чу­ю­чи, тим самим, від­пра­цю­ва­н­ня покла­ду як міні­мум про­тя­гом двох сезо­нів видо­бу­тку тор­фу; на родо­ви­щах, що під­ля­га­ють зато­плен­ню після виро­бле­н­ня ресур­сів, гра­ни­ця про­ми­сло­вої гли­би­ни визна­ча­є­ться з вра­ху­ва­н­ням забез­пе­че­но­сті міні­маль­но­го тер­мі­ну від­пра­цю­ва­н­ня покла­ду 1 рік;

Б) по еле­мен­ту тов­щи­ни при­дон­но­го шару — від­по­від­но до поста­но­ви Дер­жав­но­го комі­те­ту Ради Міні­стрів СРСР по нау­ці і техні­ці від 12 кві­тня 1972 р. N 105 “О вста­нов­лен­ні дифе­рен­ці­йо­ва­ної тов­щи­ни при­дон­но­го (захи­сно­го) шару тор­фу на виро­бле­них пло­щах тор­ф’я­них родо­вищ”;

• на пло­щах, при­зна­че­них для лісо­ро­зве­де­н­ня, — не мен­ше 0,3 м;
• на пло­щах, при­зна­че­них для виро­щу­ва­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур, — не мен­ше 0,5 м;
• на пло­щах, що вико­ри­сто­ву­ю­ться під водо­йми­ща, ста­во­ри­бні госпо­дар­ства і інші цілі — 0,15 м;

При роз­ра­хун­ках цих втрат умов­на воло­га при­дон­но­го шару осу­ше­но­го покла­ду при­йма­є­ться 80%.

В)по еле­мен­тах незру­чної кон­фі­гу­ра­ції кор­до­нів, некон­ди­ції покла­ду, умов осу­ше­н­ня, пни­сто­сти покла­ду, умов екс­плу­а­та­ції — прое­кт­ни­ми роз­ра­хун­ка­ми на осно­ві мате­рі­а­лів деталь­ної роз­від­ки, спосо­бу видо­бу­тку, напря­му вико­ри­ста­н­ня тор­фу, осо­бли­во­стей техно­ло­гі­чно­го уста­тку­ва­н­ня і інших чин­ни­ків;

Г) по еле­мен­тах про­ти­по­же­жних зон тор­фо­вищ:

• дов­ко­ла полів видо­бу­тку тор­фу — 75 м,
• між поля­ми видо­бу­тку тор­фу і сели­ща­ми, що зна­хо­дя­ться на від­ста­ні мен­ше 1 км. від полів видо­бу­ва­н­ня: фре­зер­но­го тор­фу — 300 м, куско­во­го тор­фу — 200 м,
• дов­ко­ла скла­дів пнів і дере­ви­ни: пло­щею до 8 га — 40 м, пло­щею біль­ше 8 га — 60 м,
• між поля­ми видо­бу­тку і польо­ви­ми виро­бни­чи­ми база­ми (сто­ян­ка­ми техно­ло­гі­чно­го уста­тку­ва­н­ня) — 40 м;

Д) по еле­мен­тах від­ве­де­н­ня під транс­порт­ні вну­трі­шні (вну­трі­шньо­ма­сив­ні) ком­му­ні­ка­ції:

• авто­мо­біль­ні доро­ги без лінії эле­ктро­пе­ре­да­чі: одна сму­га руху — 12 м, дві сму­ги руху — 15 м,
• те ж, з ліні­єю еле­ктро­пе­ре­да­чі: дві сму­ги руху — 28 м.

Роз­мір без­по­во­ро­тних втрат вра­хо­ву­є­ться кое­фі­ці­єн­том реа­лі­за­ції гото­вої про­ду­кції, який визна­ча­є­ться як різни­ця між загаль­ною кіль­кі­стю тор­фу в шта­бе­лях і втра­та­ми при збе­рі­ган­ні від намо­ка­н­ня і при­йма­є­ться 0,98. Загаль­на пло­ща ділян­ки видо­бу­тку тор­фу поді­ля­є­ться на поля видо­бу­ва­н­ня і техно­ло­гі­чні пло­щі, які від­но­ся­ться до втрат.

Усі ці аспе­кти про­е­кту­ва­н­ня та роз­роб­ки тор­фу вима­га­ють зла­го­дже­ної робо­ти фахів­ців у галу­зі гео­ло­гії, еко­ло­гії, інже­не­рії та сіль­сько­го госпо­дар­ства. Вра­хо­ву­ю­чи важли­вість тор­фу як ресур­су і регу­лю­ю­чи про­це­си його видо­бу­тку та вико­ри­ста­н­ня, можна забез­пе­чи­ти стій­ке та від­по­від­аль­не госпо­да­рю­ва­н­ня в цій галу­зі.