Біль­шість спе­ці­аль­них дозво­лів на кори­сту­ва­н­ня надра­ми з метою видо­бу­ва­н­ня кори­сних копа­лин містять осо­бли­ву умо­ву щорі­чно про­во­ди­ти раді­а­цій­ний кон­троль за поро­да­ми в кар’є­рі та гото­вою про­ду­кці­єю згі­дно з вимо­га­ми НРБУ-97. Орга­ни гео­ло­гі­чно­го кон­тро­лю здій­сню­ють його шля­хом пішо­хі­дної гама-зйом­ки, лабо­ра­тор­но­го опро­бу­ва­н­ня та роз­по­ді­лу на кла­си радіо­актив­но­сті порід ділян­ки пла­но­во­го видо­бу­тку. Важли­во зазна­чи­ти, що одер­жа­н­ня сер­ти­фі­ка­тів (паспор­тів) раді­а­цій­ної яко­сті на про­ду­кцію та сиро­ви­ну не є доста­тньою умо­вою для вико­на­н­ня зазна­че­ної умо­ви щодо щорі­чно­го раді­а­цій­но­го кон­тро­лю.

Іоні­зу­ю­че випро­мі­ню­ва­н­ня, що може бути шкі­дли­вим для люди­ни та дов­кі­л­ля, викли­ка­не радіо­актив­ни­ми еле­мен­та­ми. З метою обме­же­н­ня впли­ву іоні­зу­ю­чо­го випро­мі­ню­ва­н­ня на люди­ну, вста­нов­ле­ні кон­троль­ні рів­ні пито­мої актив­но­сті при­ро­дних радіо­ну­клі­дів у буді­вель­них мате­рі­а­лах, що вико­ри­сто­ву­ю­ться в будів­ни­цтві. Нор­ма­ми раді­а­цій­ної без­пе­ки Укра­ї­ни (НРБУ-97) та Дер­жав­ни­ми буді­вель­ни­ми нор­ма­ми (ДБН В.1.4–0.01–97, ДБН В.1.4–0.02–97, ДБН В.1.4–1.01–97, ДБН В.1.4–2.01–97) регу­лю­є­ться допу­сти­мий рівень сумар­ної пито­мої актив­но­сті при­ро­дних радіо­ну­клі­дів у буді­вель­них мате­рі­а­лах.

Орга­ни гео­ло­гі­чно­го кон­тро­лю розу­мі­ють під щорі­чним раді­а­цій­ним кон­тро­лем за поро­да­ми в кар’є­рі звіт про раді­а­цій­но-гігі­є­ні­чну оцін­ку порід ділян­ки пла­но­во­го видо­бу­тку, який вклю­чає пішо­хі­дну гама-зйом­ку, лабо­ра­тор­не опро­бу­ва­н­ня та роз­по­діл на кла­си радіо­актив­но­сті.

Згі­дно з вимо­га­ми нор­ма­тив­них доку­мен­тів, щорі­чно про­во­ди­ться оцін­ка при­ро­дної радіо­актив­но­сті на родо­ви­щах буді­вель­них мате­рі­а­лів, що роз­ро­бля­ю­ться. Це необ­хі­дно для забез­пе­че­н­ня без­пе­чно­го вико­ри­ста­н­ня буді­вель­них мате­рі­а­лів і попе­ре­дже­н­ня можли­вих нега­тив­них наслід­ків для здо­ро­в’я люди­ни та нав­ко­ли­шньо­го сере­до­ви­ща.

Адже для виго­тов­ле­н­ня буді­вель­них мате­рі­а­лів вико­ри­сто­ву­ю­ться різні типи порід, такі як магма­ти­чні, мета­мор­фі­чні та оса­до­ві, які від­рі­зня­ю­ться вмі­стом при­ро­дних радіо­ну­клі­дів, таких як уран, радій, торій та калій. Уран і торій зазви­чай зна­хо­дя­ться у гір­ських поро­дах, роз­сі­я­ні в поро­до­утво­рю­ю­чих та акце­сор­них міне­ра­лах. Калій є скла­до­вою части­ною слюд та польо­вих шпа­тів у магма­ти­чних та мета­мор­фі­чних поро­дах, а також калій­них солях, гла­у­ко­ні­ті, алу­ні­ті та інших міне­ра­лах оса­до­вих порід. Радіо­актив­ний ізо­топ К40 скла­дає 0,012% від загаль­но­го калію.

Біль­шість родо­вищ буді­вель­ної сиро­ви­ни, пов’я­за­них з піща­но-гли­ни­сти­ми від­кла­да­ми четвер­тин­но­го віку, май­же не містять під­ви­ще­ної кон­цен­тра­ції при­ро­дних радіо­ну­клі­дів. Однак деякі оса­до­ві поро­ди четвер­тин­но­го віку мають під­ви­ще­ний вміст при­ро­дних радіо­ну­клі­дів:

• піски та піско­ви­ки пол­тав­ської серії;
• поро­ди сар­мат­сько­го яру­су нижньо­го нео­ге­ну в межах Жито­мир­ської, Рів­нен­ської, Тер­но­піль­ської та Хмель­ни­цької обла­стей;
• мені­лі­то­ві слан­ці олі­го­це­ну Львів­ської обла­сті;
• піско­ви­ки нижньо­го дево­ну Тер­но­піль­ської обла­сті;
• піско­ви­ки венд­сько­го яру­су Він­ни­цької обла­сті;
• бучак­ські від­кла­ди, скла­де­ні пере­ва­жно вугли­сти­ми піска­ми та гли­на­ми, а також бурим вугі­л­лям.

Докем­брій­ські поро­ди, що скла­да­ю­ться в Укра­ї­ні, можна поді­ли­ти на три гру­пи в зале­жно­сті від їх при­ро­дної радіо­актив­но­сті: поро­ди з низь­кою, сере­дньою та висо­кою радіо­актив­ні­стю. Поро­ди з низь­кою при­ро­дною радіо­актив­ні­стю вклю­ча­ють сере­дньо­про­те­ро­зой­ські пери­до­ти­ти, діа­ба­зи, габро-діа­ба­зи, нижньо­про­те­ро­зой­ські габро-анор­то­зи­ти, габро-піро­ксе­ні­ти, архей­ські пла­гі­о­мі­гма­ті­ти та пла­гі­о­гра­ні­ти, архей­ські мігма­ти­ти пла­гі­о­клаз-рого­во­об­ман­ко­ві, діо­ри­ти та гра­но­діо­ри­ти, сер­пен­ти­ні­ти, акти­но­лі­ти та піро­ксе­ні­ти, нижньо­про­те­ро­зой­ські квар­ци­то­ви­дні піско­ви­ки, гней­си біо­ти­тпі­ро­ксе­но­ві, квар­ци­ти, слан­ці тальк-кар­бо­на­тні акти­но­лі­то­ві, квар­ци­ти та рого­ви­ки.

До порід з сере­дньою радіо­актив­ні­стю від­но­ся­ться нижньо­про­те­ро­зой­ські гра­ні­ти Кле­сів­сько­го, Осни­цько­го та Роки­тнян­сько­го райо­нів, мон­цо­ні­ти Кле­сів­сько­го райо­ну, пегма­ти­ти та пегма­то­ї­дні гра­ні­ти чар­но­кі­то­во­го ком­пле­ксу, гра­ні­ти аплі­то­ї­дні дрі­бно- та сере­дньо­зер­ни­сті з бла­ки­тним квар­цом поміж чар­но­кі­тів, мігма­ти­ти діо­ри­то­во­го скла­ду, гра­ні­ти гра­нат-біо­ти­то­ві чудно­во­бер­ди­чів­ські, чар­но­кі­ти, архей­ські пла­гі­о­кла­зо­ві мігма­ти­ти, гіпер­сте­но­ві пла­гі­о­гра­ні­ти, сере­дньо­про­те­ро­зой­ські квар­цо­ві пор­фі­ри, мета­ді­а­ба­зи, пор­фі­ри­ти та слан­ці.

Висо­ко радіо­актив­ні гір­ські поро­ди вклю­ча­ють нижньо­про­те­ро­зой­ські гра­ні­ти рапа­кі­ві, пегма­ти­ти та гра­ні­ти кіро­во­град­сько­го, ново­укра­їн­сько­го, жито­мир­сько­го, уман­сько­го та тока­рів­сько­го ком­пле­ксів, а також сере­дньо­про­те­ро­зой­ські гра­ні­ти та мета­со­ма­ти­ти Пер­жан­ської зони. Неза­ле­жно від віку порід, під­ви­ще­ний вміст при­ро­дних радіо­актив­них еле­мен­тів спо­сте­рі­га­є­ться в зонах пору­шень, що пов’язано з про­я­ва­ми епі­ге­не­ти­чних та накла­де­них мета­со­ма­ти­чних про­це­сів.

На гір­ни­чих під­при­єм­ствах, що фун­кціо­ну­ють або буду­ю­ться, необ­хі­дно дотри­му­ва­тись вимог Основ­них сані­тар­них пра­вил забез­пе­че­н­ня раді­а­цій­ної без­пе­ки Укра­ї­ни. А саме, від­по­від­но до пун­кту 18.1, до виро­бництв, де може від­бу­ва­тись під­ви­ще­не опро­мі­не­н­ня від дже­рел при­ро­дно­го похо­дже­н­ня, нале­жать:

• добу­ва­н­ня кори­сних копа­лин (не ура­но­вих) у під­зем­них рудни­ках та шахтах,
• добу­ва­н­ня кори­сних копа­лин і міне­раль­ної сиро­ви­ни в назем­них умо­вах (кар’є­ри, нафто­ро­зроб­ка),
• пере­роб­ка кори­сних копа­лин та міне­раль­ної сиро­ви­ни з під­ви­ще­ним вмі­стом при­ро­дних радіо­ну­клі­дів (чор­них, кольо­ро­вих і рід­кі­сних мета­лів, нафти) тощо.

Пра­ців­ни­ки на цих виро­бни­цтвах можуть отри­му­ва­ти дози опро­мі­не­н­ня, зумов­ле­ні зов­ні­шнім гам­ма-випро­мі­ню­ва­н­ням від при­ро­дних радіо­ну­клі­дів, що містя­ться в сиро­вин­них та вто­рин­них про­ду­ктах виро­бництв, інга­ля­ці­єю виро­бни­чо­го пилу, що містить при­ро­дні радіо­ну­клі­ди, інга­ля­ці­єю наяв­них у пові­трі виро­бни­чих при­мі­щень ізо­то­пів радо­ну та їх дочір­ніх радіо­ну­клі­дів, про­ков­ту­ва­н­ням пилу і дрі­бних фра­гмен­тів та ін.

При цьо­му, якщо ефе­ктив­на доза опро­мі­не­н­ня від при­ро­дних дже­рел не пере­ви­щує 1 мЗв у рік, то на виро­бни­цтвах необ­хі­дно здій­сню­ва­ти раді­а­цій­ний кон­троль та вжи­ва­ти захо­ди для зни­же­н­ня окре­мих ком­по­нен­тів та сумар­ної дози виро­бни­чо­го опро­мі­не­н­ня; якщо ефе­ктив­на доза виро­бни­чо­го опро­мі­не­н­ня від техно­ген­но-під­си­ле­них дже­рел при­ро­дно­го похо­дже­н­ня пере­ви­щує 1 мЗв у рік, то раді­а­цій­ний кон­троль на виро­бни­цтвах пови­нен здій­сню­ва­тись не рід­ше ніж 2 рази на рік. За резуль­та­та­ми цьо­го кон­тро­лю повин­ні роз­ро­бля­тись та реа­лі­зу­ва­тись захо­ди, спря­мо­ва­ні на зни­же­н­ня як окре­мих ком­по­нен­тів, так і сумар­ної дози виро­бни­чо­го опро­мі­не­н­ня.

Ком­плекс робіт щодо оцін­ки раді­а­цій­ної без­пе­ки кори­сних копа­лин скла­да­є­ться з двох ета­пів: визна­че­н­ня поту­жно­сті екс­по­зи­цій­ної дози гам­ма-випро­мі­ню­ва­н­ня гір­ських порід в при­ро­дно­му сере­до­ви­щі та визна­че­н­ня сумар­ної пито­мої актив­но­сті радіо­ну­клі­дів у про­бах, що віді­бра­ні на родо­ви­щі.

Згі­дно з “Вимо­га­ми до оцін­ки при­ро­дної радіо­актив­но­сті…” Дер­жав­но­го комі­те­ту з питань ядер­ної та раді­а­цій­ної без­пе­ки Укра­ї­ни, під час польо­вих дослі­джень про­во­дя­ться насту­пні про­це­ду­ри:

• гео­ло­гі­чна доку­мен­та­ція сті­нок (усту­пів) кар’є­рів з засто­су­ва­н­ням радіо­ме­три­чних дослі­джень;
• вимі­рю­ва­н­ня поту­жно­сті екс­по­зи­цій­ної дози (ПЕД) на різних типах порід;
• визна­че­н­ня кон­цен­тра­ції радіо­ну­клі­дів у різних типах порід;
• вимі­рю­ва­н­ня поту­жно­сті екс­по­зи­цій­ної дози товар­ної про­ду­кції та вста­нов­ле­н­ня кон­цен­тра­ції радіо­ну­клі­дів на осно­ві боро­зне­вих (або пун­ктир­них боро­зне­вих) випро­бу­вань гір­ських порід.

Гео­ло­гі­чна доку­мен­та­ція сті­нок (усту­пів) вклю­чає радіо­ме­три­чний кон­троль з вико­ри­ста­н­ням радіо­ме­тра СРП-68.01 або інших засо­бів з поді­бни­ми метро­ло­гі­чни­ми пара­ме­тра­ми, що дозво­ля­ють вияви­ти ділян­ки з під­ви­ще­ною радіо­актив­ні­стю порід, та про­ве­де­н­ня боро­зне­вих випро­бу­вань для визна­че­н­ня сумар­ної пито­мої актив­но­сті у ста­ціо­нар­ній лабо­ра­то­рії.

Вимі­ри поту­жно­стей екс­по­зи­цій­ної дози (польо­вий раді­а­цій­ний кон­троль) на різно­ма­ні­тних типах порід вико­ну­ю­ться в польо­вих умо­вах з вико­ри­ста­н­ням пор­та­тив­но­го радіо­ме­тра СРП-68–01 або іншо­го пор­та­тив­но­го при­ла­ду з поді­бни­ми метро­ло­гі­чни­ми пара­ме­тра­ми. Вимі­ри про­во­дя­ться на від­кри­тій пло­щі з інтер­ва­лом 5 м з зон­ду­ва­н­ням зраз­ка поро­ди на гли­би­ну 5–10 см. Визна­че­ні зна­че­н­ня поту­жно­стей екс­по­зи­цій­ної дози зво­дя­ться до єди­них нор­ма­тив­них умов – у від­кри­то­му про­сто­рі на висо­ті 1 м над рів­нем зем­лі і визна­ча­ю­ться вели­чи­на­ми гам­ма-фону та кон­цен­тра­ції радіо­ну­клі­дів.

Після про­ве­де­н­ня дослі­джень визна­ча­є­ться роз­по­діл порід за рів­нем радіо­актив­но­сті. За резуль­та­та­ми вимі­рів ПЕД вста­нов­лю­ю­ться гра­ни­ці зон з різни­ми рів­ня­ми радіо­актив­но­сті та хара­кте­ром роз­по­ді­лу порід з різни­ми рів­ня­ми вмі­сту радіо­ну­клі­дів. На осно­ві боро­зне­во­го випро­бу­ва­н­ня гір­ських порід визна­ча­є­ться кон­цен­тра­ція радіо­ну­клі­дів у товар­ній про­ду­кції.

Отри­ма­ні резуль­та­ти дослі­джень вико­ри­сто­ву­ю­ться для роз­ро­бле­н­ня стра­те­гій видо­бу­тку кори­сних копа­лин та міні­мі­за­ції впли­ву на дов­кі­л­ля, зокре­ма, шля­хом вста­нов­ле­н­ня режи­му від­во­ду гір­ських порід та від­хо­дів, які містять радіо­ну­клі­ди, у спе­ці­аль­но від­ве­де­ні зони. Також ці дані є важли­ви­ми для здій­сне­н­ня моні­то­рин­гу впли­ву гір­ни­чо­до­був­ної діяль­но­сті на дов­кі­л­ля та оцін­ки ризи­ків для здо­ро­в’я людей.