Укра­їн­ський щит — це вели­ко­мас­шта­бне гли­бин­не під­ня­т­тя докем­брій­сько­го фун­да­мен­ту Схі­дно­єв­ро­пей­ської пла­тфор­ми, роз­та­шо­ва­не побли­зу її пів­ден­но-захі­дно­го краю. В кін­ці про­те­ро­зою та палео­зою воно сфор­му­ва­ло­ся як само­стій­на стру­кту­ра через утво­ре­н­ня Дні­пров­сько-Доне­цької запа­ди­ни.

Докем­брій — це гео­ло­гі­чна епо­ха, що пере­дує кем­брію, і ста­но­вить біль­шість гео­ло­гі­чної істо­рії Зем­лі (понад 3,8 млрд років). До сво­го від­окрем­ле­н­ня від Схі­дно­єв­ро­пей­ської пла­тфор­ми Укра­їн­ський щит разом із Воро­незь­ким кри­ста­лі­чним маси­вом був части­ною вели­кої тери­то­рії — сар­мат­сько­го мезо­кон­ти­нен­ту, який у пізньо­му про­те­ро­зої об’єднувався з Вол­го-Ураль­ським і Скан­ди­нав­ським мезо­кон­ти­нен­та­ми.

Про­сто­ро­во укра­їн­ський щит займає цен­траль­ну осьо­ву части­ну Укра­ї­ни, про­стя­га­ю­чись від узбе­реж­жя Азов­сько­го моря до кор­до­ну з Біло­рус­сю май­же на 1000 км. Шири­на його коли­ва­є­ться від 150 до 450 км, пло­ща вихо­дів докем­брій­ських порід сягає 136,5 тис. км², а з ура­ху­ва­н­ням схи­лів — 256,6 тис. км², що ста­но­вить понад тре­ти­ну тери­то­рії кра­ї­ни. Кри­ста­лі­чні поро­ди висту­па­ють на поверх­ню в межах бага­тьох обла­стей Укра­ї­ни.

Укра­їн­ський щит має скла­дну будо­ву: докем­брій­ський кри­ста­лі­чний фун­да­мент зі склад­ча­стою стру­кту­рою, утво­ре­ний мета­мор­фі­чни­ми і магма­ти­чни­ми поро­да­ми, вкри­тий оса­до­вим чохлом мезо-кай­но­зой­сько­го віку тов­щи­ною від 100–200 м до понад 500 м на схи­лах. Докем­брій­ський фун­да­мент поді­ля­є­ться на шість мега­бло­ків із різною гео­ло­гі­чною будо­вою:

• Волин­ський гра­ні­тно-гней­со­слан­це­вий;
• Поділь­ський гра­ну­лі­то­вий;
• Бузь­ко-Росин­ський гра­ну­літ-амфі­бо­лі­то­вий;
• При­а­зов­ський гра­ну­літ-діа­фто­ри­то­вий;
• Сере­дньо­при­дні­пров­ський гранітно-зеленокам’яний;
• Інгуль­ський гра­ні­тно-гней­со­слан­це­вий;

Кожен мега­блок має уні­каль­ні гео­ло­гі­чні хара­кте­ри­сти­ки, але спо­сте­рі­га­ю­ться й спіль­ні риси. В осно­ві мега­бло­ків лежать гней­си та кри­ста­лі­чні слан­ці, а верх­ні шари силь­но від­рі­зня­ю­ться: зеленокам’яні оса­до­во-вул­ка­но­ген­ні тов­щі, гли­бо­ко мета­мор­фі­зо­ва­ні тери­ген­но-оса­до­чні поро­ди, фли­ше­по­ді­бні вул­ка­но­ген­ні тов­щі та ін. Ці дані свід­чать про скла­дний про­цес фор­му­ва­н­ня кон­ти­нен­таль­ної кори, що вклю­чав кіль­ка ета­пів дестру­кції та зли­т­тя мікро­кон­ти­нен­тів.

Межі між мега­бло­ка­ми часто ускла­дне­ні наяв­ні­стю так зва­них шов­них зон — текто­ні­чних зон зі зна­чни­ми роз­ло­ма­ми, мета­мор­фі­змом і магма­ти­змом, що є свід­че­н­ням колі­зій­но­го зли­т­тя окре­мих бло­ків зем­ної кори. До най­ва­жли­ві­ших шов­них зон Укра­їн­сько­го щита нале­жать:

• Тете­рів­ська зона — між Волин­ським і Поділь­ським мега­бло­ка­ми,
• Бру­си­лів­ська зона — між Поділь­ським і Бузь­ко-Росин­ським,
• Обо­днів­ська зона — між Бузь­ко-Росин­ським і Сере­дньо­при­дні­пров­ським,
• Інгулецько-Тур’їнська зона — роз­ді­ляє Сере­дньо­при­дні­пров­ський і Інгуль­ський мега­бло­ки,
• Запо­різь­ко-При­а­зов­ська зона — між Сере­дньо­при­дні­пров­ським і При­а­зов­ським бло­ка­ми,
• Калю­жна зона — вну­трі­шня шов­на стру­кту­ра При­а­зов­сько­го мега­бло­ку.

Ці зони від­обра­жа­ють гли­бин­ні дис­ло­ка­ції, утво­ре­ні вна­слі­док архей­ських і про­те­ро­зой­ських текто­ні­чних подій, зокре­ма акре­ції та колі­зії мікро­те­кто­ні­чних бло­ків, що фор­му­ва­ли дав­ню кон­ти­нен­таль­ну кору Схі­дно­єв­ро­пей­ської пла­тфор­ми.