Зона сані­тар­ної охо­ро­ни водо­за­бо­ру — це тери­то­рія, де запро­ва­джу­є­ться осо­бли­вий сані­тар­но-епі­де­міо­ло­гі­чний режим з метою збе­ре­же­н­ня яко­сті води дже­ре­ла водо­по­ста­ча­н­ня та забез­пе­че­н­ня охо­ро­ни водо­про­від­них систем, від­по­від­но до Водно­го коде­ксу Укра­ї­ни. Межі зон сані­тар­ної охо­ро­ни під­зем­но­го дже­ре­ла водо­по­ста­ча­н­ня визна­ча­ю­ться про­е­ктом зон сані­тар­ної охо­ро­ни водо­за­бо­ру. Про­ект зон сані­тар­ної охо­ро­ни роз­ро­бля­є­ться для всіх водо­за­бо­рів, які вико­ри­сто­ву­ють під­зем­ні води водо­но­сних гори­зон­тів, роз­та­шо­ва­них за роз­рі­зом ниж­че порід зони аера­ції.

Про­ект зон сані­тар­ної охо­ро­ни свер­дло­ви­ни пови­нен бути роз­ро­бле­ний одра­зу після бурі­н­ня і обла­шту­ва­н­ня свер­дло­ви­ни або після про­ве­де­н­ня робіт з гео­ло­го-еко­но­мі­чної оцін­ки запа­сів під­зем­них вод водо­за­бо­ру.

У від­по­від­но­сті до ста­тей 35, 36 Зако­ну Укра­ї­ни про питну воду та питне водо­по­ста­ча­н­ня, зони сан­охо­ро­ни водо­за­бо­рів скла­да­ю­ться з трьох поясів, де вста­нов­лю­ю­ться осо­бли­ві умо­ви вико­ри­ста­н­ня тери­то­рії:

• пер­ший пояс – зона суво­ро­го режи­му;
• дру­гий пояс – зона обме­же­н­ня;
• тре­тій пояс – зона спо­сте­ре­же­н­ня.

Зона суво­ро­го режи­му (І‑й пояс) при­зна­че­на для захи­сту місця роз­та­шу­ва­н­ня свер­дло­вин та спо­руд, які їх обслу­го­ву­ють, від випад­ко­во­го чи сві­до­мо­го забру­дне­н­ня і пошко­дже­н­ня. Зона суво­ро­го режи­му вклю­чає в себе тери­то­рію роз­та­шу­ва­н­ня водо­за­бо­ру та будів­лі і уста­тку­ва­н­ня, необ­хі­дні для його екс­плу­а­та­ції. Роз­мір зони сані­тар­ної охо­ро­ни суво­ро­го режи­му водо­за­бо­ру обумов­лю­є­ться тіль­ки при­ро­дною захи­ще­ні­стю водо­но­сно­го гори­зон­ту або ком­пле­ксу, який екс­плу­а­ту­є­ться цим водо­за­бо­ром. Під при­ро­дною захи­ще­ні­стю під­зем­них вод має­ться на ува­зі вира­же­ний в пев­них кате­го­рі­ях (час мігра­ції, бал або індекс) ризик забру­дне­н­ня водо­но­сно­го гори­зон­ту (ком­пле­ксу) при потра­плян­ні забру­дне­н­ня на поверх­ню зем­лі в при­ро­дних умо­вах.

Захи­ще­ність водо­но­сно­го гори­зон­ту (ком­пле­ксу) зале­жить від гідро­гео­ло­гі­чних умов та фізи­ко-хімі­чних вла­сти­во­стей сере­до­ви­ща. До захи­ще­них вод нале­жать під­зем­ні води з водо­но­сних гори­зон­тів, що в сво­їй покрів­лі мають суціль­ну водо­не­про­ни­кну тов­щу у межах всіх поясів зони і яка виклю­чає можли­вість пере­ті­ка­н­ня вод з недо­ста­тньо захи­ще­них від забру­дне­н­ня водо­но­сних гори­зон­тів, що заля­га­ють вище за роз­рі­зом. Для тери­то­рії Укра­ї­ни в 80–90 роки ХХ сто­лі­т­тя були побу­до­ва­ні та вида­ні пообла­сні кар­ти при­ро­дної захи­ще­но­сті під­зем­них вод Укра­їн­ської РСР мас­шта­бу 1:200 000, де оці­ню­ва­лась при­ро­дна захи­ще­ність під­зем­них вод. За дани­ми, вине­се­ни­ми на ці кар­ти, можна вста­но­ви­ти стан при­ро­дної захи­ще­но­сті під­зем­них вод пев­ної точки ділян­ки надр.

Роз­мір зони суво­ро­го режи­му вста­нов­лю­є­ться зако­но­дав­чо ДБН В.2.5–74:2013. Межі пер­шо­го поясу зони сані­тар­ної охо­ро­ни водо­за­бо­ру вста­нов­лю­ю­ться від пооди­но­кої свер­дло­ви­ни (чи шахтно­го коло­дя­зя, капта­жу тощо) або від край­ньої водо­за­бір­ної спо­ру­ди, якщо це гру­па, на від­ста­ні:

• для під­зем­них вод захи­ще­них водо­но­сних гори­зон­тів – раді­у­сом 30 м;
• для під­зем­них вод недо­ста­тньо захи­ще­них водо­но­сних гори­зон­тів – раді­у­сом 50 м.

Для водо­за­бо­рів, що роз­та­шо­ва­ні на ділян­ці, де забру­дне­н­ня під­зем­них вод або ґрун­тів немо­жли­ве, а також для водо­за­бо­рів, роз­та­шу­ва­н­ня яких перед­ба­чає спри­я­тли­ві гідро­гео­ло­гі­чні, топо­гра­фі­чні та сані­тар­ні умо­ви, допу­ска­є­ться вста­нов­лю­ва­ти роз­мір зони суво­ро­го режи­му раді­у­сом не мен­ше 15 та 25 м від­по­від­но. В межах пер­шо­го поясу ЗСО ділян­ка надр повин­на бути спла­но­ва­на, ого­ро­дже­на, озе­ле­не­на, на ній має бути змон­то­ва­на охо­рон­на сигна­лі­за­ція, за межі цьо­го поясу від­ве­де­ні сті­чні води у най­ближ­чу систе­му кана­лі­за­ції, будів­лі мають бути кана­лі­зо­ва­ні.

Від­по­від­но до Поста­но­ви КМУ від 18 гру­дня 1998 року №2024 на тери­то­рії зони суво­ро­го режи­му водо­за­бо­ру забо­ро­ня­є­ться:

• зна­хо­дже­н­ня сто­рон­ніх осіб;
• роз­та­шу­ва­н­ня будь-яких спо­руд, що не пов’язані з видо­бу­ва­н­ням під­зем­них вод;
• про­ве­де­н­ня вся­ких буді­вель­них та мон­та­жних робіт, які пря­мо не пов’я­за­ні з будів­ни­цтвом водо­за­бір­них і водо­про­від­них спо­руд та мереж, їх рекон­стру­кці­єю та екс­плу­а­та­ці­єю;
• вико­ри­ста­н­ня міне­раль­них і орга­ні­чних добрив, пести­ци­дів;
• спо­ру­джу­ва­ти тру­бо­про­во­дів;
• ски­да­ти будь-яких сті­чних вод;
• пасти худо­бу;
• виру­ба­ти ліс.

Дотри­ма­н­ня режи­му пер­шо­го поясу зони сані­тар­ної охо­ро­ни дже­рел водо­по­ста­ча­н­ня забез­пе­чу­є­ться вла­сни­ком водо­за­бо­ру або під­при­єм­ством, що здій­снює водо­по­ста­ча­н­ня. Тери­то­рії, при­зна­че­ні для попе­ре­дже­н­ня забру­дне­н­ня води дже­рел водо­по­ста­ча­н­ня нале­жать до дру­го­го та тре­тьо­го поясів (пояси обме­же­н­ня та спо­сте­ре­же­н­ня).

Дру­гий пояс зони сані­тар­ної охо­ро­ни обла­што­ву­є­ться для захи­сту під­зем­них вод від мікро­бно­го забру­дне­н­ня. Роз­мір дру­го­го поясу визна­ча­є­ться гідро­ди­на­мі­чни­ми роз­ра­хун­ка­ми, які опи­су­ють фізи­чні яви­ща в ріди­ні, що руха­є­ться, і вра­хо­ву­ють час про­су­ва­н­ня і вижи­ва­н­ня мікро­ор­га­ні­змів. Роз­ра­хун­ко­вий час (100, 200, 400 діб) зале­жить від щіль­но­сті бакте­рі­аль­но­го забру­дне­н­ня та осо­бли­во­стей клі­ма­ти­чних зон.

У межах поясу обме­же­н­ня зони сані­тар­ної охо­ро­ни повин­ні:

• регу­лю­ва­тись виді­ле­н­ня тери­то­рій під забу­до­ву посе­лень, спо­ру­джень закла­дів ліку­валь­но-про­фі­ла­кти­чних та оздо­ров­чих, сіль­сько­го­спо­дар­ських і про­ми­сло­вих об’є­ктів;
• про­во­ди­тись упо­ряд­ку­ва­н­ня тери­то­рій про­ми­сло­вих і сіль­сько­го­спо­дар­ських об’є­ктів, посе­лень та окре­мих спо­руд, здій­сню­ва­ти­ся їх цен­тра­лі­зо­ва­не водо­по­ста­ча­н­ня. На об’єктах мають бути обла­што­ва­ні кана­лі­за­ція і від­ве­де­н­ня забру­дне­них поверх­не­вих вод тощо;
• регу­лю­ва­тись спо­ру­дже­н­ня нових свер­дло­вин.

В разі вияв­ле­н­ня несправ­них, дефе­ктних або таких, що непра­виль­но вико­ри­сто­ву­ю­ться, свер­дло­вин та шахтних коло­дя­зів, які ство­рю­ють загро­зу забру­дне­н­ня водо­но­сно­го гори­зон­ту, що екс­плу­а­ту­є­ться, необ­хі­дно про­во­ди­ти їх там­по­ну­ва­н­ня чи від­нов­ле­н­ня. Якщо виро­бни­цтво під­при­ємств пов’язано з ризи­ком забру­дне­н­ня сті­чни­ми вода­ми під­зем­них вод, необ­хі­дно, по можли­во­сті, змі­ни­ти техно­ло­гію виро­бни­цтва цих під­при­ємств.

У межах дру­го­го поясу ЗСО забо­ро­ня­є­ться:

• забру­дню­ва­ти тери­то­рію будь-яким смі­т­тям чи від­хо­да­ми;
• роз­та­шо­ву­ва­ти об’єкти, які загро­жу­ють хімі­чним забру­дне­н­ням дже­ре­лам водо­по­ста­ча­н­ня. До таких об’єктів можуть нале­жа­ти скла­ди пести­ци­дів, міне­раль­них добрив і палив­но-мастиль­них мате­рі­а­лів;
• обла­што­ву­ва­ти об’є­кти, які можуть ство­рю­ва­ти загро­зу мікро­бно­го забру­дне­н­ня дже­рел водо­по­ста­ча­н­ня. До таких об’єктів можна від­не­сти: пта­хів­ни­чі та тва­рин­ни­цькі під­при­єм­ства та інші сіль­сько­го­спо­дар­ські об’єкти, сило­сні тран­шеї, гно­є­схо­ви­ща, назем­ні поля філь­тра­ції, поля асе­ні­за­ції, ско­то­мо­гиль­ни­ки, кла­до­ви­ща;
• збе­рі­га­ти і вико­ри­сто­ву­ва­ти міне­раль­ні добри­ва та пести­ци­ди;
• зака­чу­ва­ти від­пра­цьо­ва­ні (зво­ро­тні) води у під­зем­ні гори­зон­ти, скла­ду­ва­ти у під­зем­них схо­ви­щах твер­ді від­хо­ди та роз­ро­бля­ти надра;
• про­во­ди­ти голов­ну руб­ку лісу.

Тре­тій пояс зони сані­тар­ної охо­ро­ни при­зна­че­ний для запо­бі­га­н­ня забру­дне­н­ня хімі­чни­ми речо­ви­на­ми водо­но­сно­го гори­зон­ту. Межа поясу зони спо­сте­ре­же­н­ня визна­ча­є­ться так само гідро­ди­на­мі­чни­ми роз­ра­хун­ка­ми, вихо­дя­чи зі швид­ко­сті мігра­ції хімі­чних забру­дню­ю­чих речо­вин. У межах тре­тьо­го поясу ЗСО повин­ні вияв­ля­тись і там­по­ну­ва­тись (або від­нов­лю­ва­тись) ста­рі, неді­ю­чі свер­дло­ви­ни та такі, які вико­ри­сто­ву­ю­ться нена­ле­жним чином і ство­рю­ють небез­пе­ку забру­дне­н­ня водо­но­сно­го гори­зон­ту, що екс­плу­а­ту­є­ться. Будів­ни­цтво нових свер­дло­вин або зве­де­н­ня будь-яких інших спо­руд повин­но від­бу­ва­тись за обо­в’яз­ко­вим пого­дже­н­ням з орга­на­ми дер­жав­ної сані­тар­но-епі­де­міо­ло­гі­чної слу­жби та гео­ло­гії на місцях.

У межах тре­тьо­го поясу зони сані­тар­ної охо­ро­ни забо­ро­ня­є­ться:

• зака­чу­ва­ти від­пра­цьо­ва­ні (зво­ро­тні) води у під­зем­ні гори­зон­ти з метою їх захо­ро­не­н­ня, скла­ду­ва­ти твер­ді від­хо­ди у під­зем­ні схо­ви­ща та роз­ро­бля­ти надра;
• роз­та­шу­ва­ти скла­ди речо­вин, які можуть ство­рю­ва­ти загро­зу хімі­чно­го забру­дне­н­ня під­зем­них вод. До таких речо­вин нале­жать палив­но-мастиль­ні мате­рі­а­ли, добри­ва та пести­ци­ди;
• роз­мі­щу­ва­ти нако­пи­чу­ва­чі про­ми­сло­вих сті­чних вод, нафто­про­во­ди та про­ду­кто­про­во­ди.

Забез­пе­чу­ва­ти дотри­ма­н­ня вимог до режи­му дру­го­го та тре­тьо­го поясів зон повин­ні місце­ві орга­ни вико­нав­чої вла­ди та орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня від­по­від­но до їх пов­но­ва­жень, а також вла­сни­ки або кори­сту­ва­чі земель­них діля­нок, яким нале­жать тери­то­рії цих зон. Резуль­та­ти роз­ра­хун­ків роз­мі­рів зон сані­тар­ної охо­ро­ни водо­за­бо­ру під­зем­них вод вико­ри­сто­ву­ю­ться при роз­роб­ці про­е­кту техно­ло­гі­чної схе­ми роз­роб­ки родо­ви­ща або ділян­ки родо­ви­ща, зві­ту з оцін­ки впли­ву на дов­кі­л­ля видо­бу­ва­н­ня під­зем­них вод на родо­ви­щі чи ділян­ці родо­ви­ща та в інших робо­тах.